СТРУКТУРА ЧИННИКІВ МІЖОСОБИСТІСНОЇ АТРАКЦІЇ

Міжособистісна атракція – специфічне емоційне відношення, що визначає привабливість однієї людини для іншої і на основі чого з’являється прихильність до неї. Вона виникає у процесі міжособистісного спілкування (безпосередньої взаємодії) і передбачає сприйняття та оцінку іншої людини. У даних умовах суб’єкту спілкування у об’єкта доступні лише зовнішні ознаки, серед яких найінформативнішими є зовнішній вигляд (фізичні якості та оформлення зовнішності), поведінка (здійснювані дії і експресивні реакції), організація ним власного простору. Сприймаючи ці прояви суб’єкт оцінює їх і робить певні умовиводи (часто несвідомо) про внутрішні психологічні властивості об’єкта. У такому оцінюванні важливими також є особливості згаданих проявів самого суб’єкта, співвідношення проявів суб’єкта та об’єкта. Сума властивостей, яка приписується об’єктові, в свою чергу, дає суб’єктові можливість сформувати певне ставлення до нього. Таке ставлення найчастіше має емоційний характер і розташовується в межах «подобається – не подобається» і втілюється у явищі міжособистісної атракції.

Міжособистісну атракцію як психологічне явище вивчали такі дослідники як Г.М. Андреєва, Е. Аронсон, Д. Бірн, Л.Я. Гозман, В.П. Казміренко, Н.В. Казарінова, А.М. Кленчу, І.С. Кон, А.Б. Коваленко, Н.Л. Коломінський, Я.Л. Коломінський, В.А. Лабунська, О.М. Леонтьєв, М. Лернер, С.Д. Максименко, В.Ф. Моргун, М.М. Обозов, Ч. Осгут, Л.А. Петровська, В.А. Роменець, В.А. Семиченко, Н.В. Скотна, Я.І. Український, О.Я. Чебикін, В.М. Фомічова, Ф. Хайдер, Т.С. Яценко та інші.

Виникнення міжособистісної атракції зумовлюється багатьма чинниками, якими є соціально бажані характеристики людини (охайність, співчутливість, терплячість, товариськість, схильність до підпорядкування тощо). Про їхню наявність можна дізнатися двома способами:

1) продіагностувати партнера за допомогою спеціальних методик (тестів, опитувальників) щодо наявності у нього соціально бажаних характеристик, порівняти їх з власними особистісними характеристиками (чи ці соціально бажані характеристики партнера корисні для суб’єкта спілкування чи ні, тобто чи є вони для нього індивідуально прийнятними);

2) поспостерігати за зовнішніми проявами партнера і приписати чи не приписати йому на основі цього соціально бажані та індивідуально прийнятні характеристики, порівняти їх з власними особистісними характеристиками.

У щоденному спілкуванні найпоширенішим є другий спосіб. Хоча його окремі етапи людиною мало усвідомлюються.

Чинники міжособистісної атракції можуть стосуватися суб’єкта та об’єкта спілкування, а за способом прояву бути просторовими характеристиками чи особистими проявами. Важливими у виникненні міжособистісної атракції просторовими характеристиками суб’єкта та об’єкта спілкування є організація кожним з них власного простору, співвідношення цих просторів (схожість чи взаємодоповнюваність), дистанція між партнерами у спілкуванні, спосіб взаємного розташування. Серед особистих проявів суб’єкта та об’єкта спілкування значимими є такі, як зовнішній вигляд, особистісні характеристики кожного (висока ерудиція, енергійність, оптимізм, високий статус, освіченість, популярна професія, високий рівень самооцінки, емпатійність, комунікативна толерантність, схильність до саморозкриття, удачливість, високий рівень інтелектуального розвитку, високий рівень виконання діяльності, особиста гармонія тощо), спрямованість (цілі, інтереси, схильності, переконання, прагнення тощо), поведінка (стиль спілкування, взаємність, сприяння досягненню актуальної мети). Схожість або взаємодоповнюваність згаданих особистих проявів суб’єкта та об’єкта спілкування також сприяє виникненню с атракції. Структура чинників міжособистісної атракції представлена у таблиці 1.

Таблиця 1

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: