Лушня, Матня, Пацюк

«Всі вони однакових літ: не то, щоб старі, не то й молоді, — вже підтоптані парубки.

Лушня був широкоплечий парнище, високий, бравий, з хорошим панським личком, з чорними гарними вусами, з карими веселими очима... Вони так і говорили в його!.. Та, здається, на йому й шкура говорила, — такий балакучий.

Пацюк собі худощавий, низький, мишастий, справжній Пацюк, такий і прудкий; говіркий, співучий — на селі перший співака.

Матня одрізнявся од усього товариства й норовом, і околом. Який завтовшки, такий завбільшки; неповоротний, неохайний. Голова величезна, обличчя татарське, кругле, як гарбуз; ноги короткі та товсті, як стовпці. Не любив він ні балакати, ні співати, а любив на світі одну тільки горілку: дудлив її, як воду, й у тому покладав усю свою втіху…»

Літературознавці про твір

Роман Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», на думку літературознавця О. І. Білецького, композиційно схожий на «будинок з багатьма прибудовами і надбудовами, зробленими неодночасно і не за строгим планом».

Найпомітнішим здобутком нашого красного письменства є роман Панаса Мирного та Івана Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Це був перший «роман з народного життя», у якому, за визначенням І. Франка, «змальовано майже столітню історію українського села», розкрито тогочасну дійсність у всіх її складностях і суперечностях.

Про мову роману

Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» має дуже багату й образну мову, яка містить багато прислів'їв та приказок (їх понад 500). Так, наприклад, коли селяни говорять про аморальний спосіб життя Чіпки, автор використовує і прислів'я: «Ні вже: не буде добра з такого! Горбатого могила справить!» А прислів'я «Щоб його з дужчими не битися, а з сильними не позиватися» ілюструє тезу про соціальну несправедливість і нерівність тогочасного життя. Знайдемо ми у творі навіть синонімічні ряди близьких за змістом прислів'їв та приказок, які іноді і стоять поруч. Наприклад, коли Мотря характеризує Явдоху (матір Галі), то думає про Галю та її матір: «Яка мати, така й дочка: яблуко від яблуні недалеко одкотиться».

Прислів'я-синоніми «Не підмажеш — не поїдеш», «Суха ложка рот дере» характеризують хабарництво, про залежність селян від землі використано такі прислів'я: «Без землі життя нема», «Без землі — нема волі», «Риба без води, а чоловік без землі — гине». А складність життя підкреслюють прислів'я: «Життя — що стерняста нива: не пройдеш, ноги не вколовши», «Життя зжити — не поле перейти».

Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» став першою в нашому письменстві монументальною селянською епопеєю, усебічним змалюванням життя українського села. Автори сміливо утверджують важливу в усі віки ідею — народ жив би мирно, якби не нестерпне гноблення (воли б не ревли, якби ясла були повні), але разом із тим за допомогою насильства світ не вдосконалиш. Відповідаючи на зло злом, людина лише посилює його й замикає в коло, з якого немає виходу.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: