І.Франко і Нобелівська премія

Листопада 1915 року доктор філософії Йосип Застирець надіслав з Відня до Нобелівського комітету листа, яким запропонував кандидатуру письменника Івана Франка (обидва були підданими Австро- Угорщини) на високу відзнаку.

Акцент в листі Й. Застирця ставиться на заслугах І. Франка, на наш погляд, у першу чергу не літературознавчий чи культурознавчий, а політичний.

Кандидатуру І. Франка підтримав шведський історик Г. Гярне (Упсальський університет).

Але є чітко розписана почерговість проходження документів у Нобелівському комітеті. У вересні — прийом пропозицій. У лютому (вже наступного року) — кінець прийому заявок. У квітні—травні — відбір кандидатів. Червень—серпень — вивчення доробку кандидатів. Вересень—жовтень — засідання членів комітету й визначення переможців.

Лист Й. Застирця датований 26 листопада 1915 року. Отже, того ж року пропозиція щодо І. Франка не могла розглядатися через запізнення. Наступного, 1916 року, кандидатура видатного українця теж не розглядалася, бо 28 травня він пішов із життя. Згідно «Статутів установ Нобеля» померлий кандидат вибуває зі списку претендентів.

Лист до комітету з присудження Нобелівської премії, написаний 26 листопада 1915 року.

Високоповажній Королівській академії, м. Стокгольм.

Оскільки український університет для 35-мільйонного населення не відкритий ні в Галичині, ані в Східній Україні й унаслідок того не існує Академічної колегії, яка могла б представити найбільших та найзаслуженіших людей народу Королівській Високоповажній Академії, тому я дозволю собі звернути увагу високоповажної академії, що найбільший і одночасно слов'янський поет і вчений живе у Львові, потерпає матеріально, але зі свіжістю юнака високо держить прапор боротьби за свободу, прогрес і загальнолюдські ідеали протягом половини століття.

У 1893 році захистив докторську дисертацію у Віденському університеті на відмінно під керівництвом відомого професора Ягіча, але з політичних причин його не допустили до університетської кафедри. Він працював на ниві поезії, прози як критик, історик літератури, етнограф тощо, працював так, що втратив зовсім своє здоров'я.

Майже 6 років він (був паралізований) диктував свої твори, повні весни і свободи, справжні перлини поезії свого народу, які дістали загальне визнання як творіння загальнолюдської вартості.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: