Т.Гоббс про державу та суспільну угоду

Англійський філософ Томас Гоббс, як і більшість прогресивних вчених 17 століття об’єктивно був виразником інтересів правлячого класу(буржуазії), а суб’єктивно ж він рахував себе безкорисним шукачем істини, яка так необхідна всьому людству

Томас Гоббс був одним із засновників широко розповсюдженої в 17-18 ст. буржуазної теорії природного права і договірного походження держави. Ця теорія виходила із зовсім нових принципів, відмінних від середньовічних, виходила із нових уявлень про людину, суспільство і державу, котрі були підказані наукою, яка розвивалась і матеріалістичною філософією.

Гоббс говорив, що Христос не давав ніяких принципів права і політики. Не потрібно шукати ці початки і в установленому законодавстві, тому що воно тимчасове і набуте і часто залежить від думок окремих людей. Необхідно шукати ці абсолютні і вічні початки в самій “природі”. Загальний вирослий інтерес до природи втілився в особистий інтерес до “людської природи”. Предметом філософського вивчення складає не діюче, установче право, яке є правом феодального суспільства, а “природне право”, подібне законам всього механізму всесвіту.

Люди неминуче повинні прагнути, по Гоббсу, вийти з природного стану. Це прагнення - такий же закон природи, як інші закони людської психіки і поведінки. Можливість виходу закладена частково в пристрасті, частково в розумі. Пристрасть, яка робить людину схильним до миру, є страх смерті, інстинкт самозбереження. Цей інстинкт виступає в кінці кінців головним і рішаючим із всіх пристрастей. Разом із цим імпульсом виступає і “природній розум”, котрий підказує умови котрі підходять для миру, на основі котрих люди можуть прийти до згоди.

Перший і головний припис розуму говорить: “Слід шукати миру та наслідувати йому”. Цей головний природній закон, з котрого, по Гоббсу, випливають всі інші виробничі закони. Щоб досягти миру, необхідно відмовитись від своїх прав на все і передати їх одній особі або групі осіб, котрі гарантують мир. Взаємне перенесення прав здійснюється у формі договору. Звідси випливає наступний закон: “Люди повинні виконувати укладені ними угоди”.

Природній розум у Гоббса диктує необхідність укладення договорів з метою точного визначення, що “моє”, а що “твоє”, в цілях точного юридичного встановлення приватної власності. Необхідність договорів і необхідність їх виконання щоб уникнути “вищого зла”, визначається як головний елемент повчальних доброчинців і громадського обов’язку. Договір між двома індивідуумами у Гоббса виступає прототипом всіх форм суспільного життя, виконання договорів - фундамент всіх громадянських обов’язків, справедливості, загальної моралі.

Держава - є деяке штучне тіло, механізм, який живе штучним життям. Хоча держава, по Гоббсу, має договірне походження, Гоббс не визнає договору між народом та володарем.

Головна мета держави, по Гоббсу, не просто забезпечення “безпеки існування”, але також забезпечення за кожною людиною усього добробуту життя, набутого ним ”чесною працею”, турбота про “добробут громадян”, правда, не всіх громадян, добавляє Гоббс інакше це майже неможливо досягнути, але “як можна більшого числа громадян”.

Звідси одержуємо три основних обов’язки суверена:

• захист від зовнішніх ворогів;
• збереження внутрішнього миру;
• збагачення громадян.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: