ПИТАННЯ 77. Підстави та процесуальний порядок визнання доказів недопустимими

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 86 КПК України).

Законодавець питання недопустимості доказів визначає у статтях 87 та 88 КПК України, де вказує, що недопустимими є докази:

– отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;

– які стосуються особи підозрюваного, обвинуваченого.

Істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод є:

– здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов;

– отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження;

– порушення права особи на захист;

– отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права;

– порушення права на перехресний допит (ч. 2 ст. 87 КПК України);

– отримання доказів з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні;

– отримання доказів після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК України, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень (ч. 3 ст. 87 КПК України).

До доказів та відомостей, які стосуються особи підозрюваного, обвинуваченого та є недопустимими, відносяться:

– докази, які стосуються судимостей підозрюваного, обвинуваченого або вчинення ним інших правопорушень, що не є предметом цього кримінального провадження;

– відомості щодо характеру або окремих рис характеру підозрюваного, обвинуваченого – на підтвердження винуватості підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Питання допустимості доказів вирішує суд:

– під час їх оцінки в нарадчій кімнаті при ухваленні судового рішення;

– під час судового розгляду – у разі встановлення очевидної недопустимості доказу. Це тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні.

Під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими, можуть сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження (ст. 89 КПК України).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: