Предмет політичної науки, її основні закони i категорії. Методи політології.

Предмет пол. науки – закономірності, тенденції формування та розвитку політичної влади; форми і методи її функціонування і реалізації у державно організованому суспільстві, а також політична система, політичний процес і всі події, які у ньому зустрічаються. Предметом політології є політичне життя в цілому, з’ясування його головних компонентів, тенденцій зв‘язків і змін з іншими сферами суспільного життя.

Об’єкт науки визначається конкретними завданнями, які стоять перед дослідниками політики. Ними є ті області політичного життя, які безпосередньо вивчаються, наприклад, політичні відносини, політична система, політичні процеси тощо. Об’єктом політології вся політична сфера.

У 1950р. експерти ЮНЕСКО, проводячи дискусію про те, що повинна вивчати політична наука:

· політичні теорії, включаючи історію ідей;

· політичні інститути та їх функціонування;

· партії, групи тиску;

· громадську думку;

· міжнародні політичні відносини – зовнішня політика і все, що з нею пов’я.зано

Принципи:

· системність;

· детермінізм (причинність);

· історизм;

· цілісність, конкретність, об’єктивність.

Закони, які вивчає політична наука:

· загальні (загально-істотні закони суспільного розвитку і прогресу);

· особливі (закони розподілу влади у суспільстві);

· одиничні (закони організації і структурування політичних інститутів);

· закони с-ри (через які виявляють сталі зв’язки між компонентами пол. системи);

· закони функціонування (розкривають сталість зв’язків у процесі політ. діяльності);

· закони розвитку (характеризують динаміку зв’яків при переході від одного етапу розвитку політ. системи до іншого).

Основні категорії пол. науки:

· загальні (загально наукові) – суспільство, народ, культура, прогрес тощо;

· особливі категорії гуманістичних наук – право. Держава, влада, свобода, демократія, лідерство тощо;

· одиничні – політика, політична влада, політичні відносини, політичне життя тощо.

Методи політології:

· системний метод аналізу політичних явищ (розлядає політику як цілісний саморегулюючий оганізм);

· функціональний (з’ясовання важливості пол. явищ для суспільства і особи, їх оцінки з позиції цінностей)

· метод прийняття політичних рішень;

· соціально-психологічний (орієнтує на вивчення суб’єкт мех.-мів поведінки людини, її індивід. якості, рис характеру, психологічної мотивації; вивчає залежність політичної поведінки від включення даної особи у діяльність тих чи інших груп);

· порівняльний (дослідження політичних явищ на основі порівняння однотипних понять)

· антропологічний (вивчає зумовленість політики не соціальними чинниками, а природою людського розуму).

Існують і інші методи, такі як емпіричний (здобування первинної інформації про пол..життя), історичний, логічний тощо.

Емпіричні методи. До них відносять:

· опитування - один з найпоширеніших методів збору політичної інформації; воно може проводитися у формі розмов, інтерв'ю, анкетування, що дозволяє виявити стан суспільної думки з того чи іншого питання;

· спостереження, яке дозволяє безпосередньо відслідковувати політичні факти; спостереження буває двох типів: невключеним і включеним; у першому випадку події і факти відслідковуються зі сторони, у другому - передбачається безпосередня участь спостерігача в якій-небудь події або діяльності організації;

· статистичні методи, за допомогою яких здійснюється накопичення і систематизоване узагальнення різнобічних емпіричних даних, що характеризують різні стани об'єкта;

· математичні методи, які відкривають можливість для моделювання політичних процесів;

· метод моделювання: модель - це схематичний зразок об'єкта, що вивчається, який відображає його сутнісні якості. Моделювання дозволяє перевірити гіпотези, скласти прогнози, пояснити чи описати які-небудь політичні явища і процеси.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: