Концепція сталого розвитку.

Концепція сталого туризму.Концепція сталого туризму з’явилась у відповідь на дві проблеми: з однієї сторони, потреби розвивати прибутковий туризм, а з іншої, враховувати обмеження щодо наявних природних ресурсів та їх збереження. З початку 1990-х термін «сталий туризм» почав використовуватись частіше. І «Кон- венція з питань біологічного різноманіття», і «План дій 21», прийняті в 1992р. на Конфе- ренції ООН з питань довкілля та розвитку в Ріо-де-Жанейро, підкреслили необхідність додати туризм до складових міжнародної політики захисту довкілля. Визначення сталого туризму, розроблене Всесвітньою Туристичною Організацією (ВТО) в 1996р., використовується і в «Довіднику Карпатської Конвенції». Відповідно до цього визначення, сталий туризм це: «Туристична діяльність, за якої управління всіма ресурсами проходить таким чином, що економічні, соціальні, естетичні потреби задовольняються та збері- гається культурна складова, екологічні процеси, біологічне різноманіття та сис- теми підтримки життя». До того ж, розвиток сталого туризму описується як: «… процес, який задовольняє потреби сучасних туристів та місцевостей, які їх приймають, і в той же час, зберігає та розвиває можливості для майбутнього» «Сталий туризм базується на критерії сталості, що означає, що він має бути екологічно нешкідливим в довготривалій перспективі, економічно доцільним та соціально рівним для місцевих громад». Принципи сталого туризму Протягом останніх років було розроблено основні принципи для ідентифікації кон- цепції сталого туризму та способів його впровадження. Таблиця 2.1 наводить типовий приклад. Ця концепція була запропонована Туристичною Радою та Всесвітнім фондом дикої природи (WWF): Таблиця 2.1: Туристична Рада / Всесвітній фонд дикої природи: десять принципів ста- лого туризму. 1. Стале використання ресурсів: природних, соціальних та культурних. 2. Скорочення переспоживання та шкідливих викидів: попереджає необхідність витрати великих коштів на усунення шкоди, нанесеної довкіллю та підвищує якість туризму. 3. Збереження розмаїття: розвиток природного, соціального та культурного розмаїття важливий для сталого туризму, оскільки створює базу для туризму взагалі. 4. Урахування туризму в плануванні: туризм, інтегрований у національне та місцеве планування та оцінений з точки зору впливу на екологію, підвищує власні шанси на виживання. 5. Підтримка місцевої економіки: туристична діяльність, що підтримує місцеву економіку та зважає на екологію, не завдасть шкоди оточенню. Залучення місцевих громад: повне залучення місцевих громад в туристичний сектор не тільки позитивно впливає на економіку та довкілля, а й покращує якість туристичних послуг. 7. Консультування зацікавлених сторін та громади: необхідне для попередження та розв’язання потенційно можливих конфліктів інтересів. 8. Підготовка персоналу: залучення місцевого персоналу на всіх етапах туристичної діяльності покращує якість туристичного продукту. 9. Маркетинг туризму: проведений маркетинг, що надає повну інформацію про туристичну сферу, підвищує повагу до природного, соціального та культурного середовищ приймаючих місцевостей та рівень задоволення клієнтів. 10. Проведення досліджень: постійні дослідження, моніторинг галузі важливі для вирішення проблем та покращення ситуації в приймаючих місцевостях і серед клієнтів.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: