Основні етапи процесу аудиту. Процедура вибору замовника та укладання договору.

ОРГАНІЗАЦІЯ АУДИТУ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ.

Аудиторський процес - це сукупність організаційних, методичних і технічних процедур аудитора. Він складається з таких стадій:

- підготовчо-узгоджувальна;

- робочо-дослідницька;

- завершально-результативна.

Підготовчо-узгоджувальна стадія включає визначення об'єкта аудиту й організаційно-методичну підготовку. Ця стадія містить процедури організаційного характеру, спрямовані на створення необхідних умов для якісного проведення аудиту в установлені терміни. На підготовчо-узгоджувальній стадії виконують наступні дії:

• вивчають особливості підприємства: його організацію, структуру, продукцію;

• вивчають перспективи розвитку підприємства;

• вивчають системи обліково-аналітичного і контрольного процесу на підприємстві;

• визначають загальний підхід до проведення аудиту, включаючи можливе використання внутрішнього контролю, виділяють проблемні напрямки аудиту;

• оцінюють ступінь ризику;

• складають попередній варіант програми аудиторської перевірки, визначають обсяги робіт, призначають конкретних виконавців;

• узгоджують з замовником програму перевірки, обсяг робіт, термін її проведення, форму представлення результатів аудиту;

• узгоджують з замовником рівень відповідальності аудиторського підприємства і замовника, визначають вартість аудиторських послуг;

• закріплюють досягненні домовленості між аудиторською фірмою і замовником шляхом підписання необхідних документів (договір, програма аудиту тощо);

• готують необхідну нормативно-правову базу для перевірки.

Робочо-дослідницька стадія аудиту проходить безпосередньо на підприємстві. На цій стадії виконують наступні дії:

• безпосередньо проводять аудиторську перевірку відповідно до затвердженого на попередній стадії плану і програм аудиту;

• за необхідності проводять коригування плану і/або програм аудиту зметою додержання вимог МСА щодо надання обґрунтованої впевненості;

• проводять аудиторські процедури для отримання необхідних доказів, що використовують для формування суджень аудитора;

• оформляються робочі документи аудитора;

• формують аудиторське досьє.

Завершально-результативна стадія є заключним етапом проведення аудиту, включає узагальнення і реалізацію його результатів. На цій стадії виконують такі дії:

• групують виявлені недоліки;

• готують звіт аудитора перед замовником;

• складають аудиторський висновок;

• підписують Акт виконаних робіт з аудиторської перевірки.

Відповідно до ст. 17 Закону № 3125 аудит проводиться на підставі договору між аудитором (аудиторською фірмою) і замовником. Інші аудиторські послуги можуть надаватися на підставі договору, письмового або усного звернення замовника до аудитора (аудиторській фірмі). Закон вимагає, щоб в договорі на проведення аудиту і надання інших аудиторських послуг були визначені:

- предмет і термін перевірки;

- обсяг аудиторських послуг;

- розмір і умови оплати;

- відповідальність сторін.

Крім того, Закон вказує, що Стандартами аудиту можуть бути передбачені і інші істотні умови договору на проведення аудиту і надання інших аудиторських послуг.

Договір на проведення аудиту є основним документом, що засвідчує факт досягнення домовленості між замовником і виконавцем про проведення аудиторської перевірки, та документально засвідчує, що сторони дійшли згоди з усіх пунктах, зумовлених у ньому.

Узгодженню умов проведення аудиту присвячений Міжнародний стандарт аудиту 210 «Узгодження умов завдань по аудиту». Даний Стандарт передбачає, що аудитор повинен погоджувати умови проведення аудиту з керівництвом замовника які мають бути зафіксовані в листі-зобов'язанні на проведення аудиту або в іншій прийнятій формі письмової угоди. У Україні практика укладення договорів за допомогою обміну листами не настільки поширена. Відповідно до ст. 181 ГКУ господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами і що скріпляє печаткою. Нерідко аудиторські компанії (аудитори) поєднують традиційну форму укладення договору з наданням замовникові листа-зобов'язання.

Умови проведення аудиту, які підлягають узгодженню із замовником, включають:

- цілі і рамки аудиту фінансової звітності;

- відповідальність (обов'язки) аудитора;

- відповідальність (обов'язки) керівництва замовника;

- визначення концептуальної основи підготовки і представлення фінансової звітності (наприклад, П(С)БО, МСФЗ, інші національні стандарти);

- посилання на очікувану форму і зміст звіту, який буде наданий аудитором замовникові за результатами виконання робіт.

Детальна структура договору може бути різною, однак його форма загалом повинна відповідати загальноприйнятій в Україні формі договорів.

У преамбулі договору після вказівки назви і номера договору, місця і дати його підписання повинні бути наведені назви сторін, які уклали договір (замовник і виконавець), прізвища посадових осіб, які підписали договір від імені кожної сторони.

У розділі «Предмет договору» вказуються назва аудиторської послуги («аудит фінансової звітності» або «аудиторська перевірка»), мета аудиту і характеризується масштаб аудиту.

У розділі «Зобов'язання сторін» вказуються перелік і характеристика зобов'язань, які бере на себе кожна із сторін.

У розділі «Порядок здачі й прийому робіт» вказуються перелік, характеристика і послідовність процедур, що виконуються сторонами при передачі результатів роботи, а також умови і порядок оформлення відмови замовника прийняти виконану роботу.

У розділі «Термін виконання робіт» вказуються тривалість виконання роботи, дата початку і закінчення, а також терміни надання результатів виконаної роботи.

У розділі «Вартість робіт і порядок розрахунків» вказуються відомості про розмір і порядок виплати винагороди за виконання робіт.

Розділ «Відповідальність сторін» містить умови відповідальності кожної сторони (які саме випадки спричиняють настання відповідальності і в якому вигляді передбачена відповідальність). Доцільно також обумовити аспекти, за які та або інша сторона не несе відповідальності.

У розділі «Термін дії договору» наводиться вказівка про дату початку і закінчення дії договору.

У розділі «Особливі умови» вказуються положення, які сторони в договорі вважають за необхідне обумовити і які не знайшли відображення в попередніх розділах договору.

У розділі «Реквізити сторін» вказуються юридичні адреси і платіжні реквізити кожної сторони.

Окремі положення договору можуть пояснюватися додатковими документами (додатками до договору). Наприклад, термін виконання робіт може регламентуватися календарним планом робіт, розмір і порядок виплати винагороди за роботу - протоколом узгодження договірної ціни та ін. У цьому випадку в текст договору вносять посилання на ці документи і на те, що вони є невід'ємною частиною договору. Склад і зміст додатків можуть бути різними і залежати від конкретних обставин.

Планування аудиту, його мета та стадії.

У Міжнародному стандарті аудиту 200 «Мета і загальні принципи аудиту фінансової звітності» підкреслюється, що аудитор повинен планувати свою роботу так, щоб мати можливість своєчасно провести ефективний аудит. Під час планування аудитору слід дотримуватись ряду принципів, які б забезпечили належне планування. До них можна віднести такі:

цілісність — охоплення планом усіх аспектів аудиторської перевірки для висловлення об'єктивної думки щодо достовірності фінансової звітності;

безперервність — розробка поточних та перспективних планів аудиту на конкретному підприємстві, їх взаємозв’язання і узгодженість із планами роботи аудиторської фірми; коригування плану і програми аудиту (в разі необхідності) в процесі аудиторської перевірки;

доречність — заплановані аудиторські процедури повинні давати змогу отримати найважливішу, необхідну аудитору інформацію для складання висновку і стосуватися безпосередньо бухгалтерської звітності контрольованого звітного періоду, яка перевіряється;

ефективність та оптимальність — розробка оптимальних планів і програм, виконання яких забезпечить отримання достовірних і достатніх аудиторських доказів із найменшими витратами праці і часу.

Основні вимоги до планування аудиторської перевірки та його етапи визначено міжнародним стандартом аудиту № 300«Планування». Проводячи підготовку планування процесу аудиту, аудитор повинен: сформувати розуміння про бізнес клієнта, загальні напрямки й специфіку діяльності; отримати уявлення про системи обліку і внутрішнього контролю і ступінь їх надійності; оцінити загальний аудиторський ризик і визначити межу суттєвості помилок, які можуть бути виявлені в процесі аудиту; визначити кількість необхідних аудиторських процедур, період їх виконання та виконавців, можливість залучення експертів; забезпечити координацію виконання планів, їх контроль, узгодженість з підприємством, передбачити можливість внесення змін.

Аудитор повинен розробити й документально оформити загальний план аудиторської перевірки, описавши очікуваний обсяг і ведення аудиторської перевірки. Незважаючи на те, що загальний план аудиторської перевірки має бути досить детальним для того, щоб бути інструкцією для розробки програми аудиту, його точна форма і зміст залежатимуть від розмірів суб'єкта господарювання, складності аудиторської перевірки, а також від конкретних методик і технологій, які застосовуються аудитором.

У загальному плані вказують основні етапи робіт, які аудитор вважає необхідними.

Аудитор повинен розробити й документально оформити програму аудиту, яка визначає характер, час і обсяг запланованих аудиторських процедур, необхідних для виконання загального плану аудиторської перевірки.

Програма аудиторської перевірки - це основа детального планування часу і витрат.

Загальний план аудиторської перевірки і програму аудиту за потреби необхідно переглядати у процесі аудиту.

На етапі планування процесу здійснення аудиту фінансової звітності аудитор завжди стикається з проблемою визначення рівня аудиторського ризику і пошуком шляхів його зниження.

Ризик аудиту, або загальний ризик полягає в тому, що аудитор може висловити неадекватну думку у випадках, коли в документах бухгалтерської звітності існують суттєві перекручення, інакше кажучи, за неправильно підготовленою звітністю буде зроблено аудиторський висновок без зауважень.

Ризик аудиту має такі три складові:

- властивий ризик;

- ризик, пов'язаний з невідповідністю функціонування системи внутрішнього контролю;

- ризик невиявлення помилок та перекручень.

Властивий ризик (внутрішній, внутрішньогосподарський) – це імовірність суттєвих перекручень залишку за певним бухгалтерським рахунком чи певної категорії операції або можливість перекручень цих показників у комплексі з перекрученнями за іншими рахунками чи операціями, з припущенням, що до них не застосовувалися заходи внутрішнього контролю підприємства.

Ризик, пов'язаний з невідповідністю функціонування системи внутрішнього контролю, – це ризик неефективності внутрішнього контролю, що може призвести до помилок та перекручень у залишках бухгалтерських рахунків чи операцій. Ризик контролю складається з двох компонентів — ризику системи бухгалтерського обліку і ризику систем внутрішнього контролю.

Ризик невиявлення помилок полягає в тому, що аудиторські процедури підтвердження не завжди можуть виявити помилки, що існують у залишку за повним рахунком. Ризик невиявлення складається з ризику тестового контролю (РТК) і ризику аналітичного огляду(РАО),

Ризик контролю і властивий ризик не залежать від аудитора, він не може на них вплинути. Ризик невиявлення є результатом аудиторської перевірки, наслідком виконаної аудитором роботи. За цей ризик аудитор несе повну відповідальність, тобто ризик визначає ступінь якості, рівень його діяльності.

Прийнятний аудиторський ризик - це суб'єктивно встановлений рівень ризику, який готовий взяти на себе аудитор. Полягає він у тому, що у фінансовій звітності будуть виявлені похибки після завершення аудиту і подання аудиторського висновку без застереження.

Як свідчить зарубіжний досвід, прийнятна величина загального аудиторського ризику становить 1—5% (0,01—0,05) (табл. 7).

Найбільш загальну методику (модель) розрахунку аудиторського ризику можна виразити такою формулою:

ЗАР = ВР х РК х РН, (6.1)

де ЗАР — загальний аудиторський ризик;

ВР — внутрішній ризик системи обліку;

РК— ризик системи внутрішнього контролю;

РН— ризик невиявлення помилок аудитором.

Таблиця 7

Показники прийнятного рівня аудиторського ризику

Визначення ризиків в аудиті тісно пов’язано з рівнем суттєвості. Поняття «суттєвість» полягає в наступному: якщо на підприємстві, де проводиться аудит, відсутня інформація, яка може впливати на економічні рішення користувачів, що приймаються на підставі даних фінансової звітності і залежать від розміру статті або помилки в зв'язку з перекрученням змісту інформації, оцінку того, що є суттєвим, а що ні, дає аудитор. Розробляючи план аудиту, аудитор встановлює прийнятний рівень суттєвості з метою виявлення суттєвих (з кількісної точки зору) викривлень.

Між суттєвістю й аудиторським ризиком є зворотний зв'язок – чим вищий рівень суттєвості, тим нижчий аудиторський ризик, і навпаки. Аудитор враховує зворотний зв'язок між суттєвістю й аудиторським ризиком при визначенні характеру, розрахунку часу й обсягу аудиторських процедур.

Відповідно до загального плану аудиту аудитор повинен скласти календарний графік аудиторської перевірки. Графік показує заплановану аудиторську роботу і служить засобом контролю за проведенням аудиту. При складанні графіка мають враховуватися вимоги клієнта. Важливою умовою при плануванні аудиту є синхронність роботи аудиторів, тому треба прагнути того, щоб аудитори максимально одночасно закінчили свою роботу. При складанні календарного графіка не можна забувати про вихідні дні. Складання календарного графіка аудиту дозволяє визначити в загальному плані аудиту загальну трудомісткість перевірки в людино-днях і людино-годинах.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: