Суть методів рентгенодіагностики та рентгенотерапії.

Розпізнавання захворювань під час просвічування світла тіла рентгенівським випромінюванням називається рентгенодіагностикою. Рентгенодіагностика ділиться на рентгеноскопію (просвічування) і рентгенографію(отримання світлини). Під час рентгеноскопії тіньове зображення внутрішніх органів і тканин спостерігають безпосередньо на флуоресцентному екрані. При рентгенографії за тілом пацієнта розташовують касету з фотоплівкою, чутливою до рентгенівського випромінювання. Зображення отримують більш чітким, що дає змогу виявити дрібні деталі зображення. Одним з видів рентгенографії є флюорографія - фотографування рентгенівського зображення з флуоресцентного екрана на плівку. Світлини розглядають за допомогою спеціальних збільшувачів. Під час рентгенівської(комп’ютерної) томографії порівнюється декілька зображень, отриманих за різних положень джерела випромінювання відносно пацієнта. Порівняння зображень, яке здійснюється автоматично (комп’ютером), дає змогу отримати зображення одного певного шару (зрізу) досліджуваного органа. Це зображення виникає на дисплеї. Потім розглядають наступний зріз і т.д. Рентгенівські комп’ютерні томографи дають змогу діагностувати майже будь-які порушення макроскопічних структур організму(пухлини, камені в нирках тощо). Рентгенівське виявляє біологічну дію на організм. Різні клітини мають різну чутливість до дії випромінювання. Особливо чутливими є молоді клітини і клітини,що розмножуються. Тому слід обре гіти від рентгенівського випромінювання ті тканини й органи, в яких інтенсивно відновлюються клітини (кістковий мозок, нижні шари шкіри тощо). Деякі клітини,що патологічно швидко розмножуються, швидко гинуть. На цьому ґрунтується терапевтична дія рентгенівського випромінювання на клітини злоякісних пухлин(руйнування їх).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: