Відстрочені кредити – це?

а). кредити, щодо яких на підставі клопотання позичальника строки погашення були перенесені на більш пізній строк;

б). надані на визначений у договорі термін (короткострокові, середньострокові та довгострокові);

в). пов'язані з покращанням житлових умов і створенням підсобного господарства, придбанням товарів у кредит і на невідкладні потреби.

г). використовуються у сфері виробництва та реалізації суспільного продукту і є важливим джерелом формування обігових коштів і основних засобів.

8. На II етапі визначається необхідний розмір залучених кредитів в банку на покриття збільшеної потреби в оборотних коштах. Для цього використовується формула:

а). К_ОБ = ОК_В – ОК_ПР + КЗ;

б). К_ОБ = ОК– ОК_В – ОК_ПР + КЗ;

в). К_ОБ = ОК– ОК_В – ОК_ПР;

г). К_ОБ = ОК– ОК_В – + КЗ.

9. Залежно від забезпечення кредит виділяють:

а). комерційний та державний;

б). лізинговий та банківський;

в). забезпечені та бланкові;

г). виробничий та споживчий.

10. Один з видів короткотермінових кредитів банків, який надається векселедавцеві (платникові за векселем) і виступає як гарантія – це:

а). акцептний кредит;

б). авальний кредит;

в). кредитна лінія;

г). контокорентний кредит.

11. Кредит, призначений для сплати банком за зобов'язаннями клієнта в томувипадку, коли сам клієнт не може цього зробити у формі поручительства або гарантії – це:

а). акцептний кредит;

б). авальний кредит;

в). кредитна лінія;

г). контокорентний кредит.

10. Принципами кредитування є:

а). строковість, забезпечення, поверненість, платність;

б). процентність, стандартність, поверненість, платність;

в). забезпеченість, стандартність, строковість, платність;

г). стандартність, забезпеченість, процентність, платність.

11. Оформлена договором згода банку надати позичальнику кредит протягом певного часу в розмірах, які не перевищують заздалегідь обумовленої суми (ліміту кредиту) – це:

а). акцептний кредит;

б). авальний кредит;

в). кредитна лінія;

г). контокорентний кредит.

12. Кредитний договір – це:

а). письмова угода між комерційним банком та позичальником за якою банк зобов’язується надати кредит на оговорену суму в певний строк та за визначену плату;

б). угода за якою банк зобов’язується надати позичальнику кредит на раніше узгоджену суму впродовж певного періоду;

в). межа, яка встановлює максимальні й мінімальні розміри і терміни видання кредиту одному позичальнику;

г). економічні кредитні відносини, які виникають між підприємством і банком.

1. Основні засоби (ОЗ) – це:

а). матеріальні активи, вартість яких перевищує 2500 грн. і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік);

б). це історична (фактична) собівартість необоротних активів, що дорівнює сумі грошових коштів або справедлива вартість інших активів, сплачених, витрачених для придбання необоротних активів;

в). це різниця між первісною або переоціненою вартістю необоротних активів і сумою їх зносу;

г). немає жодної правильної відповіді.

2. Залишкова (балансова) вартість необоротних активів – це:

а). матеріальні активи, вартість яких перевищує 2500 грн. і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік);

б). це історична (фактична) собівартість необоротних активів, що дорівнює сумі грошових коштів або справедлива вартість інших активів, сплачених, витрачених для придбання необоротних активів;

в). сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням і умовами використання необоротних матеріальних активів;

г). це різниця між первісною або переоціненою вартістю необоротних активів і сумою їх зносу.

3. Переоцінена вартість – це:

а). вартість, отримана шляхом множення залишкової (балансової) вартості необоротних активів на коефіцієнт індексації;

б). це історична (фактична) собівартість необоротних активів, що дорівнює сумі грошових коштів або справедлива вартість інших активів, сплачених, витрачених для придбання необоротних активів;

в). це різниця між первісною або переоціненою вартістю необоротних активів і сумою їх зносу;

г). сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням і умовами використання необоротних матеріальних активів.

4. Ліквідаційна вартість – це:

а). вартість, отримана шляхом множення залишкової (балансової) вартості необоротних активів на коефіцієнт індексації;

б). сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення терміну їх корисного використання.

в). сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням і умовами використання необоротних матеріальних активів;

г). це різниця між первісною або переоціненою вартістю необоротних активів і сумою їх зносу.

5. Первісна вартість – це:

а). матеріальні активи, вартість яких перевищує 2500 грн. і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік);

б). це історична (фактична) собівартість необоротних активів, що дорівнює сумі грошових коштів або справедлива вартість інших активів, сплачених, витрачених для придбання необоротних активів;

в). це різниця між первісною або переоціненою вартістю необоротних активів і сумою їх зносу;

г). немає жодної правильної відповіді.

6. За характером участі у процесі виробництва і способом перенесення вартості на виготовлений продукт виробничі фонди поділяються на:

а). основні і оборотні виробничі засоби;

б). загальні та спеціалізовані;

в). усі відповіді вірні;

г). немає жодної правильної відповіді.

7. Визначення залишкової (балансової) вартості групи основних засобів на початок звітного періоду, розраховується за формулою:

а). Б_зв = В_п +П_п- Б_п - А_п ;

б). Б_зв = Б_п+П_п-В_п- А_п ;

в). Б_зв = П_п + А_п + Б_п - В_п ;

г). Б_зв = В_п + Б_п - А_п +В_п .

8. За своїм призначенням і характером, основні засоби поділяють на:

а). виробничі і невиробничі;

б). загальні та спеціалізовані;

в). усі відповіді вірні;

г). немає жодної правильної відповіді.

9. До найбільш поширених методів нарахування амортизації відносять:

а). виробничий;

б). прискореного зменшення залишкової вартості;

в). кумулятивний;

г). усі відповіді вірні.

10. До показників, які характеризують забезпеченість підприємства основними засобами належать:

а). фондомісткість;

б). коефіцієнт реальної вартості основних засобів;

в). фондоозюроєність;

г). усі відповіді вірні.

11. Група основних засобів – це:

а). вартість, отримана шляхом множення залишкової (балансової) вартості необоротних активів на коефіцієнт індексації;

б). сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення терміну їх корисного використання.

в). сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням і умовами використання необоротних матеріальних активів;

г). це різниця між первісною або переоціненою вартістю необоротних активів і сумою їх зносу.

12. Активи поділяються на такі види:

а). поточні активи;

б). постійні активи;

в). непоточні активи;

г). усі відповіді вірні.

13. Виробничий метод нарахування амортизації застосовують:

а). до тих основних засобів, використання яких розраховується на оцінений початково обсяг виробництва;

б). до тих основних засобів, форма надходження економічних вигод від використання яких рівномурно розподіляється в часі;

в). до тих основних засобів, з максимальною віддачею на початку терміну використання;

г). вірної відповіді немає.

14. Метод прямолінійного списання вартості нарахування амортизації застосовують:

а). до тих основних засобів, використання яких розраховується на оцінений початково обсяг виробництва;

б). до тих основних засобів, форма надходження економічних вигод від використання яких рівномурно розподіляється в часі;

в). до тих основних засобів, з максимальною віддачею на початку терміну використання;

г). вірної відповіді немає.

15. Метод прискореного зменшення залишкової вартості нарахування амортизації застосовують:

а). до тих основних засобів, використання яких розраховується на оцінений початково обсяг виробництва;

б). до тих основних засобів, форма надходження економічних вигод від використання яких рівномурно розподіляється в часі;

в). до тих основних засобів, з максимальною віддачею на початку терміну використання;

г). вірної відповіді немає.

1. Горизонтальний фінансовий аналіз проводиться для:

а). виявлення питомої ваги окремих статей звітності в підсумковому показнику, порівняння результату з даними попереднього періоду;

б). зіставлення планових і фактичних показників, фактичних і нормативних (галузевих, загальних) показників;

в). вивчення динаміки окремих фінансових показників, розрахованих за даними фінансової звітності за певний період часу;

г). оцінки впливу окремих факторів на рівень відповідних результативних показників.

2. Фінансовий стан підприємства – це:

а). це грошові ресурси, які вкладено в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації виготовленої продукції, які беруть участь у виробничому процесі один раз і повністю переносять свою вартість на собівартість продукції;

б). частина загального аналізу господарської діяльності підприємства, яка складається з двох взаємозв'язаних розділів: фінансового і управлінського аналізу;

в). здатність підприємства виконати свої зобов'язання по всіх видах платежів за рахунок оборотних активів;

г). комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, і визначається сукупністю виробничо-господарських факторів та характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

3. Найбільш ліквідні активи – це:

а). грошові кошти та цінні папери підприємства;

б). дебіторська заборгованість;

в). товарно-матеріальні цінності;

г). основні засоби.

4. Постійні пасиви – це:

а). довгострокові кредити;

б). кредиторська заборгованість;

в). товарно-матеріальні цінності;

г). короткострокові кредити.

5. Вертикальний фінансовий аналіз проводиться для:

а). виявлення питомої ваги окремих статей звітності в підсумковому показнику, порівняння результату з даними попереднього періоду;

б). зіставлення планових і фактичних показників, фактичних і нормативних (галузевих, загальних) показників;

в). вивчення динаміки окремих фінансових показників, розрахованих за даними фінансової звітності за певний період часу;

г). оцінки впливу окремих факторів на рівень відповідних результативних показників.

6. Аналіз фінансового стану – це:

а). це грошові ресурси, які вкладено в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації виготовленої продукції, які беруть участь у виробничому процесі один раз і повністю переносять свою вартість на собівартість продукції;

б). частина загального аналізу господарської діяльності підприємства, яка складається з двох взаємозв'язаних розділів: фінансового і управлінського аналізу;

в). здатність підприємства виконати свої зобов'язання по всіх видах платежів за рахунок оборотних активів;

г). комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, і визначається сукупністю виробничо-господарських факторів та характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

7. Активи, які швидко реалізуються – це:

а). грошові кошти та цінні папери підприємства;

б). дебіторська заборгованість;

в). товарно-матеріальні цінності;

г). основні засоби.

8. Довгострокові пасиви – це:

а). довгострокові кредити;

б). кредиторська заборгованість;

в). товарно-матеріальні цінності;

г). короткострокові кредити.

9. Порівняльний фінансовий аналіз проводиться для:

а). виявлення питомої ваги окремих статей звітності в підсумковому показнику, порівняння результату з даними попереднього періоду;

б). зіставлення планових і фактичних показників, фактичних і нормативних (галузевих, загальних) показників;

в). вивчення динаміки окремих фінансових показників, розрахованих за даними фінансової звітності за певний період часу;

г). оцінки впливу окремих факторів на рівень відповідних результативних показників.

10. Аналіз ліквідності балансу дозволяє оцінити:

а). кредитоспроможність підприємства;

б). ліквідність підприємства;

в). платоспроможність підприємства;

г). немає жодної правильної відповіді.

11. Активи, які повільно реалізовуються – це:

а). грошові кошти та цінні папери підприємства;

б). дебіторська заборгованість;

в). товарно-матеріальні цінності;

г). основні засоби.

12. Короткострокові пасиви – це:

а). довгострокові кредити;

б). кредиторська заборгованість;

в). товарно-матеріальні цінності;

г). короткострокові кредити.

15. Ліквідність визначається:

а). покриттям зобов’язань підприємства його власним капіталом;

б). покриттям зобов’язань підприємства його пасивами;

в). покриттям зобов’язань підприємства його активами;

г). немає жодної правильної відповіді.

16. Активи, які важко реалізуються – це:

а). грошові кошти та цінні папери підприємства;

б). дебіторська заборгованість;

в). товарно-матеріальні цінності;

г). основні засоби.

17. Найбільш термінові зобов’язання – це:

а). довгострокові кредити;

б). кредиторська заборгованість;

в). товарно-матеріальні цінності;

г). короткострокові кредити.

1. Фінансове планування – це:

а). прогнозування діяльності підприємства;

б). процес узгодження фінансових ресурсів;

в). процес управління фінансово-господарською діяльністю підприємства у короткостроковому періоді;

г). процес визначення обсягів та джерел надходження фінансових ресурсів у плановому періоді, а також обґрунтування напрямів їх використання.

2. Метою фінансового планування є:

а). визначити можливі обсяги фінансових ресурсів, капіталу та резервів на основі прогнозування величини грошових потоків за рахунок власних, позичиних та залучених джерел фінансування;

б). процес узгодження фінансових ресурсів;

в). процес управління фінансово-господарською діяльністю підприємства у короткостроковому періоді;

г). процес визначення обсягів та джерел надходження фінансових ресурсів у плановому періоді, а також обґрунтування напрямів їх використання.

3. Об’єктами фінансового планування є:

а). визначити можливі обсяги фінансових ресурсів, капіталу та резервів на основі прогнозування величини грошових потоків за рахунок власних, позичиних та залучених джерел фінансування;

б). фінансові результати діяльності суб’єкта господарювання, його майно та капітал, інвестиції, грошові потоки, фінансові ризики, заходи щодо запобігання банкрутству;

в). процес управління фінансово-господарською діяльністю підприємства у короткостроковому періоді;

г). процес визначення обсягів та джерел надходження фінансових ресурсів у плановому періоді, а також обґрунтування напрямів їх використання.

4. Фінансове планування на підприємстві поділяють на:

а). перспективне;

б). поточне;

в). оперативне;

г). усі відповіді вірні.

5. До методів фінансового планування належить:

а). метод найменших квадратів;

б). метод «мозгової атаки»;

в). нормативний метод;

г). метод «дерева цілей».

6. Сутність розрахунково-аналітичного методу планування фінансових показників полягає:

а). планові показники розраховують на основі фактичних даних за базовий період та індексів їх зміни у плановому періоді;

б). знайти кількісний вираз взаємозв’язків між фінансовими показниками і факторами, які їх визначають.;

в). розроблення кількох варіантів планових розрахунків для того, щоб вибрати найоптимальніший з них за деяким критерієм;

г). визначення узгодженої думки експертів і вибір найпрогресивнішої щодо вирішення конкретної проблеми.

7. Сутність методу економіко-математичного моделювання полягає:

а). планові показники розраховують на основі фактичних даних за базовий період та індексів їх зміни у плановому періоді;

б). знайти кількісний вираз взаємозв’язків між фінансовими показниками і факторами, які їх визначають;

в). розроблення кількох варіантів планових розрахунків для того, щоб вибрати найоптимальніший з них за деяким критерієм;

г). визначення узгодженої думки експертів і вибір найпрогресивнішої щодо вирішення конкретної проблеми.

8. Сутність методу оптимізації планових рішень полягає:

а). планові показники розраховують на основі фактичних даних за базовий період та індексів їх зміни у плановому періоді;

б). знайти кількісний вираз взаємозв’язків між фінансовими показниками і факторами, які їх визначають;

в). розроблення кількох варіантів планових розрахунків для того, щоб вибрати найоптимальніший з них за деяким критерієм;

г). визначення узгодженої думки експертів і вибір найпрогресивнішої щодо вирішення конкретної проблеми.

9. Сутність методу експертних оцінок полягає:

а). планові показники розраховують на основі фактичних даних за базовий період та індексів їх зміни у плановому періоді;

б). знайти кількісний вираз взаємозв’язків між фінансовими показниками і факторами, які їх визначають;

в). розроблення кількох варіантів планових розрахунків для того, щоб вибрати найоптимальніший з них за деяким критерієм;

г). визначення узгодженої думки експертів і вибір найпрогресивнішої щодо вирішення конкретної проблеми.

10. Перспективне планування пов’язане з:

а). контролем за фактичним надходженням коштів на поточний рахунок, витрачанням коштів у процесі господарської діяльності та для виконання поточного фінансового плану;

б). розробленням фінансової стратегії у фінансовій політиці;

в). розробкою фінансової стратегії розвитку підприємства;

г). усі відповіді вірні.

11. Система поточного планування фінансової діяльності підприємства ґрунтується на:

а). контролі за фактичним надходженням коштів на поточний рахунок, витрачанням коштів у процесі господарської діяльності та для виконання поточного фінансового плану;

б). розробленні фінансової стратегії у фінансовій політиці;

в). розробкою фінансової стратегії розвитку підприємства;

г). усі відповіді вірні.

11. Оперативне фінансове планування необхідне підприємству для:

а). контролю за фактичним надходженням коштів на поточний рахунок, витрачанням коштів у процесі господарської діяльності та для виконання поточного фінансового плану;

б). розроблення фінансової стратегії у фінансовій політиці;

в). розроблення фінансової стратегії розвитку підприємства;

г). усі відповіді вірні.

12. Платіжний календар складають на:

а). місяць з розподілом на дні;

б). квартал з розподілом на місяць;

в). півроку;

г). рік і більше.

1. Банкрутство – це:

а). здійснення організаційно-економічних, правових виробничо-технічних заходів, спрямованих на зміну структури підприємства, системи управління, що здатні відновити прибутковість, конкурентоспроможність та ефективність управління;

б). визнання арбітражним судом неспроможності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури;

в). задоволення вимог кредиторів та виконання зобов’язань перед бюджетом;

г). сукупність усіх заходів, які здатні забезпечити фінансове оздоровлення підприємства.

2. Навмисне приховування факту стійкої фінансової неспроможності через подання недостовірних даних, якщо це завдало матеріальних збитківкредиторам – це:

а). фіктивне банкрутство;

б). зумисне банкрутство;

в). приховане банкрутство;

г). немає правильної відповіді.

3. Неправдива заява власника підприємства про фінансову неспроможність виконати зобов'язання перед кредиторами та бюджетом – це:

а). фіктивне банкрутство;

б). зумисне банкрутство;

в). приховане банкрутство;

г). немає правильної відповіді.

4. Свідоме доведення суб'єкта господарювання до фінансової неплатоспроможності, яка виникає внаслідок того, що власник або посадова особа з корисливих міркувань вдається до протиправних дій або неналежно виконує службові обов'язки – це:

а). фіктивне банкрутство;

б). зумисне банкрутство;

в). приховане банкрутство;

г). немає правильної відповіді.

5. Санація – це:

а). надання зовнішньої допомоги;

б). задоволення вимог кредиторів;

в). виконання зобов’язань перед бюджетом;

г). система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових та соціальних заходів, спрямованих на досягнення чи відновлення платоспросожності, ліквідності та прибутковості підприємства-боржника.

6. Санація підприємства– це:

а). надання підприємству зовнішньої допомоги;

б). задоволення вимог кредиторів та виконання зобов’язань перед бюджетом;

в). система заходів фінансового характеру;

г). сукупність усіх заходів, які здатні забезпечити фінансове оздоровлення підприємства.

3. Для фінансового оздоровлення суб'єктів господарювання використовують такі типи санаційних заходів:

а). фінансово-економічні;

б). організаційно-правові;

в). виробничо-технічні;

г). усі відповіді вірні.

4. До вхідних грошових потоків підприємства можна зарахувати:

а). виручку від реалізації основної продукції;

б). кошти, залучені на умовах позики;

в). кошти, залучені в результаті емісії корпоративних прав;

г). усі відповіді вірні.

5. До вихідних грошових потоків підприємства можна зарахувати:

а). оплата товарів, робіт та послуг, які становлять собівартість продукції;

б). здійснення реальних та фінансових інвестицій;

в). повернення капіталу, який був залучений на фінансовому ринку;

г). усі відповіді вірні.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: