Проблема волі і характеру - на самостійне опрацювання.

Органічною частиною матеріалізму Демокріта є жорсткий детермінізм: «Ніщо не відбувається випадково, та є деяка певна причина для всього, про що ми говоримо, що воно відбулося спонтанно і випадково».

Епікур, розповсюдив вчення про самовільне відхилення атомів на природу людської поведінки, вважав, що кожна людина наділена елементом свободи волі. Людина не тільки знаходиться під впливом зовнішніх сил, але й являється активним діючим суб'єктом, який сміється над долею, виконує свої наміри і досягає певні блага при житті.

Своєрідне розуміння свободи у стоїків. Оскільки все в дійсності підкоряється закономірності, оскільки все що відбувається в світі і з окремою людиною, розум сприймає як необхідну і природну дію об'єктивних обставин, то людині лишається тільки добровільно прийняти свою долю. В цій добровільній покорі і полягає воля.

Ідеологія покірності, підпорядкуванню долі була розвинута християнством. (Енгельс назвав Сенеку - прихильника стоїцизму - «дядюшкой християнства»)

У вченні стоїків, характер - відрізняє вчинки однієї людини від іншої і виражає специфічне відношення людини до світу, до себе і до інших людей. До найбільш суттєвих рис характеру стоїки відносили: мужність, самоволодіння, спокій духу, справедливість.

Характер базується на світосприйнятті, на уявленні про добро, зло і байдужість. Головна роль в формуванні характеру належить «загартовуванні духа» довгими вправами, шляхом вдосконалення вчинків, а також шляхом спостереження за вчинками героїв, роздумами над ними. Кожний може і повинен виховувати в собі сильний характер. «Если что - нибудь тебе не по силам, то не решай, что оно вообще невозможно для человека. Но если что - нибудь возможно для человека и свойственно ему, то считай, что оно доступно и тебе».

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: