ТОР 5 статей: Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы КАТЕГОРИИ:
|
Місце розташування очисних споруд
Очисні споруди розташовані на захід від села Мала Рогань в Харківському районі на північному схилі струмка, який впадає в річку Роганка (рис. 2.1). Стічні води від житлових будинків, дитячого садка по самопливному колектору поступають на каналізаційну насосну станцію (КНС), а звідти по напірному колектору на очисні споруди. Стічні води від виробничих будівель і молочного цеху КСП “Харківплемсервіс”, яке розташоване на території села, по самопливному колектору теж поступають на очисні споруди. На очисних спорудах стічні води проходять очистку та знешкодження і випускаються в струмок, що впадає в річку Роганка. Річка Роганка належить до басейну річки Сіверський Донець і є притокою річки Ури, яка впадає в річку Сіверський Донець. Річка Роганка за своїми морфометричними характеристиками малопридатна для рибогосподарських цілей, але у відповідності з директивним листом Мінприроди України, її в числі всіх водних об’єктів слід відносити до рибогосподарської категорії. Тому відповідно до Правил охорони поверхневих вод від забруднення [3] на річці повинні дотримуватися норми якості води для рибогосподарських водоймищ на протязі всієї ділянки водокористування, починаючи від контрольного створу, який розташовується на відстані не більше 500 м від місця скиду стічних вод. Таблиці містять різноманітний статистичний матеріал, відображений у цифрах та нумеруються послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) у межах розділу. Ліворуч перед відповідним заголовком таблиці розміщують напис “Таблиця” із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: “Таблиця 1.2” (друга таблиця першого розділу). При переносі частини таблиці на інший аркуш слово “Таблиця” і її номер вказують один раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами справа пишуть слова “Продовження таблиці.” і вказують номер таблиці, наприклад: “Продовження таблиці. 1.2”. На всі таблиці роботи повинні бути посилання у тексті,наприклад: “...в таблиці.1.2”. Якщо в таблиці наведені авторські матеріали, то пишуть: [за автором]. У повторних посиланнях на таблиці треба вказувати скорочено слово “дивись”, наприклад: див. таблиця 1.3”. Наприклад: Таблиця 1.1 Обсяг продукції, яка випускається підприємствами Богодухівського району
Продовження таблиці 1.1
Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово “Таблиця” починають з великої літери. Назву не підкреслюють. Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки –з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба. Таблицю розміщують після першого згадування про неї у тексті після слів, наприклад, “дані про кількість ВРХ у Богодухівському районі наведені у таблиці 2.1”. Таблицю розміщують таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку курсової роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах однієї сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку у кожній частині таблиці повторюють її головку, в іншому випадку – боковик. Після таблиці обов’зково необхідно провести її короткий аналіз – акцентувати увагу на найбільш важливих її показниках. Формули у роботі нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули у розділі, між якими ставиться крапка. Номери формул пишуть біля правого берега аркуша на рівні відповідної формули у круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу). Формули та рівняння розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки. Вище і нижче кожної формули або рівняння потрібно залишати один вільний рядок. Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули чи рівняння, слід наводити безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони наведені у формулі чи рівнянні. Пояснення значення кожного символу та числового коефіцієнта слід давати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають з абзацу словом “де” без двокрапки. Наприклад:
DВ=В1-В2, (1.8)
де В1 – викид (скид) забруднюючих речовин до впровадження природоохоронних заходів; В2 – викид (скид) забруднюючих речовин після впровадження природоохоронних заходів; Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х) і ділення (:). Порядкові номери позначають арабськими цифрами у круглих дужках біля правого берега сторінки без крапок від формули до її номера. Загальне правило пунктуації у тексті з формулами таке: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації. Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації: а) у тексті перед формулою є узагальнююче слово; б) цього вимагає побудова тексту, що передує формулі. Ілюстрації – графіки, діаграми, схеми, карти ілюструють різноманітні дані, їх динаміку, порівняльні характеристики, місцерозташування на карті,тощо. Ілюстрації і необхідно подавати в роботі безпосередньо після тексту, де вони вперше згадані, не залишаючи вільного простору, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках курсової роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Ілюстрації позначають словом “Рисунок” і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: Рисунок. 1.2 (другий рисунок першого розділу). Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. У тому місці, де викладається тема, пов’язана з ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу у круглих дужках: (рис.3.1) або зворот типу: “...як це видно з рис. 3.1” або “... як це показано на рис. 3.1”. Для зручності сприймання слід відділяти ілюстрації від попереднього і наступного тексту одним вільним рядком. Після подання рисунку необхідно зробити аналіз тих даних, які там наведено. Якщо рисунок взято з літературного першоджерела, то необхідно після підпису назви зробити посилання [3], а якщо рисунок виконано автором, то пишуть [за автором]. Карти обов’язково повинні мати умовні позначення та масштаб. Наприклад:
Рисунок 3.1 – Концентрація міді у м’ясі, що отримується з господарств Богодухівського району
ВИСНОВКИ розмішують на окремій сторінці. У “ВИСНОВКАХ” коротко і конкретно аналізують результати проведеної роботи. Роблять висновки щодо зробленої роботи, які можуть складатися з декількох пунктів. У Висновках об'ємом 2-3 сторінки викладають наукові і практичні результати, отримані в роботі, які повинні містити формулювання розв’язаної проблеми (завдання), обґрунтування шляху вирішення наукової проблеми, значення отриманих результатів для науки і практики. При описі результатів можливе використання однієї із запропонованих схем: Короткий виклад проблеми + вирішення проблеми з вказівкою міри новизни такого рішення. Виклад результату з вказівкою міри його новизни + короткий виклад проблеми, на рішення якої спрямований такий результат. Короткий виклад усіх проблем + виклад усіх результатів з вказівкою міри їх новизни. Найбільш прийнятні для опису результатів слова «класифіковано…», «конкретизовано…», «допрацьовано…», «уточнено…», «визначено…», «встановлено…», «обґрунтовано (аргументовано)…» і тому подібне, а для вказівки міри новизни – «вперше»., «отримало подальший розвиток…», «вдосконалено…». При описі отриманих результатів слід уникати наступних формулювань: «був проведений аналіз…», «вивчено…», «зроблений порівняльний аналіз…» і тому подібне. Далі формулюють висновки і рекомендації відносно наукового і практичного значення отриманих результатів. Завершується висновок вказівкою на перспективи подальших розробок досліджуваної теми. У курсових роботах необхідно прагнути дотримуватися прийнятої термінології, позначень, умовних скорочень і символів, не рекомендується вживати вирази-штампи, вести виклад від першої особи: “Я спостерігав”, “Я вважаю”, “Мені здається”, “На мою думку”, треба „На нашу думку”, „На думку автора”, „На думку дослідника”. Слід уникати в тексті частих повторень слів чи словосполучень. При згадуванні в тексті прізвищ (вчених-дослідників, практиків) ініціали, ставляться перед прізвищем (В.М. Петров, а не Петров В.М., як це прийнято в списках літератури). СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ розміщується на окремій сторінці. Посилання на літературні джерела в тексті зазначаються порядковим номером за переліком посилань. Якщо посилання робиться на декілька літературних джерел - в тексті курсової роботи після застосування матеріалів з джерел 1-6 слід указати: [1 - 6]. Бібліографічні відомості літературного джерела в переліку посилань оформлюється на тій мові, на якій воно видавалося. Список використаних джерел слід розміщувати в порядку згадування джерел в тексті з наскрізною нумерацією за збільшенням. Нормативно-правові акти з вказівкою останнього офіційного джерела публікації з урахуванням змін і доповнень за станом на дату здачі роботи науковому керівникові на перевірку. При посиланнях на наукові публікації, учбову й іншу літературу в списку використаних джерел вказувати їх один раз і оформляти відповідно до вимог, а в тексті роботи – в квадратних дужках вказувати номер джерела і конкретну сторінку, наприклад, [15, с. 25]. При повторному посиланні на те ж джерело в тексті роботи вказується раніше присвоєний номер і номер іншої сторінки. У списку використаних джерел вказуються тільки ті джерела, на які в тексті роботи зроблені посилання (оформлення змісту див. Додаток А). ДОДАТКИ оформляють як продовження курсової роботи після списку використаних джерел. В якості додатків можуть бути тільки матеріали, що підтверджують отримані результати по темі дослідження. До курсової роботи (за наявності) додаються тези наукової доповіді, що відбивають основні результати дослідження і підтверджують придбання студентом уміння виявляти наукову проблему і аргументувати варіанти її рішення. Таблиці, практика, статистика, інші матеріали, використані при підготовці роботи, розміщуються в тексті роботи. Додатки включаються в загальну нумерацію сторінок роботи. У тексті роботи посилання на наявність додатка відзначається в круглих дужках. Додатки розташовуються в кінці роботи і є її продовженням. Нумерація сторінок наскрізна з основною частиною роботи. Кожний додаток розміщується на окремій сторінці, має назву, надруковану великими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. З правого боку над заголовком великими літерами з першої великої повинно бути надрукована “ДОДАТОК” і велика літера, що позначає додаток. Один додаток позначають, як ДОДАТОК А. Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|