2 страница. 42) страхування цивільної відповідальності суб'єкта господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно третім особам унаслідок проведення вибухових робіт

42) страхування цивільної відповідальності суб'єкта
господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно третім особам
унаслідок проведення вибухових робіт. { Частину першу статті 7
доповнено пунктом 42 згідно із Законом N 2288-IV (2288-15) від
23.12.2004 }

43) страхування майнових ризиків користувача надр під час
дослідно-промислового і промислового видобування та використання
газу (метану) вугільних родовищ; { Частину першу статті 7
доповнено пунктом 43 згідно із Законом N 1392-VI (1392-17) від
21.05.2009 }

{ Пункт 44 частини першої статті 7 виключено на підставі
Закону N 246-VIII (246-19) від 05.03.2015 }

45) страхування цивільно-правової відповідальності приватного
нотаріуса; { Частину першу статті 7 доповнено пунктом 45 згідно із
Законом N 5037-VI (5037-17) від 04.07.2012 }

46) страхування ризику невиплати гравцям призів у разі
неплатоспроможності та/або банкрутства оператора державних
лотерей; { Частину першу статті 7 доповнено пунктом 46 згідно із
Законом N 5204-VI (5204-17) від 06.09.2012 }

47) страхування професійної відповідальності призначених
органів з оцінки відповідності та визнаних незалежних організацій
за шкоду, яку може бути заподіяно третім особам. { Частину першу
статті 7 доповнено пунктом 47 згідно із Законом N 124-VIII
(124-19) від 15.01.2015 }

Для здійснення обов'язкового страхування Кабінет Міністрів
України, якщо інше не визначено законом, встановлює порядок та
правила (979-2013-п, 980-2013-п, 981-2013-п, 624-2015-п) його
проведення, форми типового договору, особливі умови ліцензування
обов'язкового страхування, розміри страхових сум та максимальні
розміри страхових тарифів або методику актуарних розрахунків. { Частина друга статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5090-VI (5090-17) від 05.07.2012 }

Для договорів міжнародного обов'язкового страхування
цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних
засобів Кабінет Міністрів України встановлює максимальні розміри
страхових платежів, у межах яких Моторне (транспортне) страхове
бюро України встановлює обов'язкові для своїх повних членів єдині
розміри страхових платежів за такими договорами. { Статтю 7 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 5090-VI
(5090-17) від 05.07.2012 }

Стаття 8. Страховий ризик і страховий випадок

Страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться
страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування
або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає
обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового
відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій
особі.

Стаття 9. Страхова сума, страхова виплата, страхове
відшкодування і франшиза

Страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик
відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при
настанні страхового випадку.

Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком
відповідно до умов договору страхування при настанні страхового
випадку.

Страхові виплати за договором страхування життя здійснюються
в розмірі страхової суми (її частини) та (або) у вигляді
регулярних, послідовних виплат обумовлених у договорі страхування
сум (ануїтету).

Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат
визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником
під час укладання договору страхування або внесення змін до
договору страхування, або у випадках, передбачених чинним
законодавством.

Страхова сума може бути встановлена по окремому страховому
випадку, групі страхових випадків, договору страхування у цілому.

Страхова сума не встановлюється для страхового випадку, у
разі настання якого здійснюються регулярні, послідовні страхові
виплати у вигляді ануїтету.

Зазначена у договорі страхування життя величина
інвестиційного доходу не повинна перевищувати чотирьох відсотків
річних.

Договором страхування життя обов'язково передбачається
збільшення розміру страхової суми та (або) розміру страхових
виплат на суми (бонуси), які визначаються страховиком один раз на
рік за результатами отриманого інвестиційного доходу від
розміщення коштів резервів із страхування життя за вирахуванням
витрат страховика на ведення справи у розмірі до 15 відсотків
отриманого інвестиційного доходу та обов'язкового відрахування в
математичні резерви частки інвестиційного доходу, що відповідає
розміру інвестиційного доходу, який застосовується для розрахунку
страхового тарифу за цим договором страхування та у разі
індексації розміру страхової суми та (або) розміру страхових
виплат за офіційним індексом інфляції, відрахування в математичні
резерви частки інвестиційного доходу, що відповідає такій
індексації.

Договором страхування життя також може бути передбачено
збільшення розміру страхової суми та (або) розміру страхових
виплат на суми (бонуси), які визначаються страховиком один раз на
рік за іншими фінансовими результатами його діяльності (участь у
прибутках страховика).

Прийняті страховиком додаткові страхові зобов'язання
повідомляються страхувальнику письмово і не можуть бути у
подальшому зменшені в односторонньому порядку.

У разі несплати страхувальником чергового страхового внеску в
розмірі та у строки, передбачені правилами та договором
страхування життя, таким договором може бути передбачено право
страховика в односторонньому порядку зменшити (редукувати) розмір
страхової суми та (або) страхових виплат.

Договором страхування життя може бути передбачено індексацію
(зміну) за офіційним індексом інфляції розміру страхової суми та
(або) страхових виплат протягом дії договору страхування життя за
умови відповідної індексації (зміни) розміру страхового платежу
(страхового внеску, страхової премії). Порядок та умови індексації
визначаються правилами та договором страхування.

Страхові виплати за договорами особистого страхування
здійснюються незалежно від суми, яку має отримати одержувач за
державним соціальним страхуванням та соціальним забезпеченням, і
суми, що має бути йому сплачена як відшкодування збитків.

Розмір страхової суми визначається договором страхування або
чинним законодавством під час укладання договору страхування чи
зміни договору страхування. У разі якщо при настанні страхового
випадку передбачаються послідовні довічні страхові виплати, у
договорі страхування визначаються розміри таких послідовних
довічних страхових виплат, а страхова сума по цих випадках не
встановлюється. При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах
вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання
договору, якщо інше не передбачено договором страхування або
законом. { Частина п'ятнадцята статті 9 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 4391-VI (4391-17) від 09.02.2012 }

Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється
страховиком у межах страхової суми за договорами майнового
страхування і страхування відповідальності при настанні страхового
випадку.

Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого
збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються
застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі
коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого
предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується
у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо
інше не передбачено умовами страхування. { Частина сімнадцята
статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 997-V
(997-16) від 27.04.2007 }

Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком
згідно з договором страхування.

Якщо майно застраховане у кількох страховиків і загальна
страхова сума перевищує дійсну вартість майна, то страхове
відшкодування, що виплачується усіма страховиками, не може
перевищувати дійсної вартості майна. При цьому кожний страховик
здійснює виплату пропорційно розміру страхової суми за укладеним
ним договором страхування.

Стаття 10. Страховий платіж, страховий тариф

Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата
за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику
згідно з договором страхування.

Страховий тариф - ставка страхового внеску з одиниці
страхової суми за визначений період страхування.

Страхові тарифи при добровільній формі страхування
обчислюються страховиком актуарно (математично) на підставі
відповідної статистики настання страхових випадків, а за
договорами страхування життя - також з урахуванням величини
інвестиційного доходу, яка повинна зазначатися у договорі
страхування. Конкретний розмір страхового тарифу визначається в
договорі страхування за згодою сторін.

Актуарними розрахунками можуть займатися особи, які мають
відповідну кваліфікацію згідно з вимогами, встановленими
Уповноваженим органом, яка підтверджується відповідним свідоцтвом.

Стаття 11. Співстрахування

Предмет договору страхування може бути застрахований за одним
договором страхування та за згодою страхувальника кількома
страховиками (співстрахування). При цьому в договорі повинні
міститися умови, що визначають права і обов'язки кожного
страховика. { Частина перша статті 11 із змінами, внесеними згідно
із Законом N 997-V (997-16) від 27.04.2007 }

За наявності відповідної угоди між співстраховиками і
страхувальником один із співстраховиків може представляти всіх
інших у взаємовідносинах із страхувальником, залишаючись
відповідальним перед ним лише у розмірі своєї частки.

Стаття 12. Перестрахування

Перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом,
перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику
виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого
страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має
статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством
країни, в якій він зареєстрований.

Перестрахування у страховика (перестраховика) нерезидента
здійснюється згідно з вимогами та в порядку (124-2004-п),
встановленими Кабінетом Міністрів України.

Договори перестрахування підлягають реєстрації в порядку,
затвердженому Уповноваженим органом. { Статтю 12 доповнено новою частиною згідно із Законом N 2756-VI
(2756-17) від 02.12.2010 }

Страховик (цедент, перестрахувальник) зобов'язаний
повідомляти перестраховика про всі зміни свого договору з
страхувальником.

Страховик (цедент, перестрахувальник), який уклав з
перестраховиком договір про перестрахування, залишається
відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з
договором страхування.

У разі, якщо обсяги страхових платежів, що передаються в
перестрахування нерезидентам, перевищують 50 відсотків їх
загального розміру, отриманого з початку календарного року,
перестрахувальник подає до Уповноваженого органу декларацію за
звітний період за формою, встановленою Кабінетом Міністрів
України.

У декларації страховик (перестрахувальник) зобов'язаний
вказати інформацію про ризики та предмет договору страхування, які
перестраховуються у нерезидентів, дані про нерезидентів -
перестраховиків та про перестраховиків брокерів, іншу інформацію,
визначену Кабінетом Міністрів України. { Частина статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 997-V (997-16) від 27.04.2007 }

Уповноважений орган може проводити тематичні перевірки
страховиків на підставі аналізу поданих декларацій.

Стаття 13. Об'єднання страховиків

Страховики можуть утворювати спілки, асоціації та інші
об'єднання для координації своєї діяльності, захисту інтересів
своїх членів та здійснення спільних програм, якщо їх утворення не
суперечить законодавству України. Ці об'єднання не можуть
займатися страховою діяльністю.

Об'єднання страховиків діють на підставі статутів і набувають
прав юридичної особи після їх державної реєстрації. Орган, що
здійснює реєстрацію об'єднань страховиків, у десятиденний строк з
дня реєстрації повідомляє про це Уповноважений орган.

Страховики, яким дозволено займатися страхуванням авіаційних
ризиків, та страховики, яким дозволено займатися страхуванням
морських ризиків, можуть створити Авіаційне страхове бюро та
Морське страхове бюро, які мають бути юридичними особами, що
утримуються за рахунок коштів страховиків.

Страховики, які мають дозвіл на страхування відповідальності
операторів ядерних установок за шкоду, що може бути заподіяна
внаслідок ядерного інциденту, зобов'язані утворити ядерний
страховий пул, який має бути юридичною особою, що утримується за
рахунок коштів страховиків.

{ Частину п'яту статті 13 виключено на підставі Закону
N 2367-VI (2367-17) від 29.06.2010 }

Страховики, які мають ліцензію на здійснення страхування
сільськогосподарської продукції з державною підтримкою,
зобов'язані утворити Аграрний страховий пул, що є юридичною особою
та утримується за рахунок коштів страховиків. { Статтю 13 доповнено частиною шостою згідно із Законом N 4391-VI
(4391-17) від 09.02.2012 }

Страховики, яким дозволено займатися обов'язковим
страхуванням цивільно-правової відповідальності власників наземних
транспортних засобів, зобов'язані бути членами Моторного
(транспортного) страхового бюро України, яке є юридичною особою,
що утримується за рахунок коштів страховиків. МТСБУ є єдиним
об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування
цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних
засобів. Участь страховиків у МТСБУ є умовою провадження
діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової
відповідальності власників наземних транспортних засобів. { Статтю 13 доповнено частиною згідно із Законом N 5090-VI
(5090-17) від 05.07.2012 }
{ Стаття 13 в редакції Закону N 1961-IV (1961-15) від
01.07.2004 }

Стаття 14. Товариства взаємного страхування

Фізичні особи та юридичні особи з метою страхового захисту
своїх майнових інтересів можуть створювати товариства взаємного
страхування в порядку і на умовах, визначених законодавством
України.

Стаття 15. Посередницька діяльність у сфері страхування

Страхова діяльність в Україні може провадитися за участю
страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути
страхові або перестрахові брокери, страхові агенти.

Посередницька діяльність страхових та перестрахових брокерів
у страхуванні та перестрахуванні здійснюється як виключний вид
діяльності і може включати консультування, експертно-інформаційні
послуги, роботу, пов'язану з підготовкою, укладанням та виконанням
(супроводом) договорів страхування (перестрахування), в тому числі
щодо врегулювання збитків у частині одержання та перерахування
страхових платежів, страхових виплат та страхових відшкодувань за
угодою відповідно із страхувальником або перестрахувальником, інші
посередницькі послуги у страхуванні та перестрахуванні за
переліком, встановленим Уповноваженим органом.

Страхові брокери - юридичні особи або фізичні особи, які
зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької
діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у
страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з
особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник. Страхові
брокери - фізичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку
як суб'єкти підприємницької діяльності, не мають права отримувати
та перераховувати страхові платежі, страхові виплати та виплати
страхового відшкодування.

Перестрахові брокери - юридичні особи, які здійснюють за
винагороду посередницьку діяльність у перестрахуванні від свого
імені на підставі брокерської угоди із страховиком, який має
потребу у перестрахуванні як перестрахувальник.

Дозволяється здійснення діяльності страхового та
перестрахового брокера однією юридичною особою за умови виконання
нею вимог щодо здійснення діяльності страхового та перестрахового
брокера.

Порядок реєстрації страхових та перестрахових брокерів (за
винятком страхових та перестрахових брокерів-нерезидентів)
визначається Уповноваженим органом. { Частина шоста статті 15 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 251-VI (251-17) від
10.04.2008 }

Страхові агенти - фізичні особи або юридичні особи, які діють
від імені та за дорученням страховика і виконують частину його
страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування,
одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані із
здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові
агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за
винагороду на підставі договору доручення із страховиком.

{ Частина восьма статті 15 втратила чинність на підставі
Закону N 357-V (357-16) від 16.11.2006

Посередницька діяльність на території України з укладання
договорів страхування зі страховиками-нерезидентами може
здійснюватися відповідно до порядку та вимог, установлених
Уповноваженим органом з урахуванням вимог частини дванадцятої
статті 2 цього Закону. { Частина дев'ята статті 15 в редакції
Законів N 357-V (357-16) від 16.11.2006, N 251-VI (251-17) від
10.04.2008 }

Страхові та/або перестрахові брокери-нерезиденти зобов'язані
письмово повідомити Уповноваженому органу за встановленою ним
формою про намір здійснювати діяльність на території України.
Уповноважений орган оприлюднює в триденний термін зазначену
інформацію на своїй офіційній веб-сторінці в Інтернеті та в
друкованих засобах масової інформації. { Частина статті 15 в
редакції Закону N 251-VI (251-17) від 10.04.2008 }

Розділ II

ДОГОВОРИ СТРАХУВАННЯ

Стаття 16. Договір страхування

Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і
страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у
разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату
страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування
страхувальником, на користь якої укладено договір страхування
(подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник
зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та
виконувати інші умови договору.

Страховики, які здійснюють страхування життя, зобов'язані
вести персоніфікований (індивідуальний) облік договорів
страхування життя в порядку та на умовах (z2206-12), визначених
Уповноваженим органом. Страховики, які здійснюють страхування
сільськогосподарської продукції з державною підтримкою,
зобов'язані вести персоніфікований (індивідуальний) облік
договорів страхування сільськогосподарської продукції з державною
підтримкою в порядку та на умовах, визначених Уповноваженим
органом спільно з центральним органом виконавчої влади, що
забезпечує формування і реалізує державну аграрну політику. { Частина друга статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 4391-VI (4391-17) від 09.02.2012 }

Договори страхування укладаються відповідно до правил
страхування.

Договір страхування повинен містити:

назву документа;

назву та адресу страховика;

прізвище, ім'я, по батькові або назву страхувальника та
застрахованої особи, їх адреси та дати народження;

прізвище, ім'я, по батькові, дату народження або назву
вигодонабувача та його адресу;

зазначення предмета договору страхування; { Абзац шостий
частини четвертої статті 16 в редакції Закону N 997-V (997-16)
від 27.04.2007 }

розмір страхової суми за договором страхування іншим, ніж
договір страхування життя;

розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат за
договором страхування життя;

перелік страхових випадків;

розміри страхових внесків (платежів, премій) і строки їх
сплати;

страховий тариф (страховий тариф не визначається для
страхових випадків, для яких не встановлюється страхова сума);

строк дії договору;

порядок зміни і припинення дії договору;

умови здійснення страхової виплати;

причини відмови у страховій виплаті;

права та обов'язки сторін і відповідальність за невиконання
або неналежне виконання умов договору;

інші умови за згодою сторін;

підписи сторін.

Уповноважений орган має право встановлювати додаткові вимоги
до договорів страхування життя та договорів страхування майна
фізичних осіб.

Відповідно до міжнародних систем страхування, які вимагають
застосування уніфікованих умов страхування, договори страхування
укладаються відповідно до таких умов страхування, з урахуванням
вимог, передбачених цим Законом.

Уповноважений орган встановлює вимоги до порядку укладання
договорів із страховиками-нерезидентами. { Статтю 16 доповнено
частиною згідно із Законом N 357-V (357-16) від 16.11.2006 }

У разі виїзду зареєстрованого в Україні автотранспортного
засобу на територію іншої країни - члена міжнародної системи
автострахування "Зелена Картка", власник такого транспортного
засобу зобов'язаний укласти договір міжнародного обов'язкового
страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних
транспортних засобів, дія якого поширюється на ці країни, та
отримати від страховика - повного члена Моторного (транспортного)
страхового бюро страховий сертифікат "Зелена Картка" єдиного
зразка, який прийнятий в усіх країнах - членах цієї міжнародної
системи страхування. { Частина восьма статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5090-VI (5090-17) від 05.07.2012 }

Стаття 17. Правила страхування

Правила страхування розробляються страховиком для кожного
виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому
органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду
страхування.

Правила страхування повинні містити:

предмет договору страхування; { Абзац другий частини другої
статті 17 в редакції Закону N 997-V (997-16) від 27.04.2007 }

порядок визначення розмірів страхових сум та (або) розмірів
страхових виплат;

страхові ризики;

виключення із страхових випадків і обмеження страхування;

строк та місце дії договору страхування;

порядок укладення договору страхування;

права та обов'язки сторін;

дії страхувальника у разі настання страхового випадку;

перелік документів, що підтверджують настання страхового
випадку та розмір збитків;

порядок і умови здійснення страхових виплат;

строк прийняття рішення про здійснення або відмову в
здійсненні страхових виплат;

причини відмови у страховій виплаті або виплаті страхового
відшкодування;

умови припинення договору страхування;

порядок вирішення спорів;

страхові тарифи за договорами страхування іншими, ніж
договори страхування життя;

страхові тарифи та методику їх розрахунку за договорами
страхування життя;

особливі умови.

У разі, якщо страховик запроваджує нові правила страхування
чи коли до правил страхування вносяться зміни та (або) доповнення,
страховик повинен подати ці нові правила, зміни та (або)
доповнення для реєстрації до Уповноваженого органу.

Уповноважений орган має право відмовити у видачі ліцензії та
реєстрації правил чи змін та (або) доповнень до них, якщо подані
правила страхування або зміни чи доповнення до них суперечать
чинному законодавству, порушують чи обмежують права страхувальника
або не відповідають вимогам цієї статті.

Стаття 18. Укладання і початок дії договору страхування

Для укладання договору страхування страхувальник подає
страховику письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або
іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування.
При укладанні договору страхування страховик має право запросити у
страхувальника баланс або довідку про фінансовий стан,
підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), та інші документи,
необхідні для оцінки страховиком страхового ризику.

Договори обов'язкового страхування цивільно-правової
відповідальності власників наземних транспортних засобів, що
підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до Закону
України "Про дорожній рух" (3353-12), укладаються страховиками
за умови проходження транспортними засобами обов'язкового
технічного контролю, якщо вони згідно з протоколом перевірки
технічного стану визнані технічно справними. Договори
обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності
власників наземних транспортних засобів укладаються на строк, що
не перевищує строку чергового проходження транспортним засобом
обов'язкового технічного контролю відповідно до вимог Закону
України "Про дорожній рух" (3353-12). { Статтю 18 доповнено новою частиною згідно із Законом N 3565-VI
(3565-17) від 05.07.2011 }

Факт укладання договору страхування може посвідчуватися
страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору
страхування.

Договір страхування набирає чинності з моменту внесення
першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором
страхування.

Договір страхування життя може бути укладений як шляхом
складання одного документа (договору страхування), підписаного
сторонами, так і шляхом обміну листами, документами, підписаними
стороною, яка їх надсилає. У разі надання страхувальником
письмової заяви за формою, встановленою страховиком, що виражає
намір укласти договір страхування, такий договір може бути
укладений шляхом надіслання страхувальнику копії правил
страхування та видачі страхувальнику страхового свідоцтва
(поліса), який не містить розбіжностей з поданою заявою. Заява
складається у двох примірниках, копія заяви надсилається
страхувальнику з відміткою страховика або його уповноваженого
представника про прийняття запропонованих умов страхування.

Стаття 19. Валюта страхування

Страхувальники згідно з укладеними договорами страхування
мають право вносити платежі лише у грошовій одиниці України, а
страхувальник-нерезидент - у іноземній вільно конвертованій валюті
або у грошовій одиниці України у випадках, передбачених чинним
законодавством України, з урахуванням положень частини четвертої
цієї статті при укладанні договорів страхування життя.

Якщо дія договору страхування поширюється на іноземну
територію відповідно до укладених угод з іноземними партнерами, то
порядок валютних розрахунків регулюється відповідно до вимог
законодавства України про валютне регулювання.

Страхова виплата здійснюється тією валютою, яка передбачена
договором страхування, якщо інше не передбачено законодавством
України.

Грошові зобов'язання сторін по договорах страхування життя,
за їх згодою, можуть бути визначені як у національній валюті
України, так і у вільно конвертованій валюті або розрахункових
величинах, що визначають фактичний розмір зобов'язань страховика
на дату виникнення або виконання цих зобов'язань.

Стаття 20. Обов'язки страховика

Страховик зобов'язаний:

1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами
страхування;

2) протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про
настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх
необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати
або страхового відшкодування страхувальнику;

3) при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату
або виплату страхового відшкодування у передбачений договором
строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне
здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом
сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої
визначається умовами договору страхування або законом; { Пункт 3
частини першої статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 997-V (997-16) від 27.04.2007 }

4) відшкодувати витрати, понесені страхувальником при
настанні страхового випадку щодо запобігання або зменшення
збитків, якщо це передбачено умовами договору;

5) за заявою страхувальника у разі здійснення ним заходів, що
зменшили страховий ризик, або збільшення вартості майна
переукласти з ним договір страхування;

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: