Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Місце розташування очисних споруд




 

Очисні споруди розташовані на захід від села Мала Рогань в Харківському районі на північному схилі струмка, який впадає в річку Роганка (рис. 2.1).

Стічні води від житлових будинків, дитячого садка по самопливному колектору поступають на каналізаційну насосну станцію (КНС), а звідти по напірному колектору на очисні споруди.

Стічні води від виробничих будівель і молочного цеху КСП “Харківплемсервіс”, яке розташоване на території села, по самопливному колектору теж поступають на очисні споруди.

На очисних спорудах стічні води проходять очистку та знешкодження і випускаються в струмок, що впадає в річку Роганка.

Річка Роганка належить до басейну річки Сіверський Донець і є притокою річки Ури, яка впадає в річку Сіверський Донець.

Річка Роганка за своїми морфометричними характеристиками малопридатна для рибогосподарських цілей, але у відповідності з директивним листом Мінприроди України, її в числі всіх водних об’єктів слід відносити до рибогосподарської категорії. Тому відповідно до Правил охорони поверхневих вод від забруднення [3] на річці повинні дотримуватися норми якості води для рибогосподарських водоймищ на протязі всієї ділянки водокористування, починаючи від контрольного створу, який розташовується на відстані не більше 500 м від місця скиду стічних вод.

Таблиці містять різноманітний статистичний матеріал, відображений у цифрах та нумеруються послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) у межах розділу. Ліворуч перед відповідним заголовком таблиці розміщують напис “Таблиця” із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: “Таблиця 1.2” (друга таблиця першого розділу).

При переносі частини таблиці на інший аркуш слово “Таблиця” і її номер вказують один раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами справа пишуть слова “Продовження таблиці.” і вказують номер таблиці, наприклад: “Продовження таблиці. 1.2”.

На всі таблиці роботи повинні бути посилання у тексті,наприклад: “...в таблиці.1.2”. Якщо в таблиці наведені авторські матеріали, то пишуть: [за автором].

У повторних посиланнях на таблиці треба вказувати скорочено слово “дивись”, наприклад: див. таблиця 1.3”.

Наприклад:

Таблиця 1.1 Обсяг продукції, яка випускається

підприємствами Богодухівського району

 

№ з/п Назва підприємства Одиниці виміру 2002 рік факт 2003 рік очікуване
         
1. ВАТ Первух. цукрозавод”: тонн    
  - цукор - пісок      
2. ЗАТ Богод.м’ясокомбінат”      
  - м’ясо з супродукт. тонн    

 

Продовження таблиці 1.1

  - ковбасні вироби тонн    
  - напіфабрикати тонн    
3. ВАТ “Богодухів.хлібозавод”      
  - хлібобулочні вироби тонн 2976,3 2490,0
  - конд. вироби тонн 6,7 6,2
         
  - макаронні вироби тонн 14,3 14,3
4. ВАТ “Богод. молокозавод”      

 

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово “Таблиця” починають з великої літери. Назву не підкреслюють.

Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки –з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї у тексті після слів, наприклад, “дані про кількість ВРХ у Богодухівському районі наведені у таблиці 2.1”. Таблицю розміщують таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку курсової роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах однієї сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку у кожній частині таблиці повторюють її головку, в іншому випадку – боковик.

Після таблиці обов’зково необхідно провести її короткий аналіз – акцентувати увагу на найбільш важливих її показниках.

Формули у роботі нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули у розділі, між якими ставиться крапка. Номери формул пишуть біля правого берега аркуша на рівні відповідної формули у круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).

Формули та рівняння розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки. Вище і нижче кожної формули або рівняння потрібно залишати один вільний рядок.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули чи рівняння, слід наводити безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони наведені у формулі чи рівнянні. Пояснення значення кожного символу та числового коефіцієнта слід давати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають з абзацу словом “де” без двокрапки. Наприклад:

 

DВ=В12, (1.8)

 

де В1 – викид (скид) забруднюючих речовин до впровадження природоохоронних заходів;

В2 – викид (скид) забруднюючих речовин після впровадження природоохоронних заходів;

Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х) і ділення (:). Порядкові номери позначають арабськими цифрами у круглих дужках біля правого берега сторінки без крапок від формули до її номера.

Загальне правило пунктуації у тексті з формулами таке: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації. Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації: а) у тексті перед формулою є узагальнююче слово; б) цього вимагає побудова тексту, що передує формулі.

Ілюстрації – графіки, діаграми, схеми, карти ілюструють різноманітні дані, їх динаміку, порівняльні характеристики, місцерозташування на карті,тощо.

Ілюстрації і необхідно подавати в роботі безпосередньо після тексту, де вони вперше згадані, не залишаючи вільного простору, або на наступній сторінці.

Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках курсової роботи, включають до загальної нумерації сторінок.

Ілюстрації позначають словом “Рисунок” і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: Рисунок. 1.2 (другий рисунок першого розділу). Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів.

У тому місці, де викладається тема, пов’язана з ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу у круглих дужках: (рис.3.1) або зворот типу: “...як це видно з рис. 3.1” або “... як це показано на рис. 3.1”.

Для зручності сприймання слід відділяти ілюстрації від попереднього і наступного тексту одним вільним рядком.

Після подання рисунку необхідно зробити аналіз тих даних, які там наведено. Якщо рисунок взято з літературного першоджерела, то необхідно після підпису назви зробити посилання [3], а якщо рисунок виконано автором, то пишуть [за автором]. Карти обов’язково повинні мати умовні позначення та масштаб.

Наприклад:

Рисунок 3.1 – Концентрація міді у м’ясі, що отримується з господарств Богодухівського району

 

ВИСНОВКИ розмішують на окремій сторінці. У “ВИСНОВКАХ” коротко і конкретно аналізують результати проведеної роботи. Роблять висновки щодо зробленої роботи, які можуть складатися з декількох пунктів. У Висновках об'ємом 2-3 сторінки викладають наукові і практичні результати, отримані в роботі, які повинні містити формулювання розв’язаної проблеми (завдання), обґрунтування шляху вирішення наукової проблеми, значення отриманих результатів для науки і практики. При описі результатів можливе використання однієї із запропонованих схем:

Короткий виклад проблеми + вирішення проблеми з вказівкою міри новизни такого рішення.

Виклад результату з вказівкою міри його новизни + короткий виклад проблеми, на рішення якої спрямований такий результат.

Короткий виклад усіх проблем + виклад усіх результатів з вказівкою міри їх новизни.

Найбільш прийнятні для опису результатів слова «класифіковано…», «конкретизовано…», «допрацьовано…», «уточнено…», «визначено…», «встановлено…», «обґрунтовано (аргументовано)…» і тому подібне, а для вказівки міри новизни – «вперше»., «отримало подальший розвиток…», «вдосконалено…». При описі отриманих результатів слід уникати наступних формулювань: «був проведений аналіз…», «вивчено…», «зроблений порівняльний аналіз…» і тому подібне.

Далі формулюють висновки і рекомендації відносно наукового і практичного значення отриманих результатів.

Завершується висновок вказівкою на перспективи подальших розробок досліджуваної теми.

У курсових роботах необхідно прагнути дотримуватися прийнятої термінології, позначень, умовних скорочень і символів, не рекомендується вживати вирази-штампи, вести виклад від першої особи: “Я спостерігав”, “Я вважаю”, “Мені здається”, “На мою думку”, треба „На нашу думку”, „На думку автора”, „На думку дослідника”. Слід уникати в тексті частих повторень слів чи словосполучень.

При згадуванні в тексті прізвищ (вчених-дослідників, практиків) ініціали, ставляться перед прізвищем (В.М. Петров, а не Петров В.М., як це прийнято в списках літератури).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ розміщується на окремій сторінці. Посилання на літературні джерела в тексті зазначаються порядковим номером за переліком посилань. Якщо посилання робиться на декілька літературних джерел - в тексті курсової роботи після застосування матеріалів з джерел 1-6 слід указати: [1 - 6]. Бібліографічні відомості літературного джерела в переліку посилань оформлюється на тій мові, на якій воно видавалося.

Список використаних джерел слід розміщувати в порядку згадування джерел в тексті з наскрізною нумерацією за збільшенням.

Нормативно-правові акти з вказівкою останнього офіційного джерела публікації з урахуванням змін і доповнень за станом на дату здачі роботи науковому керівникові на перевірку.

При посиланнях на наукові публікації, учбову й іншу літературу в списку використаних джерел вказувати їх один раз і оформляти відповідно до вимог, а в тексті роботи – в квадратних дужках вказувати номер джерела і конкретну сторінку, наприклад, [15, с. 25].

При повторному посиланні на те ж джерело в тексті роботи вказується раніше присвоєний номер і номер іншої сторінки.

У списку використаних джерел вказуються тільки ті джерела, на які в тексті роботи зроблені посилання (оформлення змісту див. Додаток А).

ДОДАТКИ оформляють як продовження курсової роботи після списку використаних джерел. В якості додатків можуть бути тільки матеріали, що підтверджують отримані результати по темі дослідження.

До курсової роботи (за наявності) додаються тези наукової доповіді, що відбивають основні результати дослідження і підтверджують придбання студентом уміння виявляти наукову проблему і аргументувати варіанти її рішення.

Таблиці, практика, статистика, інші матеріали, використані при підготовці роботи, розміщуються в тексті роботи.

Додатки включаються в загальну нумерацію сторінок роботи. У тексті роботи посилання на наявність додатка відзначається в круглих дужках. Додатки розташовуються в кінці роботи і є її продовженням.

Нумерація сторінок наскрізна з основною частиною роботи. Кожний додаток розміщується на окремій сторінці, має назву, надруковану великими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. З правого боку над заголовком великими літерами з першої великої повинно бути надрукована “ДОДАТОК” і велика літера, що позначає додаток. Один додаток позначають, як ДОДАТОК А.






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных