Поняття і типи політичного режиму.

Сутнісні характеристики політичних режимів, їx типологія. Характеристика політичного режиму в Україні на сучасному етапі.

Політичний режим являє собою комплекс взаємодіючих компонентів здійснення політичної влади.

Політичний режим складається, принаймні, з трьох компонентів, які зберігають певну автономність.

Перший компонент, який складає зміст поняття “політичний режим” – це права та свободи особистості, пріоритетний тип її політичної культури, поведінки, свідомості, менталітету. Другий компонент змісту поняття “політичний режим” також має кілька вимірів, обумовлених рівнем та якістю соціально-економічного розвитку суспільства, принципом поділу влади, статусами партійної системи, політичної опозиції, засобів масової інформації, армії, поліції, церкви.Третій змістовий компонент політичного режиму – це методи здійснення політичної влади.

Класифікація політичних режимів достатньо різноманітна. Наприклад, політичні режими можна класифікувати:

· за рівнем демократичності (народний – антинародний);

· за ступенем розвинутості політичної системи (авторитарно-демократичний, відкритий та закритий, легітимний та нелегітимний);

· з точки зору форм правління (режим парламентського типу, президентського правління, монархічні, республіканські тощо);

· за кланово-груповими критеріями (режим “білої меншості”, “чорних полковників”, “червоних кхмерів” тощо).

Широко відомі три типи політичних режимів: тоталітарний, авторитарний і демократичний

ТОТАЛІТАРНИЙ ПОЛІТИЧНИЙ РЕЖИМ. тоталітарним можна називати той політичний режим, який має:

· єдину офіційну ідеологію, стосовно якої повинен жити кожен член суспільства і яка відображає все політичне життя;

· єдину масову партію, яка очолюється лідером-вождем;

· систему терористичного політичного контролю, усунення будь-якої опозиції режимові;

· монополію партії на контроль за всіми засобами масової інформації;

· монополію партії на контроль за збройними силами;

· централізоване керівництво економікою за допомоги бюрократичної координації.

АВТОРИТАРНИЙ ПОЛІТИЧНИЙ РЕЖИМ ( від лат. autoritas- влада). Авторитаризму, як методу управління, притаманні:

· скасування або значне обмеження політичних прав і свобод громадян;

· обмеження діяльності політичних партій та інших суспільних угрупувань, можливості опозиції зведені до мінімуму;

· народ не визнається як головне джерело і суверен влади;

· дії державних інститутів суворо регламентуються;

· не реалізується принцип поділу влади.

Слід розрізняти авторитаризм і тоталітаризм. На відміну від останнього авторитаризму властиві певні елементи демократизму, зокрема, автономія особистості і суспільства в неполітичних сферах.

Найвідомішими його формами є:

· військовий режим, що має кілька різновидів (військово-диктаторський, військово-демократичний,військового державного перевороту, авторитарний преторіанізм,що базується на насиллі найманих військ);

· монархічний режим (абсолютна монархія, дуалістична монархія); теократичний режим, що відзначається пріоритетною владною роллю релігійних діячів;

· персоніфікований режим (персональна тиранія, в якій влада належить вождю й спирається, передусім, на поліцію; матримоніальна тиранія, де влада впродовж тривалих років передається спадково).

В політології термін “демократія” вживається в чотирьох значеннях:

· як влада

· як форма устрою будь-якої організації, заснованої на принципах рівноправності її членів, виборності й прийняття рішень за більшістю (партійна, профсоюзна, молодіжна тощо);

· як ідеал суспільного устрою і відповідний йому світогляд та система цінностей;

· як рух за народовладдя (соціал-демократичний, християнсько-демократичний тощо).

Одним з основних принципів демократії є принцип більшості. Принцип більшості здійснюється за допомоги прямої та представницької демократії. До форм прямої (плебісцитарної) демократії відносяться: проведення виборів на основі загального виборчого права, референдуми, всенародні обговорення питань державного життя.

Представницька (репрезентативна) демократія – це, коли члени співтовариства залишаються джерелом влади і мають право ухвалювати рішення, але реалізують це право через обраних ними представників, які повинні відстоювати їхні інтереси.

Обов`язковою умовою демократії є гласність про всі дії державних органів, політичних партій, суспільних організацій. Незалежний статус засобів масової інформації – це теж атрибут демократичного суспільства.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: