Річний фінансовий звіт

Основний підхід до ведення обліку та складання звітності в Німеччині - обережність і орієнтованість на користувачів фінансової звітності (кредиторів), тому активи оцінюються скоріше за найменшою з можливих оцінок, а зобов'язання – за найбільшою. Така філософія йде корінням у 20-ті роки минулого століття, часи економічної кризи. Користувачі повинні в першу чергу побачити у фінансовій звітності максимум зобов'язань, які може мати підприємство, і мінімум його активів. Якщо в результаті виявляється більше активів і менше зобов'язань, то кредитор не ризикує. У всіх областях обліку німці віддають перевагу «обережній» оцінці у відношенні як активів, так і зобов'язань. Тому до публікованого річного звіту пред'являються наступні вимоги: правильне розмежування періодів, повнота, достовірність, ясність, наочність, правильність змісту, можливість перевірки, правильність форми.Виділяються два види звітності: комерційна і податкова.

Звітність включає не тільки основні фінансові звіти і примітки до них, але й опис компанії. її продукції, місцезнаходження, склад вищого керівництва. Обов'язковим для річного звіту є широкий текстовий розділ - "Управлінський огляд і аналіз фінансового стану та результатів діяльності". Даний розділ включає дві частини: 1) аналіз фінансового стану компанії, факторів, які на нього впливають; 2) перспективи майбутнього розвитку компанії.

Також, у Німеччині немає офіційної вимоги складання проміжної звітності. Іншими словами, теоретично компанія зобов'язана складати звітність лише один раз на рік. Однак на практиці таке можливо нечасто, тому що існують вимоги бірж, акціонерів, власників і банків про подання звітності не раз на рік, а частіше, причому в усі більш короткі терміни. Тому Комітет із стандартів фінансової звітності Німеччині нещодавно випустив спеціальний стандарт щодо складання проміжної звітності, що обмежує такі вимоги.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: