Мусульманські першоджерела: Коран, Сунна, тафсір. Одкровення Мухаммада і його діяння.

Іслам виник і склався у спекотних напівпустелях і зелених оазах Аравійського півострова, заселеного кочовими й осідлими арабськими племенами. Це трапилося в двадцяті роки VII століття — зовсім недавно, за історичними мірками. Пророка Мухаммада відділяють від Ісуса Христа цілих шістсот років, а від Будди і зовсім дванадцять століть.

Мухаммад, що арабською означає «той, кого хвалять» (в європейській транскрипції — Мохаммед, Мухамед, Магомед), народився в 570 р. в місті Мекка. Біля 610 р. він отримав від Аллаха (арабською — Бог Одкровення), яке і став проповідувати серед мекканців і кочовиків рідного племені. Мекка в той час була великим перевалочним пунктом на старовинному караванному торговому шляху з Індії і Візантії в Африку та Європу. Вона ж була і значним релігійним центром, в ній жили язичники, буддисти, юдеї і християни. Правда, більшість аравитян до проповіді Мухаммада вважала за краще поклонятися виключно «своїм» ідолам — родоплемінним богам, серед яких були небесні світила, джерела, дерева, скелі і навіть камені. Зокрема шанувався метеорит, що й донині зберігається як святиня в головному святилищі ісламу — в храмі Кааба.

Спочатку в проповіді Мухаммада не було нічого принципово нового в порівнянні з віровченнями юдеїв і християн. Основне положення — відкинути старих богів та ідолів і визнати тільки одного — єдиного бога Аллаха та бути безумовно покірним його волі (іслам у перекладі з арабської — покірність, присвячення себе Богу). На практиці це означало повне підкорення всіх правовірних (арабською «муслім», звідси і друга назва ісламу — мусульманство) новому пророку. Це положення закріплювалося формулою: «Немає Бога, крім Аллаха, і Мухаммад — пророк його».

Проповідь Мухаммада відкидала старі родоплемінні вірування і в цьому значенні була революційною. Природно, це не могло сподобатися старій мекканскій знаті, яка побоювалася, крім іншого, втратити паломників до Кааби і пов'язані з цим прибутки. Мухаммаду і його прихильникам довелося втікати в сусіднє місто Ясріб, пізніше перейменоване на Медіну («місто пророка»). Це переселення (хіджра) здійснилося у 622 р., і ця дата стала початком мусульманського літочислення. Тут пророку поталанило більше: на його бік незабаром перейшли кочові племена, і на 630 р. його владу визнала практично вся Аравія. З мекканською знаттю був досягнутий компроміс: та визнала нове віровчення, а Мухаммад оголосив Каабу головним святилищем ісламу, паломництво до якого (хадж) обов'язкове для кожного мусульманина хоч би раз у житті.

Коран (від араб. читання) - священна книга мусульман.

Послідовники ісламу вірять, що Коран - істинне слово Аллаха, яке вміщує остаточну і повну волю Аллаха щодо людства. Коран - книга не створена, а існуюча вічно, як сам Бог, вона - його слово.

Коран поділяється на частини - сури. Коран, Сунна (книга, що містить відомості про життя Пророка, Тевсір (збірка законодавства) вважаються священними книгами для мусульман. Згідно з ісламом, оригінал Корану зберігається на небі. Секретар Мухаммада, який був неписьменним, записав Коран, і він зберігався у другої дружини Пророка - Айши. Після смерті Пророка батько Айши, який був проголошений халіфом - релігійним та військовим лідером прихильників ісламу, віддав розпорядження створити єдину редакцію Корану - було знищено різні його версії. Коран було заборонено перекладати з арабської мови.

В теперішньому вигляді Коран має 114 глав, які називаються сурами. Сури поділяються на аяти (вірші). Сури розташовані так: найдовші - на початку, найкоротші - в кінці. Для Корану характерна своєрідна стилістика: це проповідь, пряма мова і розповідь від третьої особи. Коран - головна книга мусульман, із якою вони не розлучаються від народження. З раннього дитинства вони чують вирази з нього, і дуже часто по ньому вчаться читати. Кораном установлено норми, що регулюють усі сфери життя мусульман: молитву, піст, подружнє життя, харчування і вживання напоїв, успадкування майна. Норми Корану і Сунни є джерелом шаріату (правильного шляху) - зведення норм і правил, дотримання яких обов’язкове для вірян.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: