Суверенитет народный

1) принадлежность верховной власти народу, его полновластие;

2) важнейшая социально-политическая основа подлинно демократической власти, обеспечивающая широким народным массам действенные пути, формы и средства их реального участия в управлении обществом. Проявляется в деятельности не только государственных органов, но и в различных формах общественной самодеятельности, т.e. в деятельности многообразных общественных организаций, трудовых коллективов и др., в функционировании институтов непосредственной, прямой демократии и т.д.

Национали́зм (фр. nationalisme) — идеология и направление политики, базовым принципом которых является тезис о ценности нации как высшей формы общественного единства и её первичности в государствообразующем процессе. Отличается многообразием течений, некоторые из них противоречат друг другу^[1]. Как политическое движение, национализм стремится к отстаиванию интересов национальной общности в отношениях с государственной властью.

На́ция (от лат. natio — племя, народ) — социально-экономическая, культурно-политическая и духовная общность индустриальной эпохи^[1]. Существует два основных подхода к пониманию нации: как политической общности граждан определенного государства и как этнической общности с единым языком и самосознанием.

Обструкция — противодействие нормальной работе заседания или митинга (например, путём длинных речей, шума и т. д.).Обструкция — другое название «итальянской забастовки».

означає політичний режим, де вся повнота влади належить певній відособленій еліті (військовим, латифундистам і ін.).

омбудсман (омбудсмен) – в багатьох країнах - орган, контролюючий діяльність парламенту, уряду і всієї адміністрації; посадова особа, що спостерігає за законністю дій державних органів і дотриманням прав і свобод громадян.

остракізм - вигнання державною владою з країни видатних людей, що підривають своєю популярністю, талантом, багатством, впливом і тому подібне могутність існуючого державного ладу.

охлократія – влада (диктат, панування) натовпу (охлоса); збочена форма демократії, заснована не на законах, а на змінних настроях натовпу, що діє під впливом демагогів, мракобісів і екстремістів.

паблік рілейшинз – область дій різних урядових і інших організацій для досягнення взаєморозуміння між ними і громадськістю; суспільні зв'язки.

панамериканізм – політична доктрина, в основу якої покладена ідея спільності історичної долі, економіки і культури США і інших країн Американського континенту.

панславізм – культурна і політична течія, ідеологія, поширена в державах, населених слов'янськими народами, в основі якої лежать ідеї про необхідність їх політичного об'єднання на основі етнічної, культурної і мовної спільності.

парламентаризм – система правління, що характеризується чітким розподілом законодавчої і виконавчої функцій при юридичному верховенстві представницького (законодавчого) органу, - парламенту.

патерналізм – доктрина і форма взаємовідношення держави і суспільства. Режим характеризується "батьківською" опікою держави над своїми підданими за зразком будови відношення усередині патріархального прізвища (сім'ї).

патріотизм – любов до батьківщини, прихильність до рідної землі, мови, культури, традицій.

пацифізм – антивоєнний рух, учасники якого головним засобом запобігання війнам вважають засудження їх аморального характеру.

петиція – індивідуальне або колективне прохання, що подається в органи державної влади (як правило, у вищі) письмово.

плебісцит – один з видів народного голосування. У міжнародній практиці плебісцит проводиться при опитуванні населення про вибір громадянства (оптації) при передачі території однієї держави іншій.

плутократія – форма правління, коли рішення уряду визначаються думкою не всього народу, а впливового класу багатих людей, при цьому існує глибока соціальна нерівність і низька соціальна мобільність.

плюралізм політичний – принцип, сприяючий існуванню різноманіття політичних сил з конкуренцією між ними за представництво в органах державної влади.

поліархія – політичний режим, що відрізняється високою мірою конкурентоспроможності і політичної участі громадян.

популізм – політична позиція або стиль ріторіки, що апелюють до широких народних мас. У основі популізму лежить прагнення тієї або іншої політичної сили завоювати довіру і підтримку мас, сподобатися народові.

пропаганда – поширення інформації: фактів, аргументів, чуток і інших відомостей, у тому числі свідомо помилкових, для надання дії на громадську думку або іншу цільову аудиторію.

промульгація – публікація ухваленого і затвердженого закону в офіційному друкарському органі, здійснювана главою держави у встановлених конституцією або законом терміни.

протекторат – одна з форм державної залежності, при якій протегована держава зберігає деяку самостійність у внутрішніх справах, а його зовнішні стосунки, оборону і тому подібне здійснює держава-метрополія.

путч – стан зіставлення інтересів політичних суб'єктів з метою досягнення певних політичних результатів (політичні кризи, війни, заколоти, бунти).

расизм – ідеологія, заснована на пропаганді національної винятковості і національної переваги, а також політика, що реалізовує націоналістичну ідеологію.

ратифікація – процес надання юридичної сили документу (наприклад, договору) шляхом затвердження його відповідним органом кожної із сторін.

реакція політична – 1) політичний режим, встановлений для збереження і зміцнення старих, таких, що зжили себе соціальних порядків і для придушення нових сил.

2) активний опір окремих соціальних груп і партій соціальному прогресу.

революція – насильницький спосіб кардинальної зміни політичної системи, який здійснюється в ході озброєної боротьби одного класу, що має владу, і інших класів, прагнучих до завоювання політичного панування.

регіоналізм – підхід до розгляду і рішення економічних, соціальних, політичних і інших проблем під кутом зору інтересів споживачів того або іншого регіону.

репатріація – повернення на батьківщину військовополонених, переміщених осіб, біженців, емігрантів з відновленням в правах.

Референдум (лат., те, що має бути повідомлене) — це спосіб прийняття офіційних рішень шляхом проведення голосування виборців з конституційних, законодавчих чи інших внутрішньо- чи зовнішньополітичних питань.

Реформа (фр., від лат., перетворюю, поліпшую) - Перетворення, зміна, нововведення, яке не знищує основ існуючої структури.

Саміт — ділова зустріч, спрямована на досягнення конкретних результатів з участю кількох зацікавлених сторін.

Санкція (лат., непорушна постанова) - 1. Затвердження чого-небудь вищою інстанцією, визнання законності чогось. 2. У міжнародному праві — економічний, політичний або військовий захід примусу, що застосовується до держави. яка порушила міжнародні угоди. 3. юр. Заходи впливу, покарання за порушення закону

Сегрегація (лат., відокремлення, від розділяю) - Вид расової дискримінації, який полягає в різних формах відокремлення кольорових від білих.

Секуляризація (фр., від лат., тут - мирський, світський) - Вилучення чого-небудь із церковного, духовного відання і передача світському, цивільному.

Сепаратизм (фр., лат., відокремлення) - 1. Прагнення до відокремлення, відособлення. 2. У багатонаціональних державах прагнення національних меншостей до відокремлення й створення власної держави чи автономної області.

Сіонізм - націоналістична ідеологія і політична практика євреїв, яка проголосила своєю метою переселення всіх євреїв до Палестини й відродження там біблійної ізраїльської держави. Організаційно оформився в 1897 р.

Соціальне партнерство – свідомі дії людей, основою яких є економічні та соціальні інтереси, спрямовані на те, щоб на основі добровільного об'єднання власних матеріальних, фінансових, трудових, інтелектуальних і інших ресурсів заради досягнення своєї мети вони могли домовитися між собою i шляхом спільними зусиллями досягти задоволення своїх інтересів.

Спікер (англ., від говорити) - Голова палати парламенту в ряді країн (наприклад, в Англії - палати громад, в Австралії, США - палати представників).

Стагнація (лат., болото, стояча вода) — застій, фаза економічного розвитку держав з ринковою економікою, для якої характерні певний спад ділової активності, незначний ріст безробіття та зниження цін.

Статус-кво (лат. status quo, буквально - положення, в якому), у міжнародному праві термін, який застосовується для позначення будь-якого існуючого або існуючого на певний момент фактичного або правового положення, про відновлення або збереження якого йде мова.

Політична стратегія - (дав.-гр. στρατηγία — мистецтво полководця) – визначення довготривалої мети, широкої програми дій, повсякденних завдань, загальної довготривалої лінії політичної поведінки, основних напрямків діяльності, науково обґрунтованого розвитку реальних політичних подій і явищ тощо.

Політична тактика (гр., мистецтво командування військом) – політична лінія суб’єктів політики на порівняно нетривалий період, це сукупність шляхів, форм, прийомів, методів та засобів реалізації політичних ідей, програм, досягнення головної мети й завдань стратегії.

Суверенітет (нім., фр.) - незалежність держави, що полягає в її праві за власним розсудом розв'язувати свої внутрішні й зовнішні справи, без втручання в них будь-якої іншої держави.

Теократія (гр., бог і...кратія) - форма державного правління, за якої політична влада в країні належить духівництву (напр., держава Ватікан).

Терори́зм (від лат. terror — жах) — суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуваннінасильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров'я ні в чому не повинних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей^[2].

Технократія (політологія) - мереттократичне суспільство, де влада належить науково-технічним спеціалістам та ідеологія створення такого суспільства.

Толерантність (від лат. tolerantia – терпіння) – у загальному значенні здатність приймати щось, не схвалюючи це. На індивідуальному рівні – це здатність сприймати без агресії думки, які відрізняються від власних, а також – особливості поведінки та способу життя інших. Терпимість до чужого способу життя, поведінки, звичаїв, почуттів, ідей, вірувань є умовою стабільності та єдності суспільств, особливо тих, які не є гомогенними ні у релігійному, ні в етнічному, ні в інших соціальних вимірах.

Узурпація (від лат. usurpare — використовувати) — захоплення влади в монархії без законного права. Узурпація може відбуватися збройним шляхом, або в результаті змови.

ультим а тум; ч.
(лат., від останній)
1. Рішуча, категорична вимога, супроводжувана погрозами.
2. В міжнародних відносинах - дипломатична нота з категоричною вимогою однієї держави до іншої про виконання в певний строк тих чи інших дій або утримання від них, супроводжувана погрозою застосувати санкції

. Уніта́рна держа́ва — це єдина цілісна держава, територія якої поділяється на адміністративно-територіальні одиниці, що не мають статусу державних утворень і не володіють суверенними правами.

Уто́пія (грец. ού + τόπος — «місце, якого немає») — фантазія, вимисел, мрія, що не збудеться. Поняття «утопія» вперше з'явилось у творіТомаса Мора «Утопія» (так в його творі називався острів, на якому було створено ідеальне суспільство).

Політична участь - дії, що вживаються соціальною спільністю, окремими громадянами і які мають за мету вплинути на державну політику, управління державними справами або на вибір політичних лідерів на будь-якому рівні політичної влади, місцевому чи загальнонаціональному.

Фаши́зм (італ. fascismo, від італ. fascio — зв'язка, об'єднання) — ідеологія культу сильної особистості, агресивного шовінізму та расизму.^[1]Основою ідеології фашизму є крайній шовінізм, що переходять в ідею расової обраності, мілітарізм і вождизм.

федер а ція; ж.
(лат., союз)
1. Державне об'єднання, що складається з кількох держав, які мають певну політичну самостійність; об'єднання племен, родів і т. ін. із спільною верховною владою; створення, організація такого об'єднання.

Фра́кція політи́чна (нім. fraktion, від лат. fractio «розламування, подрібнення») — група членів тієї чи іншої політичної партії в складі парламенту або іншої державної організації (установи) чи громадсько-політичної організації, яка організовано проводить установки своєї партії.

ФУНДАМЕНТАЛІЗМ - крайньо консервативна течія в сучасному протестантизмі, прихильники якої вимагають брати за основу (фундамент) віри буквальне розуміння тексту Біблії, відкидають будь-який вияв справді наукового світогляду, відверто борються проти науки.

Хари́зма (грец. χάρισμα, «милість, божественний дар, благодать»)— в сучасному широкому використанні якісь невизначені виняткові властивості, якими наділений лідер в групі своїх прихильників, шанувальників. Властива пророкам, царям, політикам, полководцям, керівникам тощо. Зазвичай під харизмою розуміють емоційно-психічні здібності особи, завдяки яким його оцінюють як обдарованого особливими якостями і здатного робити ефективний вплив на інших.

х у нта; ж.
(ісп., букв. - об'єднання) - Назва громадсько-політичних організацій, об'єднань в іспаномовних країнах (Іспанія та більшість країн Латинської Америки).

Ценз - Умови допущення особи до користування тими чи іншими політичними правами.

Цензу́ра — контроль держави, організації чи групи людей над публічним виявом думок і творчості індивіда. Як правило, проявляється у придушенні вияву певних ідей, торкання певних тем або вживання певних слів. Як привід до цензури часто називається намагання нібито стабілізувати суспільство, над яким уряд має контроль.

Шовінізм (фр. chauvinisme, в англ. версії — джингоїзм) — пропагування національної переваги на чужих етнічних територіях (на територіях іншої етнічної спільноти одним народом (нацією) — іншим народам (націям)).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: