Екологічне виховання учнів

Ціннісне ставлення до природи і формування на його основі екологічної культури є обов’язковою умовою сталого розвитку суспільства, узгодження економічних, екологічних і соціальних чинників розвитку. Поява суттєвих екологічних проблем більшою мірою й обумовлена низьким, а у деяких громадян початковим, рівнем екологічної грамотності, свідомості.

Концепція екологічної освіти в Україні, затверджена у 2002р. МОН України, передбачає чітку структуру формування екологічної освіти, що охоплює всі вікові, соціальні та професійні групи населення. В ній виділені два основні напрямки освіти – формальна і неформальна. Формальна екологічна освіта охоплює всі ланки існуючої загальної освіти в Україні, а неформальна – має просвітницький характер і спрямована на формування екологічної культури через засоби масової інформації, громадські екологічні об’єднання, партії.

Отже у системі загальної середньої освіти передбачена екологічна освіта в рамках вивчення навчальних предметів, спецкурсів, роботі позашкільних установ. Поряд з цим класний керівник спрямовує свої зусилля на екологічне виховання учнів, на закладання основ екологічних знань, розвиток умінь природоохоронної діяльності.

Метою екологічного виховання є формування екологічної культури учнів.

У структурі екологічної культури, як складному особистісному утворенні, виділяють екологічні знання, екологічне мислення, уміння та навички природоохоронної діяльності, екологічний світогляд, екологічну етику. Кожному компоненту відповідає певний рівень екологічної зрілості: від елементарних екологічних знань та уявлень до їх глибокого усвідомлення і практичної реалізації на всіх рівнях [19].

В екологічному вихованні слід звернути увагу на формування ціннісного ставлення до природи: усвідомлення цінності природи в житті людини, самоцінність природи; почуття особистої причетності до збереження природних багатств, відповідальність за них, здатність гармонійно співіснувати з природою, поводитися компетентно, екологічно безпечно; критично оцінювати споживацько-утилітарне ставлення до природи; вміти протистояти проявам такого ставлення доступними способами; активно брати участь у практичних природоохоронних заходах; здійснювати природоохоронну діяльність з власної ініціативи; займатися посильним екологічним просвітництвом; формування почуття відповідальності за природу як національну і загальнолюдську цінність.

Саме формування ціннісного ставлення до природи є найважливішим виховним завданням класного керівника щодо становлення екологічної культури учнів.

Духовне формування і розвиток особистості має протікати в екологічному руслі. Толерантне, бережливе ставлення до оточуючого природного середовища не тільки екологічна та економічна, але й етична проблема. В цьому зв’язку необхідна корінна переорієнтація моральної свідомості людини, «переоцінка» моральних цінностей у ставленні до природи.

Люби природу не як символ

Душі своєї,

Люби природу не для себе,

Люби для неї.

Вона – не тільки тема вірша

Або картини, -

В ній є висоти незримі

Й святі глибини.

У неї є душа могуча,

Порив є в неї,

Що більші над усі пориви

Душі твоєї.

Вона – це мати. Будь же сином,

А не естетом,

І станеш ти не папірняним –

Живим поетом (М. Рильський)

У процесі організації екологічного виховання слід враховувати, що ставлення вихованців до природи має специфічні вікові особливості. Учням початкової школи властиве непрагматичне ставлення до природи, вони прагнуть до спілкування з природними об’єктами. У молодшому і середньому підлітковому віці відмічається високий ступінь психологічної близькості з природою, ставлення до неї як до об’єкту охорони. У старшому підлітковому віці з’являється установка користі, однак разом з тим, нерідким є прояв природоохоронних мотивів. Для старшокласників властиве сприйняття природи як об’єкта, ставлення до неї обумовлене більшою мірою естетичними мотивами, а ніж настановами користі. У цьому віці остаточно складається структура ставлення до природи, властива дорослим, однак у порівнянні для учнів вона займає вищу ієрархію цінностей.

Таким чином у екологічній культурі особистості виділяють інтелектуальний, моральний, естетичний та емоціональний компоненти. Відповідно до того як змінюється ставлення учня до природи, екологічних проблем планується й організовується виховна робота, враховуючи всі аспекти та компоненти екологічної культури.

Для формування в учнів екологічної культури можна застосувати: конкурс «Робінзонада», усний журнал «Сторінками Червоної книги», конференція «Біль, що не знає кордонів», вечір козацьких традицій, краєзнавчі походи, похід з елементами спортивних ігор «Зустрічаємо весну», прес-конференція «Екологічні проблеми регіону», літературний вечір «Людина і природа в поезії», екскурсії в природу, читацька конференція «Природа: джерело життя і краси», тематичні вечори «Вразливі точки екології», конкурс виробів з природного матеріалу «Природа і фантазія», фестиваль, екологічний ринг, екологічні дебати і багато чого іншого.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: