Сутність облікової політики. Наказ про облікову політику: основний зміст та призначення.

Термін "облікова політика" законодавчо закріплений у Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. № 996-ХІУ та Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" як сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. Отже, облікова політика с важливим інструментом формування фінансової звітності та обов'язковим елементом фінансового обліку.

Згідно із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (ст. 8) формування облікової політики належить до компетенції власника або уповноваженого органа (посадової особи), який здійснює керівництво підприємством відповідно до засновницьких документів. Облікову політику підприємство визначає самостійно в особі його керівника та головного бухгалтера. Головний бухгалтер, або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку, забезпечує його ведення відповідно до вибраної облікової політики.

У свою чергу керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Формуючи облікову політику, необхідно керуватися основними принципами бухгалтерського обліку та фінансової звітності: обачності, повного висвітлення, автономності, послідовності, безперервності, нарахування та відповідності доходів і витрат, превалювання сутності над формою, історичної (фактичної) собівартості, єдиного грошового вимірника та періодичності. Принцип послідовності безпосередньо стосується облікової політики підприємства. Обрана облікова політика застосовується підприємством із року в рік.

Офіційно типової форми наказу (положення) про облікову політику не затверджено. Підприємство самостійно встановлює «норми» облікової політики (які, безперечно, повинні базуватись на нормах П(С)БО), з огляду на специфіку свого бізнесу. У листі від 21.12.2005 р. №31-34000-10-5/27793 (див. «ДК» №3/2006) Міністерство фінансів України зазначає: «Одноваріантні методи оцінки, обліку і процедур до такого розпорядчого документа включати недоцільно, як імперативні для застосування підприємством норми». Також Мінфін у цьому листі навів перелік відомостей, що мають бути відображені в наказі про облікову політику. Розпорядчий документ про облікову політику підприємства має визначити застосування:

1) методів оцінки вибуття запасів;

2) періодичності визначення середньозваженої собівартості одиниці запасів;

3) порядку обліку (ідентифіковано чи загалом) і розподілу транспортно-заготівельних витрат;

4) окремого субрахунка обліку транспортно-заготівельних витрат;

5) методів амортизації необоротних активів;

6) вартісних ознак предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів;

7) класу 8 та/або 9 Плану рахунків бухгалтерського обліку;

8) періодичності (періоду) зарахування сум дооцінки необоротних активів до нерозподіленого прибутку;

9) методу обчислення резерву сумнівних боргів;

10) переліку створюваних забезпечень майбутніх витрат і платежів;

11) порядку оцінки ступеня завершеності операцій з надання послуг;

12) сегментів, пріоритетного виду сегмента, засад ціноутворення у внутрішньогосподарських розрахунках;

13) переліку і складу змінних і постійних загальновиробничих витрат, бази їх розподілу;

14) переліку і складу статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг);

15) порядку визначення ступеня завершеності робіт за будівельним контрактом;

16) дати визначення придбаних у результаті систематичних операцій фінансових активів;

17) бази розподілу витрат за операціями з інструментами власного капіталу;

18) порогу суттєвості щодо окремих об’єктів обліку;

19) переоцінки необоротних активів;

24.Загальна характеристика процесу придбання матеріальних цінностей. (Москальчук)

Матеріальні цінності – це сировина і матеріали, покупні напівфабрикати і комплектуючи вироби, тара і тарні матеріали (облік їх ведеться на синтетичному рахунку №05); паливо (рахунок №06); будівельні матеріали і обладнання для установки (рахунок №07); малоцінні і швидкозношувані предмети, спецодяг і спецвзуття (рахунок №12). Вони характерні тим, що мають великий обсяг первинних (фактичних) даних, які треба збирати і обробляти, при тому велика кількість реквізитів часто повторюється.

Для обліку ВЗ використовується рахунок 20 "Виробничі запаси". Рахунок 20 "Виробничі запаси" призначено для узагальнення інформаціїї про наявність руху належних підприємству запасів сиривини і матеріалів (у тому числі сировина і матеріали, які є в дорозі та в переробці), будівельних матеріалів, запасних частин, палива, тари і тарних матеріалів, відходів основного виробництва. За дебетом рахунка 20 "Виробничі запаси" відображають надходження запасів на підприємство. Їх дооцінка, за кредитом – витрачання на виробництво (експлуатацію, будівництво), переробку відпуск (передачу)на сторону, уцінка тощо. Процесобліку виробничіх запасів охоплює операції пов"язані з надходженням та вибуттям ВЗ.

Склад запасів, їх оцінка та порядок відображення у фінансовій звітності визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 „Запаси”.

Основними типовими документами з оприбуткування та видачі матеріалів є: накладні, товарно-транспортні накладні, прибуткові ордери, акти про приймання матеріалів тощо. Матеріали, що надходять на склад, ретельно перевіряють, встановлюють відповідність їх якості, кількості, асортименту, умовам поставок і супровідними документам. Якщо не виявлено розходжень, матеріали приймають. При цьому можливі два варіанти оформлення приходу: безпосередньо на документі постачальника або шляхом виписування прибуткового ордера.

25.Документальне оформлення операцій з придбання основних засобів та інших необоротних матеріальних активів. (Москальчук)

Оприбуткування основних засобів та нематеріальних активів здійснюється на підставі затверджених актів приймання-передачі основних засобів.

Складання одного акта на кілька об’єктів основних засобів допускається в разі, коли ці об’єкти однотипні, мають однакову вартість, приймаються одночасно і під відповідальність тієї самої особи.

Акт є єдиним первинним бухгалтерським документом, в якому зазначають склад комісії, подають докладну характеристику об’єкта, рік побудови чи випуску заводом, дату введення в експлуатацію, коротку технічну характеристику, відповідність технічним умовам, висновок комісії. Указують також особу, яка прийняла основні засоби, та необхідні відомості для нарахування амортизації.

Акт затверджується керівником установи і разом з технічною документацією передається на зберігання матеріально відповідальній особі.

На підставі цих документів відкривається інвентарна картка, а об’єкту надається порядковий номер, який проставляється в акті приймання-передачі.

Приймання завершених робіт з добудови, капітального ремонту та дообладнання об’єкта, котре здійснюється через капітальні вкладення і збільшує балансову вартість об’єкта, оформляється актом приймання-передачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об’єктів.

26.Оцінка основних засобів при придбанні за плату. (Москальчук)

Придбання ОЗ за плату — найпоширеніший спосіб надходження ОЗ на підприємство. За п. 8 П(С)БО 7 первісна вартість придбаних об’єктів ОЗ складається з таких витрат:

— сум, що виплачуються постачальникам;

— реєстраційних зборів, держмита та інших аналогічних платежів;

— сум ввізного мита;

— сум непрямих податків у зв’язку з придбанням (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

— витрат на страхування, ризиків доставки ОЗ;

— витрат на установку, монтаж, налагоджування;

— інших витрат, безпосередньо пов’язаних із доведенням ОЗ до стану, в якому вони придатні до використання.

Фінансові витрати, зокрема, відсотки за кредитом, не включаються до первісної вартості ОЗ, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок запозичень. Виняток — фінвитрати, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до П(С)БУ 31 «Фінансові витрати».

27.Характеристика рахунків з обліку придбання основних засобів. Відображення придбання основних засобів у системі рахунків бухгалтерського обліку. (Москальчук)

За дебетом рахунку 10 "Основні засоби" відображається надходження (придбаних, створених, безоплатно отриманих) основних засобів на баланс підприємства.

Рахунок 10 "Основні засоби" має такі субрахунки:

101 "Земельні ділянки"

102 "Капітальні витрати на поліпшення земель"

103 "Будинки та споруди"

104 "Машини та обладнання"

105 "Транспортні засоби"

106 "Інструменти, прилади та інвентар"

107 "Робоча і продуктивна худоба"

108 "Багаторічні насадження"

109 "Інші основні засоби"

Придбання основних засобів за національну валюту в обліку відображається такими бухгалтерськими проведеннями.

Попередня оплата:

Д-т рахунка 3511 «Дебіторська заборгованість з придбання нематеріальних активів та основних засобів»

К-т кореспондентського рахунка, поточного рахунка, рахунка готівкових коштів.

Отримання основних засобів:

Д-т рахунка 4430 «Капітальні інвестиції за незавершеним будівництвом і за не введеними в експлуатацію операційними основними засобами»

К-т рахунка 3511 «Дебіторська заборгованість з придбання нематеріальних активів та основних засобів»

і одночасно:

Д-т рахунка 4400 «Операційні основні засоби»

К-т рахунка 4430 «Капітальні інвестиції за незавершеним будівництвом та за не введеними в експлуатацію операційними основними засобами».

За умови, що первісна вартість об’єкта основних засобів відповідає сумі, указаній у розрахунково-платіжних документах постачальника, облікові записи будуть такими:

на суму попередньої оплати:

Д-т рахунка 3511 «Дебіторська заборгованість з придбання нематеріальних активів та основних засобів»

К-т рахунків 1200 «Кореспондентський рахунок в НБУ», 1001 «Банкноти та монети в касі банку», 2600 «Поточні рахунки суб’єктів господарської діяльності»;

отримання основних засобів:

Д-т рахунка 4400 «Основні засоби»

Д-т рахунка 4500 «Інші необоротні матеріальні активи»

К-т рахунка 3511 «Дебіторська заборгованість з придбання нематеріальних активів та основних засобів».

28.Облік придбання нематеріальних активів. Оцінка нематеріальних активів при придбанні за плату. (Москальчук)

Нематеріальний актив — немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований (відокремлений від підприємства) та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.

За дебетом рахунка 12 «Нематеріальні активи» відображається придбання або отримання в результаті розробки нематеріальних активів, які обліковуються за первісною вартістю, та сума дооцін­ки таких активів, за кредитом — вибуття внаслідок продажу, безоплатної передачі або неможливості отримання підприємством надалі економічних вигод від його використання та сума уцінки нематеріальних активів.

Для обліку нематеріальних активів за їх групами до рахунка 12 «Нематеріальні активи» передбачені такі субрахунки:

121 «Права користування природними ресурсами»

122 «Права користування майном»

123 «Права на знаки для товарів і послуг»

124 «Права на об’єкти промислової власності»

125 «Авторські та суміжні з ними права»

126 «Гудвіл»

127 «Інші нематеріальні активи»

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: