ІСТИНА, ВИСТРАЖДАНА ЖИТТЯМ

(1-4) Колись Сверстюк писав про Сент-Екзюпері: «Для утвердження своїх істин Сент-Екзюпері зробив усе, що міг: він їх вистраждав життям і створив у згоді з ними модель свого життя». Ці слова Євгена Олександровича можна повною мірою адресувати йому самому.

(5-6) Сверстюк має абсолютний літературний слух. Його художні образи народжуються легко й невимушено. Вони завжди точні й доречні. Він бачить те, чого недобачають інші.

(7-9) Українське суспільство багато втрачає від того, що й досі не надрукували жодної книжки його віршів. Тим часом усі вони — як оригінальні твори, так і переклади класиків — найвищого ґатунку.(10-15) Його улюблені літературні герої — Дон Кіхот і Гамлет. Про Дон Кіхота йдеться в його майже автобіографічному вірші «Сервантес»:

Скільки ламало життя,

Скільки брало на глум —

Чистим лишився стяг,

Вічним — шляхетний сум.

(16-22) А ось як Сверстюк розглядає гамлетівське запитання: «Питання бути чи не бути означає: бути собою або ніким! Боротись і не приймати або приймати і терпіти все як є, а потім знайти свою фальшиву роль у маскараді навколо влади.

Бути — це бути

в опозиції, бути зі шпагою.

Бути — значить

виконувати обов’язок!

(23-30) — Євгене Олександровичу, яку особливу ноту, на Вашу думку, вносить українська література до світової?

— Здебільшого говорять про особливі мотиви, що зачіпаються в цій літературі, про її дух, який є духом народу. Говорять і про рівень вершинних явищ цієї літератури. Українська література підняла давні образи фольклорні на високий мистецький рівень. Потім — безперервний струмінь романтизму, ідеалізму, духовності, що впливало і на сусідів. Окрім того, українська література вирізняється своєю народністю, що було втрачено державними націями.

(31-41) — Який стан українського письменства нині і які завдання вирішує сучасна літературна критика?

— У нас перервано зв'язок поколінь, і це найбільша біда нашої літератури. Спадкоємність у нашій культурі переривалася заборонами. Революція диктувала розрив. «Вишневі садки під сокиру» — це не є у Е. Блакитного тільки фраза, а це дуже широка метафора. М. Хвильовий як трубадур нової літератури мусив різко відмежовуватися від «Катерини» Шевченка. У нього було не тільки «геть від Москви», але і великою мірою «геть від традицій». Потім виродження культури до і після війни. Втрата рівня — це вже розрив. «Маленькі вибухи» під час війни, маленькі спроби говорити своїм голосом — майже в кожного з великих письменників. Усе це було задушено після війни — і ми мали квітуче болото застою.

От таку літературу ми застали. Батькам не було за що дякувати.

(42-45) Нині маємо літературу, яка розвивається в умовах свободи. Я би сказав, що свобода слова — це є великий Божий дар, до якого треба повільно підійматися тернистою дорогою. Але спокусити свободою слова рабів — це їх збаламутити. Вони до неї не підіймалися, вони її не завойовували, і вони її не хотіли, і для них вона страшенно обтяжлива.

(46-48) Тому для багатьох людей, які нині входять у літературне життя, є багато спокус легкої думки, кон'юнктури, більш чи менш прихованої. Уже не кажу про те, що багато соромітних явищ, які були при так званому соціалізмі, нині стали зовсім безсоромними.

(49-53) Треба виховувати ту аудиторію, яка створює ґрунт для приймання певних вартостей, певних символів і певної мови. Певним чином ми намагалися виробляти таку аудиторію в 60-ті роки — і нині ті люди продовжують приходити на наші вечори. А в молодому середовищі ще не виробився цей інтерес до тем і проблем, які мають існувати в кожному суспільстві.

(54-62) — Картина, яку ви намалювали, мало втішає... Чи можна сьогодні, по восьми роках незалежності, говорити про відродження духу справжньої української інтелігенції?

— У нас інтелігенція була фактично ліквідована революційною і окупаційною законністю. Були ризиковані спроби відродження інтелігенції всупереч обставинам часу, і була розплата, і залишився посів. Проблема відродження шляхетного типу людини залишається актуальною. І мені дуже неприємно чути, що ті часи, коли треба було страждати, протистояти, закінчилися. Часи вузької дороги нагору ніколи не закінчаться. І це вічна доля людини — нести свій хрест і йти до своєї мети.

(Із часопису, 613 слів)

Текст належить до стилю (стилів) мовлення

А художнього

Б публіцистичного

В художнього і розмовного

Г публіцистичного і художнього

29. У тексті поєднано жанри

А нарису й автобіографії

Б автобіографії й вірша

В вірша, інтерв’ю і статті

Г вірша, інтерв’ю й автобіографії

30. У фразі «Вишневі садки під сокиру!» (34-35) Е. Блакитний натякає на ідейний зміст твору письменника

А М. Меттерлінка

Б А. Чехова

В М. Куліша

Г М. Хвильового

31. Фраза «Маленькі вибухи» під час війни, маленькі спроби говорити своїм голосом — майже в кожного з великих письменників» (38-39)у Є. Сверстюка має значення:

А письменники писали щиро й правдиво

Б участь письменників у бойових діях

В виступи письменників перед бійцями

Г письменники критикували владу

32. Той факт, що улюбленими літературними героями Є. Сверстюка є Гамлет і Дон Кіхот, свідчить про

А його захоплення шедеврами світової літератури

Б високим рівнем його освіченості й інтелігентності

В співзвучністю його світоглядних позицій з позицією героїв

Г те, що ці герої давали натхнення йому як письменнику

33. Головну думку тексту виражено в рядках

А «Часи вузької дороги нагору ніколи не закінчаться. І це вічна доля людини — нести свій хрест і йти до своєї мети».

Б «Сверстюк має абсолютний літературний слух. … Він бачить те, чого недобачають інші».

В «У нас перервано зв'язок поколінь, і це найбільша біда нашої літератури. Спадкоємність у нашій культурі переривалася заборонами».

Г Література має «…виховувати ту аудиторію, яка створює ґрунт для приймання певних вартостей і проблем, які мають існувати в кожному суспільстві».

34. Рядки 31-35 «М. Хвильовий як трубадур нової літератури мусив різко відме-жовуватися від «Катерини» Шевченка» означають, що він орієнтував літературу на

А модернізм

Б спадкоємність

В розрив з російською літературою

Г відмежування від світової літератури

35. Українську літературу НЕ відрізняє від інших літератур світу

А психологізм зображення

Б використання фольклорних образів

В романтизм та ідеалізм

Г народність

Частина 2

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: