ТОР 5 статей: Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы КАТЕГОРИИ:
|
Естетична діяльність
Як відомо, умовою існування людського суспільства і людини є діяльність — специфічна людська форма активного ставлення до навколишнього світу, зміст якої — його доцільна зміна і перетворення. Тому діяльність людини передбачає певне протиставлення суб’єкта та об’єкта, є тим цілим, що об’єднує мету, предмет прикладання, засіб реалізації мети і результат. Перші розробки щодо проблем діяльності здійснювалися Арістотелем, але більш активно проблема діяльності почала досліджуватися в класичній німецькій філософії, у філософських працях І. Канта, І. Г. Фіхте, Г. В. Ф. Гегеля та ін. Осмислення сутності діяльності обумовило потребу в дослідженні як її цілісності, так і її внутрішньої побудови. Результатом реалізації цього завдання стала розробка структури діяльності. На сьогодні використовують різноманітні критерії класифікації людської діяльності. Це свідчить про її розмаїтість, багатоплановість, багатство структурних складових. У системі розмаїття видів людської діяльності виокремлюють і такий її вид, як естетична діяльність. Категорією «естетична діяльність» визначають специфічний вид духовно-практичної діяльності, спрямованої на перетворення світу (природного і соціального) і самої людини згідно з уявленням про гармонію, міру, досконалість та красу. Суб’єктом цієї діяльності є людство в цілому, соціальні групи, нації, народи, а також окремі індивіди. Об’єкт естетичної діяльності — весь навколишній світ, сама людина і все людство. Головна мета цього різновиду людської діяльності — забезпечення впровадження в життя естетичного ідеалу, головний зміст — перетворення дійсності за законами краси, які визначаються законами гармонії, ритму, симетрії, пропорції, цілісності та ін. Результат естетичної діяльності з’являється в оновленій природі, удосконаленому суспільстві і людині. Фундаментом естетичної діяльності є свідомо визначена мета, яка постає на основі людських емоцій, почуттів, ідеалів, цінностей. Завдяки діяльності, зокрема естетичній, людина «вбудовується» в навколишній світ, який, у свою чергу, впливає на неї, змінює її внутрішній світ, її здібності. Актуалізація в естетичній діяльності естетичних потреб, почуттів, смаків, ідеалів, поглядів людини, соціальних груп, націй і народів, суспільства свідчить про її соціальну природу, говорить про її залежність від соціальних умов життя, від ментальності людей. Починаючи життя, людина зустрічається з певною системою естетичних відносин і цінностей, які в предметній формі є результатами попередньої естетичної діяльності. Від умов життя, від системи виховання та освіти людини залежить рівень засвоєння нею цих відносин і цінностей, а також те, на який рівень діяльності вона буде орієнтована, наскільки творчо буде здійснювати цю діяльність. В естетичній діяльності можна виокремити такі її різновиди: - діяльність, пов’язана зі споживанням вже існуючих естетичних цінностей; - діяльність, спрямована на розподілення, розповсюдження, обмін, зберігання естетичних відносин і цінностей; - діяльність, результатом якої є створення нових цінностей. Звичайно, така структуралізація естетичної діяльності умовна і відносна. Усі визначені її складові обумовлюють одна одну, залежать одна від одної, народжують одна одну. Водночас у різні часи, за різних соціальних умов, у різних культурних парадигмах одному з цих видів може надаватися перевага, а іншим — може відводитися підпорядкована роль. При аналізі естетичної діяльності потрібно враховувати, що в ній присутні й органічно пов’язані між собою такі її різновиди, як продуктивна і репродуктивна діяльність. Репродуктивна діяльність — це діяльність, у якій передбачається отримання вже відомого результату вже відомими засобами (наприклад, копіювання картин, творів скульптури, традиційна інтерпретація театральних, оперних, балетних вистав, музичних творів і т. ін.). Продуктивна діяльність — творча діяльність, метою якої є розробка нових цілей, створення нових цінностей новими засобами або досягнення вже відомих цілей новими засобами. Природно, що кінцевою метою естетичної діяльності є розвиток творчих сил і здібностей людини й суспільства. Тому продуктивна діяльність відіграє вирішальну роль у системі естетичної діяльності. Дослідження сутності естетичної діяльності дозволили визначити її головні відмінності від інших видів людської діяльності. Перш за все зазначають, що прагнення людей жити в тих відносинах і спиратися на ті цінності, які відповідають уявленням про красу і досконалість, існувало за давніх часів. Це давало людині можливість змінювати саму себе, свій внутрішній світ. Естетична діяльність завжди була розчинена в людській діяльності, а в подальшому при виокремленні та формуванні розмаїття видів діяльності — безпосередньо впліталася в кожен із цих видів. Таким чином, естетична діяльність була і залишається невід’ємною від будь-якого виду людської діяльності. Вона незмінно присутня в кожному з їх результатів. Але на відміну від результатів інших видів діяльності, які зазвичай мають утилітарне значення, результати естетичної діяльності утилітарності позбавлені. У зв’язку з цим вони набувають загальнолюдського значення, перетворюються з тимчасових у неминучі, що потрібні суспільству і людині в будь-які часи, у будь-яких соціальних умовах. Отже, результати естетичної діяльності морально не старіють. Завдяки естетичній діяльності особистість розвиває в собі якості й здібності, які вільно реалізуються нею в усіх видах духовної і матеріальної діяльності, — чуттєве, образне мислення, емоційне ставлення до світу, переживання й співпереживання, естетичне споглядання, випереджене відображення дійсності, передбачення тощо. Головними сферами естетичної діяльності є праця, суспільство, людина, природа і мистецтво. Сьогодні беззаперечним є визначення продуктивної ролі праці в становленні та розвитку різних видів і форм людської діяльності. Саме в процесі роботи формується здатність і прагнення людини до довершеної форми діяльності та її результатів. Уже в первісному суспільстві, головною ознакою якого був синкретизм, людина намагалася, опановуючи сили природи й навчаючись у неї, впорядковувати свої відносини, своє середовище. Ці прагнення вона реалізовувала в праці та її результатах. У первісному суспільстві створювались крім суто утилітарних цінностей і такі, що поєднували утилітарне й неутилітар- не начала. Подальший розвиток праці стимулював створення таких утилітарних предметів і речей, що задовольняли б не тільки матеріальні потреби, а й цінувалися за досконалість форми, неповторність, викликали почуття задоволення. Таким чином, естетична діяльність завжди виступала в синкретичній єдності з працею. Розподіл праці, закріплення її видів за різними групами людей і індивідами, формування способу виробництва, який характеризується подальшим розподілом праці на окремі операції, і поступове передання їх машинам змінили характер праці. Одним із наслідків цього процесу стало поступове виключення естетичних начал із процесів виробничої діяльності. Звичайно, репродуктивна праця позбавляє учасника виробництва, особливо конвеєрного, можливості реалізації його творчого потенціалу, нівелює його індивідуальні, особистісні якості. У зв’язку з цим, а також з «наступом» технічного прогресу, з формуванням технократичного мислення в середині XIX ст., а потім у ХХ ст. у суспільстві постала проблема естетизації виробництва. її вирішення вимагало внесення творчого естетичного начала у виробничий процес, стимулювання його розвитку водночас зі зменшенням репродуктивної праці. Одним із варіантів посилення естетичного начала в сучасному виробництві стало виникнення такого явища, як дизайн. Терміном «дизайн» визначаються види продуктивної діяльності, спрямовані на формування естетичних і функціональних якостей предметного середовища. Дизайн є художнім конструюванням. Як складова частина, він входить у загальний процес конструювання промислових виробів і має на меті реалізацію трьох принципів: корисність, краса, зручність. Дизайн «доводить», що форма предмета повинна бути залежною від тієї функції, яку він виконує в людській практиці, від матеріалу, з якого він створений, від технології виробництва. Поширення і поглиблення зв’язків естетичної діяльності й праці може бути визначено як одна з умов забезпечення творчого розвитку людини, реалізації її творчого потенціалу. У системі «людина — праця» провідна роль належить людині. Саме від її внутрішнього світу, духовних якостей залежить і характер, і спрямованість праці. Але життя людини не обмежується працею, воно різноманітне, охоплює і внутрішні, і зовнішні форми прояву людської особистості. Удосконалення людини, яка водночас є і суб’єктом, і об’єктом естетичної діяльності, є кінцевим результатом цієї діяльності. Прагнення досягнути виразності людського образу, досконалості зовнішності людини та її внутрішнього світу присутнє на кожному етапі життя як окремої особистості, так і суспільства. Свідченням цього є і одяг, і прикрашення людського тіла, і вдосконалення «обличчя» тощо. Починаючи з первісного суспільства і до сьогодні людина багато робить для того, щоб її зовнішній вигляд відповідав тим ідеалам краси, тим уявленням про прекрасне, які панують у суспільстві та водночас відрізняють її як особистість. Вона постійно намагається через зовнішні прояви підкреслити свою неповторність, унікальність, свою досконалість. Водночас життя людини — це постійний процес змін її внутрішніх якостей: почуттів, смаків, ідеалів, поглядів, потреб і т. д. Ці зміни невід’ємні від естетичної діяльності, яка забезпечує як розвиток естетичних здібностей, так і їхню актуалізацію, а також їхнє вдосконалення. Тому головна мета естетичної діяльності — гармонізація та вдосконалення світу та її суб’єкта — людини, яка в даному випадку є також її об’єктом. Естетична діяльність неможлива поза суспільством, оскільки вона є соціальною формою буття людини. Естетична діяльність породжена потребою соціального розвитку і здійснюється в суспільстві. Система суспільних відносин в усіх її формах і проявах зумовлює естетичну діяльність і регулює рівень її розвитку, її спрямованість та водночас сама виступає об’єктом естетичної діяльності. Дійсно, естетична діяльність здійснюється в певних соціальних умовах. Саме вони визначають панування її продуктивного або репродуктивного виду, рівень і міру можливостей окремого індивіда здійснювати її на рівні створення нових цінностей і відносин тощо. Разом із тим розвиток естетичної діяльності дозволяє впроваджувати в соціальне життя такі начала, які сприяють її гармонізації. Людяність і гуманність виступають змістом естетичної діяльності, яка стимулює їх утвердження й поширення в суспільстві. Актуалізація естетичних ідеалів у суспільстві, у суспільних відносинах, у житті соціальних груп і окремих індивідів завдяки естетичній діяльності найбільш яскраво виявляється в таких культурних феноменах, як ритуали, свята, обряди, ігри, змагання і т. д. У них фіксується естетичний досвід як результат естетичної діяльності минулих поколінь, закарбовуються визначальні естетичні цінності. Це формує необхідність їх засвоєння завдяки продуктивній естетичній діяльності кожного члена суспільства і таким чином формування його естетичної культури. Одним із результатів естетичної діяльності в соціальній сфері є етикет — усталена система норм поведінки і спілкування. Саме в етикеті втілені естетичні ідеали щодо стосунків між людьми, він регулює людські взаємини. Засвоєння правил етикету забезпечує формування естетичних орієнтирів як окремої людини, так і певної групи людей, суспільства взагалі. Естетична діяльність невід’ємна від сфери природи, яка виступає як її об’єкт, так і водночас — ідеал краси, джерело естетичної насолоди. У природі зосереджено те, що має для людини естетичну цін- ность. її розпредметнення становить головну спрямованість естетичної діяльності. Довгий час людина була розчинена в природі, вважала її своїм вчителем, у ній бачила зразки власного життя. Стосунки між людством і природою в той час можна охарактеризувати як гармонійні. Природа і людство існували в системі рівноваги порівняно довгий час. Природа надихала людину на створення таких естетичних цінностей, які гармонійно поєднувалися з природним світом і його красою. Поступово усвідомлення людиною своєї значущості, її власне звеличення зумовили відмову людини від засвоєння природних естетичних цінностей та зосередження уваги на їх перетворенні. Людина почала створювати сади і парки, вдосконалювати на власний розсуд природний ландшафт тощо. Відсторонення від природи призвело до відмови від природної краси як естетичного ідеалу. Естетичну діяльність почали пов’язувати з процесами або підпорядкування природи людині, або з перетворенням її, з володарюванням над її силами. Визнання самодостатності природи, її натуральної та ідеальної краси пов’язане з поверненням орієнтації естетичної діяльності на сприйняття природи як безперечної естетичної цінності. Прагнення людства створити навколишній світ у відповідності до ідеалів краси обумовило виникнення мистецтва — феномену, який концентрує в собі неутилітарні начала, втілює ідеальну модель людського і природного життя. Змістом мистецтва є естетичний ідеал. Мистецтво засноване не тільки на естетичній діяльності, спрямованій на втілення цього ідеалу в художньому творі. Воно вимагає також здійснення естетичної діяльності, спрямованої на його розпредметнення, споживання. При цьому відбувається перехід художнього твору в естетичний світ його співтворця — глядача, слухача, виконавця та ін. Значущість мистецтва полягає в тому, що воно впливає на смаки, почуття, ідеали, погляди як його творця, так і споживача, стимулюючи спрямованість до естетичної діяльності продуктивного характеру. В усіх сферах свого прояву естетична діяльність складається з таких різновидів: - практична, яка втілюється в дизайні і спрямована на впровадження естетичних ідеалів у виробничий процес, в організацію побуту, у вдосконалення природного середовища тощо; - художньо-практична, що виявляється в карнавалах, обрядах, ритуалах і т. д.; - художня, спрямована на створення, споживання, збереження, розповсюдження, обмін творів мистецтва; - виховна, метою якої є формування і розвиток естетичної культури особистості; - теоретична, пов’язана з розробкою естетичних теорій, з розвитком естетичної думки. Естетична діяльність цілісна, тому виокремлення її різновидів відносне та умовне, бо всі вони не можуть існувати один без одного, обумовлюють один одного, підпорядковані єдиній меті.
Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|