Класифікація соціальних технологій

Класифікація соціальних технологій також може бути здійснена на різних підставах. При цьому важливо мати на увазі такі дві обставини. По-перше, класифікація соціальних технологій базується на диференціації як залучених знань, способів, методів, так і об’єктів (явищ, процесів, груп людей, їх спільнот тощо), оскільки до кожного з них можна застосувати певні способи впливу з метою досягти їх оптимального функціонування, розвитку і вдосконалення. По-друге, соціальні технології розрізняються суттєво і своїм змістом. Визначення змісту найбільш значущих соціальних технологій дозволяє більш детально і ґрунтовно окреслити і специфіку технологій у соціальній роботі. З урахуванням вищезазначених положень класифікація соціальних технологій набуває такого вигляду:

1. класифікація В.В.Богдана і В.Н.Іванова (в основному, управлінський критерій): технології пошуку стратегії управління, технології соціального моделювання і прогнозування; інформаційні технології; впроваджувальні технології; навчальні інноваційні технології; технології минулого досвіду;
2. класифікація академіка МАІ В.І.Банерущева (підстава для класифікації – рівень соціального простору, на якому застосовуються технології): глобальні технології, демографічні, економічні, військові, технології продовольчих криз, конфліктів, катастроф;
3. класифікація за сферою використання: соціально-економічні; соціально-політичні; соціальні; духовні.

Базуючись на соціальних технологіях, соціальна робота і її технології перебувають у тісній взаємодії не тільки з останньою, але й з її суміжними теоретичними системами, практичним досвідом, традиціями, ритуалами, звичаями, соціально-психологічними явищами й фактами. У цьому розумінні соціальна робота – це багатофункціональна професійна діяльність. За своєю організаційно-формальною ознакою її можна представити як систему процедур, прийомів і методів, які здійснюються в процесі розв’язання складних і слабкоструктурованих соціальних проблем. Більше того, технологія соціальної роботи тісно пов’язана з мистецтвом розв’язання проблем, що піднімає її до рівня творчості, тому що шаблон не може мати належного місця в роботі з людьми.
Таким чином, технологія соціальної роботи – це:
в широкому розумінні – технологія забезпечення соціального функціонування суспільства (специфічна діяльність не тільки щодо забезпечення соціальних прав громадян і надання соціальної допомоги тим, хто цього потребує, але й щодо регулювання стосунків людини з соціальною групою, державними структурами, розв’язання соціальних конфліктів);
у вузько-професійному значенні – технологія надання соціальної допомоги тим, хто її потребує з метою поновлення, збереження або поліпшення їх здатності до соціального функціонування.
Усе вищезазначене утворює «технологічне поле» соціальної роботи, яке на сьогоднішній день, і це цілком зрозуміло з точки зору феноменологічного підходу до соціальної роботи, залишається надзвичайно неоднорідним і багатогранним.
Досліджувати зазначену різноманітність можна тільки на основі тих фундаментальних розробок, які проведені останнім часом і подані в зарубіжній і вітчизняній літературі.
Розглянемо основні з них у хронологічному порядку.
У 1997 р. вийшов у світ підручник «Основи соціальної роботи» під ред. П.Д.Павленка, у якому розглядались теоретико-методологічні і практичні проблеми соціальної роботи в Росії й за кордоном [21].
У зазначеному дослідженні прямо не говорилося про технології соціальної роботи, але, незважаючи на це, саме воно й окреслило відповідний підхід.
Цей підхід полягав у тому, що, на наш погляд, автори під технологією соціальної роботи мали на увазі: 1) основні напрямки соціальної роботи в умовах реформ; 2) управління соціальною роботою у зв’язку з певною кадровою політикою.
Тут проекція технології соціальної роботи розгортається «на такі її напрямки, як: «медико-соціальні основи здоров’я», «фізична культура як суспільне явище і її роль у соціальному захисті людей», «сім’я як об’єкт соціальної роботи», «соціальна робота у сфері зайнятості», «соціальний захист дитинства», «соціальний захист інтересів жінок», «соціальна турбота про працезабезпечення й побут інвалідів», «соціальна робота з літніми людьми», «проблема бездомності і шляхи її розв’язання», «соціальна робота з молоддю, розв’язання проблем міжетнічних відносин», «міграція і проблема соціальної роботи», «девіантна поведінка як проблема соціальної роботи», «підвищення життєвого рівня малозабезпечених груп населення» та інші» [21].
У 1999 р. виходить підручник «Соціальна робота», написаний провідними спеціалістами в галузі соціальної роботи півдня Росії згідно з державним стандартом за навчальною дисципліною «Соціальна робота» [30]. У цьому навчальному посібнику зроблена одна з перших спроб окреслити загальні й окремі технології соціальної роботи через феноменологію соціальної технології.
Авторська парадигма тут є такою:
базовими поняттями соціології виступають технологічні уявлення про соціальні процеси (соціальні технології) і керування цими процесами (соціальний менеджмент);
технології соціальної роботи в прямому розумінні слова є різновидом соціальної технології забезпечення соціального функціонування суспільства;
технологія соціальної роботи як наукова й навчальна дисципліна включає в себе загальні технології (загальні технологічні процедури), найважливіші методи й окремі технологічні процедури (окремі технології);
С истема загальних технологій включає діагностику, профілактику, адаптацію, реабілітацію, корекцію, соціальну терапію, соціальну експертизу, прогнозування, проектування, посередництво, консультування, соціальне забезпечення, соціальне страхування, піклування й турботу;
До найважливіших методів відносяться: організаційно-розпорядчий, соціально-економічний, психолого-педагогічний, соціологічний, комунікативний, медико-соціальний, етно-демографічний, правовий, культурологічний;
Масив окремих технологій охоплює такі технологічні процедури: соціальна робота у сфері зайнятості населення з безробітними громадянами, з особами девіантної поведінки; з сім’ями; з особами, що страждають на психічні захворювання і схильні до суїциду; з інвалідами; громадянами похилого віку; фемінологічні технології соціальної роботи; соціальна робота з дітьми й підлітками, молоддю; з малозабезпеченими верствами населення; у розв’язанні соціально-етнічних проблем; з бездомними й безпритульними; з мігрантами, біженцями та змушеними переселенцями;
окремі технології соціальної роботи в армії і пенітенціальних закладах;
соціальна робота на виробництві, за місцем проживання тощо.
Невдовзі після вищезазначеного підручника у 2000 р. виходить колективний посібник для студентів вищих навчальних закладів під ред. проф. І.П.Зайнишева [40], який значно відрізняється від попереднього і в якому розкриваються теоретико-методологічні основи технології соціальної роботи як інструментарію роботи з різними категоріями громадян щодо забезпечення їх соціальним захистом.

В основу цього посібника покладено такі основні моменти:
одним з основних видів соціальних інновацій, які серйозно впливають на характер соціальних відносин у суспільстві, на їхню гармонізацію, є соціальні технології;
Засвоєння соціальної технології стосовно теорії і практики соціальної роботи призвело до появи на світ технології соціальної роботи як однієї з галузей соціальних технологій, орієнтованих на соціальне обслуговування, допомогу й підтримку громадян, що знаходяться у важкій життєвій ситуації;
Технологія соціальної роботи – це алгоритм діяльності, у результаті якої досягається певна соціальна мета й перетворюється об’єкт впливу, ця діяльність не зводиться до одноразового акту впливу, а становить собою процес, який характеризується зміною змісту, форм, методів, які циклічно повторюються при розв’язанні кожної нової задачі в соціальній роботі; у сукупності зміст такого циклу – від виникнення задачі до її повного розв’язання – становить технологічний процес;
Для кожного виду соціальної діяльності створюється особлива технологія, тому мова може йти не про якусь універсальну технологію, а про багато технологій, кожна з яких співвідноситься з конкретною діяльністю, з цілями, які соціальний працівник поставив перед собою і яких він намагається досягти;
Теорія і практика технології соціальної роботи спирається на цілепокладання, діагностику, адаптивні процеси; соціальну терапію; методи соціальної роботи; технологію консультування й посередництва; технологію роботи з літніми людьми; технологію роботи з особами без певного місця проживання; роботу з мігрантами; профілактику заходів з різними групами населення.
На наш погляд, колективний підручник «Технології соціальної роботи» за заг. ред. проф. Е.І.Холостової [39], який вийшов у 2001 р., за своїми змістовими параметрами близький до розглянутого вище колективного підручника за ред. Курбатова [30], але в той же час має і свої специфічні концептуальні особливості, а саме:
- соціальні технології, вірогідно, – єдиний тип технологічного процесу, заснованого не на об’єкт-суб’єктних стосунках, а на стосунках суб’єкт-суб’єктних; у зв’язку з цим можна сказати, що кожен індивід є соціальним технологом і бере участь у здійсненні соціальних технологій різного рівня;
- соціальна робота у повному обсязі демонструє «блиск і злидні» соціальних технологій: 1) соціальна робота приречена бути технологією, оскільки в умовах обмежених соціальних ресурсів і великої кількості соціальних проблем вплив може бути ефективним тільки за умови послідовності та професійності технологічного підходу; 2) ніякий технологічний підхід не гарантує 100 % ефективності соціальної роботи, більш того, більшість проблем соціальної роботи вважаються нерозв’язними у тому плані, що вони знову відтворюються на кожному етапі розвитку суспільства;
З точки зору моделі наукової і навчальної дисципліни, феноменологія технології соціальної роботи може бути представлена такими її основними модулями: загальні технології соціальної роботи (діагностика, експертиза, передбачення, групова робота, комунікативна робота, зв’язок з громадськістю); міждисциплінарні технології та методика (організаційно-управлінські, соціально-економічні, соціологічні, соціально-педагогічні, психологічні, медико-соціальні); конкретні технології соціальної роботи (з сім’єю, жінками, літніми людьми, дезадаптованими дітьми й підлітками, молоддю, інвалідами, мігрантами й біженцями, національними меншинами і віськовослужбовцями та їхніми сім’ями).
Такої моделі ми й будемо дотримуватися, вивчаючи курс „Технології соціальної роботи.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України, - Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, N 30. // http://www.rada.gov.ua.

2. Про державну допомогу сім’ям з дітьми, - ВВР, 1993, N 5. // http://www.rada.gov.ua.

3. Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям, - ВВР, 2000, N 35. // http://www.rada.gov.ua.

4. Про попередження насильства в сім'ї, - ВВР, 2002, N 10. // http://www.rada.gov.ua.

5. Про охорону дитинства, - ВВР, 2001, N 30. // http://www.rada.gov.ua

6. Про соціальні послуги, - ВВР, 2003, N 45. // http://www.rada.gov.ua.

7. Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії, - ВВР, 2000, N 48. // http://www.rada.gov.ua.

8. Сімейний кодекс України, - ВВР, 2002, N 21-22. // http://www.rada.gov.ua.

9. Черняк Е.М. Социология семьи. - Дашков и К, 2004. – 123 - 238 с.

10. Антонов А.И., Борисов В.А. Социология семьи. - М.: Наука, 2008.

11. Алєксєєнко Т.Ф. Виховний потенціал сім'ї в сучасних умовах // Український соціум. К.: 2008. - 143с.

12. Антонов А.І. Мікросоціологія сімї // Соціологія і сучасність. М.: Наука, М., 2009. - 368с.

13. Антонов А.І. Сучасна сім'я // Соціологія сімї. М.: 2005. - 640 с.

14. Алєксєєнко Т.Ф., Бойко В.П. Соціально-економічні причини насильства в сім'ї в Україні: аналіз проблем та шляхи запобігання // Соціологія сім'ї.К., 2007. - 139 с.

15. Бабенко К. Насильство в сім’ї. Бесіди з батьками // Завуч. – 2004. – №22. – С. 26-40.

16. Балакірєва О., Бабак О. Права дітей в Україні // Соціальна політика і соціальна робота. – 2001. – №1. – С. 3-8.

17. Безукладникова Л.А. Исследование насилия в семье на основе системного похода в семейной психотерапии: Д, -27 – 242 с.

18. Бондаровська А. Що ми можемо зробити, щоб запобігти домашньому насильству. – К., СДМ – Студіо, 2009. – 64 с.

19. Волавка Я. Біля витоків насильства: агресивність батьків – причина агресивності їхніх нащадків? // Безпека життєдіяльності. – 2003. – №10. – С. 24-25.

20. Гайдаренко Н.В. Психологические последствия жестокого обращения с детьми / Н.В. Гайдаренко, Н.Д. Ярославцева. – М.: Психология и Педагогика, 2004.

21. Громадська програма запобігання насильству в сім’ї: Проект "Гармонія". – Львів, 2004. – 95 с.

22. Дети социального риска и их воспитание: Учебно-методич. пособие / Под науч. ред. Л.М. Шипицыной. – СПб.: Изд-во "Речь", 2003. – 144 с.

23. Дитинство в Україні: права, гарантії, захист: Збірник документів. – Ч. II. – К.: АТ "Видавництво "Столиця", 2008. – 292 с.

24. Дмитренко Н.И. Предотвращение домашнего насилия: Методичeские рекомендации / Н.И. Дмитренко, Н.В. Тропин, П.А. Власов. – Днепропетровск: Днепропетровский юридический институт МВД Украины, 2001. – 50 с.

25. Жестокое обращение с детьми // Социально-психологические и медицинские аспекты жест окости / Сост. В.Симпсон. – К.: Сфера, 2002. – №1 (2). – С. 148-157.

26. Забадыкина Е.В. Памятка социальному работнику. Основные сведения о насилии в семье // Социальные работники за безопасность в семье / Под ред. М.И. Либоракиной. – М.: РИК Русанова, 2009. – С. 138-142.

27. Запобігання і протидія насильству в сім’ї: Методичні рекомендації для соціальних працівників. – К.: ДЦССМ, 2004. – 192 с.

28. Квашис В.Е. Зарубежное законодательство и практика защиты жертв преступлений. – М., 2006.

29. Когаловская А.С. Вопросы профилактики семейного насилия и жестокого обращения с детьми // Вестник психосоциальной и коррекционно-реабилитационной работы. – М.: Консорциум "Социальное здоровье России", 2002. – №3. – С. 82-86.

30. Лавриненко В. Н., Нартов Н. А., Шабанова O. A., Лукашова Г. С.; Под Ред. проф. В. Н. Лавриненко Социология: Учебник для вузов /. 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. – 114-407 с.

31. Левченко К.Б. Чи може Україна стати вільною від тілесних покарань дітей // Безпека життєдіяльності. – 2007. – №9. – С. 9-12.

32. Лисенко І. Кримінально-правовий захист дітей від експлуатації // Право України. – 2007. – №4. – С. 65-69.

33. Лиханов А.А. Драматическая педагогика: Очерки конфликтных ситуацій. – М., 2000.

34. Мазур О. Дитячі страхи. Діагностика та корекція // Психолог: Додаток до газ. "Шкільн. Світ". – 2007. – №39. – С. 15-18.

35. Максимова Н.Ю. Конфліктна сім’я потребує допомоги: про психологічні аспекти попередження насильства в таких сім’ях // Практична психологія та соціальна педагогіка. – 2004. – №7. – С. 14-19.

36. Максимова Н.Ю. Соціально-психологічні аспекти проблеми насильства / Н.Ю. Максимова, К.Л. Мілютіна. – К.: Комітет сприяння захисту прав дітей, 2003. – 344 с.

37. Мансудов Р.П. Защита от насилия в семье: проблема, разработчики и запуск комплексной социальной технологии // Социальные работники за безопасность в семье / Р.П. Мансудов, М.Т. Кимер. – М., 2009. – С. 84-89.

38. Московка М.М. Жорстокість та насильство до дітей у сім’ї як соціальний феномен // Все для вчителя. – 2009. – №1. – С. 43-46.

39. Нечерда О. Коли в сім’ї насильство // Науковий світ. – 2000. – №8. – С. 14-15.

40. Онищенко Ю.В. Насильство в сім’ї: стан та проблеми // Педагогіка толерантності. – 2001. – №3-4. – С. 39-47.

41. Основы социальной работы / Отв. ред. П.Д. Павленок. – М.: ИНФРА-М, 2001. – 395 с.

42. Реан А.А. Социальная и педагогическая психология / А.А. Реан., Я.Л. Коломинский. – С-Пб., 2009. – С. 87-93.

43. Ролінський В. Соціально-педагогічна проблема запобіганню насильства над підлітками та подолання його // Психолог. – 2004. – №19. – С. 10-16.

44. Система захисту дітей від жорстокого поводження: Навчально-методичний посібник / За ред.: К.Б. Левченко, І.М. Трубавіної. – К.: Держсоцслужба, 2005. – 396 с.

45. Социальная педагогика и социальная работа за рубежом. – Вып. 1. – М., 2001.

46. Соціальна педагогіка: теорія та технології: Підручник / За ред. І.Д. Звєрєвої – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 316 с.

47. Технология социальной работы / Под ред. И.Г. Зайнышева. – М.: ВЛАДОС, 2000. – 240 с.

48. Трубавіна І.М. Соціально-педагогічна робота з неблагополучною сім’єю: Навчальний посібник. – К.: ДЦССМ, 2002. – 132 с.

49. Фирсов М.В. Теория социальной работы / М.В. Фирсов, Е.Г. Студенков. – М.: ВЛАДОС, 2000. – 240 с.

50. Шендеровський К.С. Попередження насильства в сім’ї: Технологія тренінгу // Психологічна газета. – 2004. – №12. – С. 2-31.

51. Щербак Н. Соціально-педагогічна профілактика жорстокого ставлення до дітей в сім’ї // Рідна школа. – 2002. – №10. – С. 26-29.

52. Якубова Ю. Я. Соціальна політика в Україні та сучасні стратегії адаптації населення. Навч. посібник: «Особистість та сім'я в епоху соціальної трансформації» К.: Наукова думка, 2008.- с. 251-430

53. http://www.mvs.gov.ua/mvs/control

54. http://www.mia.km.ua

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: