Григорій Квітка_Основ’яненко «МАРУСЯ» Сентиментально-реалістична ПОВІСТЬ

У повісті, написаній 1839 р., розповідається про дочку сільського багача Наума Дрота Марусю. І скромна вона була, і ввічлива, а понад усе — працьовита, «до усякого діла невсипуща». А ще вона зросла справжньою красунею. Якось запросили Марусю дружкою на весілля. Зустріла вона там гарного парубка Василя. Покохали вони одне одного. Випадково Василь познайомився з Наумом Дротом, і той запросив хлопця обідати. Парубок став ходити до Наума що Божий день.

Коли Василь посватався до Марусі, її батько відмовився віддати єдину доньку за бідного сироту, до того ж призначеного в рекрути. Щоб відкупитися від солдатчини, парубок іде на заробітки.

Згодом, коли Василь навчився читати, писати, рахувати та ще й церковного співу, а його хазяїн-купець обіцяв знайти «найомщика» за нього, Наум дозволив заслати старостів до Марусі. Після заручин пішла дівчина проводжати коханого. Розсталися вони на кладовищі. Прощаючись, Маруся сказала: «На кладовищі мене покидаєш, на кладовищі мене й знайдеш!» Пройшов час, незабаром мав повернутися Василь. Маруся пішла в бір по гриби, потрапила під дощ, застудилася й померла. Після її похорону Василь іде в монастир і там від туги за коханою вмирає.

Сентиментально-реалістична повість«Маруся» була першим видатним прозовим твором нової української літератури. Письменник прагнув показати великі художні можливості рідної мови, її лексичні багатства, зобразити високі почуття й переживання простої людини.

До тексту твору входять прислів'я, приказки, пісні, деякі обряди (весілля, похорону), які так чи інакше пов'язані з художньою структурою повісті. Пісенний мотив сприяє емоційності викладу, надає оповіді романтичного забарвлення.

Маруся — головний об'єкт уваги письменника. її образ змальовано всебічно: у праці, у ставленні до батьків, у колі подруг, у коханні, у стражданнях. Важливе місце в системі персонажів займає образ Василя. Він чесний, працьовитий, з великою пошаною ставиться до батьків Марусі, богобоязливий, вірить у своє щастя. Але, наслідуючи традиції сентименталістів, письменник наділив обох закоханих надмірною слізливістю й чутливістю.

Наум Дрот та його дружина Настя — образи ідеальних селян. Вони люблять свою дочку Марусю, працьовиті, сумирні, богобоязливі. Батьки з великою мужністю і покірністю долі переживають смерть улюбленої доньки. Письменник широко використовує життєвий матеріал, постійно звертається до народної творчості, точно відтворює звичаї, обряди і побут народу. У повісті майстерно виписані українські краєвиди.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: