До майбутнього ми йдемо, озираючись на минуле

На мою думку, без минулого немає й не може бути майбутнього (теза). Ідучи стежкою життя, ми озираємося назад, щоб пригадати все те хороше, що було колись, і ставимо перед собою ціль – зробити так, щоб таких моментів було якомога більше в майбутньому (перший аргумент).

Наприклад, я займаюся плаванням. Перше досягнення мені далося нелегко. Це було третє місце на змаганнях, але я добре запам’ятала ті відчуття. Вони допомагають мені знову й знову йти до перемоги й отримувати її, мобілізувати всі сили. Тому ось уже три роки поспіль я втримую перше місце серед учасників мого віку (приклад із особистого життя).

Завдяки минулому, люди вчаться на своїх помилках, намагаючись уникати їх у подальшому житті. Знання історії дає нам можливість ураховувати досвід минулих поколінь. Це велике надбання, яким ні в якому разі не можна нехтувати. Народ, який не знає своєї історії, легко перемогти й знищити (другий аргу-мент).

Прикладом може слугувати кіноповість Олександра Довженка «Україна в огні». Німецький офіцер Ернст фон Крауз говорить своєму синові, що українці – єдиний народ, який не вивчає свою історію, тому його легко перемогти. Олександра Довженка понад усе хвилювала проблема вивчення українцями історії рідного краю: ніхто не хотів учитися на історичному факультеті, професорів заарештовували, студенти знали, що історія – це паспорт на загибель. Усе це – наслідки тоталітарної системи, які не мають права на майбутнє (приклад із художньої літератури).

Отже, ідучи до майбутнього, ми повинні оглядатися в минуле, обов’язково враховувати його позитивний досвід, уникати помилок і поразок (висновок).

Звертаємо вашу увагу на те, що дані твори різняться структурою: у першому спочатку йдуть два аргументи, приклад з літератури, приклад з особистого життя; у другому – аргумент, приклад з особистого життя, аргумент, приклад з літератури. Обидва варіанти є правильними.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: