Вплив системи оподаткування підприємств на їх фінансово-господарську діяльність.

Прагнення до миттєвого поповнення бюджету, недотримання принципу економічної обґрунтованості податкового реформування, часті зміни податкового законодавства України призвели до посилення нестабільності умов господарювання, надмірного податкового навантаження на виробників. Багато дослідників показує, що дохід, який одержує держава суто фіскальними методами, менш значущий порівняно з економічним збитком, який завдається суб'єктам ринкових відносин. Навіть за таких обставин важливо, щоб у стратегії підприємства був присутній набір легальних чинників успіху, які надавали б змогу підприємству адекватно оцінити рівень впливу оподаткування на кінцеві результати своєї діяльності, ефективно будувати свою податкову політику і забезпечувати не тільки своє економічне зростання, а й розвиток суспільного виробництва загалом.

Податки впливають на виробничу діяльність підприємств, на їх прибутковість, платоспроможність, фінансову стійкість, можливість формування фінансових ресурсів для інвестиційної діяльності, конкурентоспроможність продукції. Рівень цього впливу залежить від системи оподаткування - самого складу податків, рівня їх фіскальності, методів їх стягнення, стабільності та досконалості податкової системи. Вплив окремих податків на доходи бюджету і діяльність підприємств залежить, насамперед, від бази оподаткування - чим більш широка база даного податку, тим суттєвішою може бути сила його впливу.

Складність функціонування податкової системи рельєфно виявляється при аналізі окремих податків, що справляють найбільший вплив на діяльність підприємств, зокрема податку на прибуток підприємств, ПДВ, відрахувань на соціальні заходи та податку на доходи фізичних осіб.

Критерієм оцінки впливу зазначених податків на роботу підприємств може бути прибуток, що є основним власним джерелом фінансових ресурсів для розвитку виробництва. Податок на прибуток сплачується як частина від отриманого підприємством прибутку і тому має значний вплив на функціонування суб'єктів господарювання, адже при цьому зменшуються можливості розширеного відтворення. Тому встановлення ставки податку на прибуток у розмірі, менш як 100 % є необхідною (але, зрозуміло, недостатньою) умовою забезпечення розвитку бізнесу. Європейські країни демонструють розкид ставок податку на прибуток підприємств в діапазоні від 10 до 33,3 %. В Україні, як відомо, діє ставка 25 %.

Стосовно податку на додану вартість, слід зазначити, що його вплив на діяльність підприємства великою мірою залежить від призначення товару і типу покупця. Якщо покупець використовує придбаний товар як засіб виробництва, а отже, має можливість відшкодовувати суми ПДВ, що входять у ціну, з бюджету, то ймовірніше, що ні підвищення, ні пониження ставок ПДВ не справлятимуть значного впливу на фінансовий стан продавця товару. Якщо покупець використовує придбаний товар як предмет споживання, а отже, не має можливості відносити суми ПДВ на розрахунки з бюджетом, то ймовірніше, що ефект від зміни ставок ПДВ буде розглядатися між товаровиробником-продавцем і споживачем у відповідності з особливостями еластичності попиту на цей товар.

Крім того, високі ставки ПДВ негативно впливають на економічну діяльність підприємства внаслідок наявності часового розриву між моментом оплати ПДВ у ціні товару і моментом відшкодуванням його з бюджету, а також внаслідок підвищених видатків на придбання додаткових матеріально-технічних ресурсів у разі розширення виробництва.

Щодо акцизного збору, то його частка у доходах бюджету в Україні набагато нижча, ніж в інших країнах. Оскільки акцизний збір стосується здебільшого предметів розкошу або предметів вжитку, що не є життєво важливими, то тут є резерв для підвищення ставок.

Вплив на ефективність діяльності підприємств мають також збори на обов'язкове пенсійне та соціальне страхування. Ці збори впливають на діяльність підприємства опосередковано, оскільки вони включаються у собівартість продукції і перекладаються в складі ціни на населення. Економічним результатом є скорочення платоспроможного попиту кінцевого споживача, а отже, зменшення обсягу виробництва і зниження сукупного прибутку підприємства.

До аналогічних наслідків призводить і стягнення податків із населення. Відмінність полягає лише в тому, що вони справляють пряму дію на доходи споживача.

Підвищення рівня прямого оподаткування фізичних осіб призводить до зменшення номінальних, а разом із тим і реальних доходів населення. Звичайно ж, скорочується попит населення на товари, вироблені підприємствами. За умови незмінної пропозиції цих товарів, ціни на них знизяться, скоротяться прибутки підприємств, зменшаться темпи нарощування обсягів виробництва.

Ситуацію можна розглядати й з іншого боку: оскільки ціна робочої сили визначається набором життєво необхідних благ, то для забезпечення існування робітників при збільшенні державою рівня податків на їх заробітну плату, підприємці будуть змушені підвищити зарплату (підвищення номіналу дещо стабілізує реальні доходи, які знизились внаслідок податків). Такий крок призводить до зростання виробничих витрат, прибутки починають також скорочуватись. Прагнучи запобігти цьому, підприємці також будуть мінімізувати витрати за рахунок скорочення обсягів виробництва. Як правило, при підвищенні рівня оподаткування фізичних осіб одночасно спостерігаються обидві зазначені ситуації.

Аналогічною є дія непрямих податків, оскільки кінцевим їх платником є населення. Дослідники 0.1. Ястремський та О.Г. Гриценко дослідили вплив різних видів податків на діяльність підприємства. Авторами проведені систематичні розрахунки основних параметрів підприємства при зміні ПДВ від 0 до 40 % та податку на фонд оплати праці від 0 до 70 %. Результати розрахунків цих авторів, свідчать про складну взаємодію ставок податків та доходів бюджету від податкових надходжень. При ставках податків на фонд оплати праці від 0 до 20 % наявні класичні криві А. Лаффера. Збільшення ставок ПДВ спочатку призводить до збільшення доходу держави від цього податку, а подальше збільшення, навпаки, зменшує надходження до бюджету. На основі зроблених розрахунків автори дійшли висновку, що максимальний дохід держава одержує при відсутності податків на фонд оплати праці та при ставці ПДВ на рівні 15%.

Ефективність впливу системи оподаткування на результати діяльності підприємств можна оцінити за допомогою декількох показників, які наведено в таблиці 9.4.

Таблиця 9.4

Загальні показники оцінки ефективності економіко-організаційного _ механізму оподаткування підприємств

Найбільш важливими показниками оцінки ефективності механізму оподаткування є визначення суми податкових платежів, які здійснює підприємство від фонду оплати праці. Зважаючи на те, що платежі до загальнодержавних фондів і податок на доходи фізичних осіб розраховується за єдиною базою, у процесі розрахунку, ставки цих податків підсумовуються, з метою використання єдиної ставки відрахувань. На другому етапі визначають суму платежів, які входять в ціну продукції, що реалізується, а також суму податку на прибуток та ефективну ставку оподаткування прибутку підприємств. Останнім етапом оцінки ефективності податкового механізму є визначення суми загальних податкових платежів, які розраховуються підсумовуванням усієї суми податків. Вказана група коефіцієнтів формує оціночні показники ефективності механізму оподаткування, методика розрахунку яких наведена в таблиці 9.5.

Міжнародні фінанси — це фонди фінансових ресурсів, створення і використання яких здійснюється на світовому або міжнародному рівнях для задоволення спільних потреб, які мають міжнародне значення. Виникнення і розвиток міжнародних фінансів зумовлено глобалізацією економічних зв'язків, посиленням інтеграційних процесів в економіці, політиці і соціальній сферах. Необхідність координації економічних, політичних і гуманітарних питань сприяла створенню багатьох міжнародних організацій. Це насамперед Організація Об'єднаних Націй, Європейський союз, Північно-Атлантичний договір тощо, для функціонування яких потрібні фінансові ресурси.

У розвитку світової економіки останніх десятиліть домінують процеси міжнародної фінансової інтеграції. Вони визначають напрямки й пріоритети сучасного етапу інтернаціоналізації господарського життя, впливають на формування принципів податкової та бюджетної політики і насамкінець на стратегічні фінансові інтереси всіх країн і певних регіонів.

На макрорівні інтеграція розвивається на основі створення економічних об'єднань із тим чи іншим ступенем узгодження їхніх національних, фінансових, митних союзів, уникнення подвійного оподаткування, зменшення і ліквідації бюджетного дефіциту тощо. В цих умовах актуальними стають питання ефективного функціонування національних фінансових систем, визначення напрямків, масштабів і глибини їх взаємодії у галузі фінансів. Особливого значення набувають ці питання для країн, економіки яких перебувають в умовах трансформації.

Порядок мобілізації коштів до бюджетів цих організацій визначається статутом тієї чи іншої організації. Наприклад, країни — члени ООН сплачують членські внески до бюджету цієї організації. Кошти бюджету ООН використовуються на утримання її органів, на фінансування міжнародних проектів і проведення різних заходів міждержавного значення. Аналогічно формується і використовується бюджет країн Європейського союзу та інших міждержавних утворень. Міжнародні організації також можуть надавати фінансову допомогу окремим країнам. Тобто за допомогою міжнародних фінансів здійснюється міждержавний перерозподіл фінансових ресурсів.

Міжнародні фінансові інститути створюються як надбудова над національними фінансовими системами. Вони ефективніше виконують ті функції, які на міжнародному рівні одній державі виконати неможливо або можна виконати з меншим ефектом. Нині ці інститути виконують в основному функції надання фінансової допомоги у формі кредитів, тим країнам — членам міжнародних інститутів, які мають у цьому потребу. До їх складу входять: Світовий банк, Міжнародний валютний фонд, Європейський банк реконструкції та розвитку, Африканський банк розвитку, Азіатський банк розвитку, Міжамериканський банк розвитку тощо.

Міжнародний фінансовий ринок нині є глобальною системою акумулювання вільних фінансових ресурсів та їхнього надання позичальникам із різних країн на принципах ринкової конкуренції. Виникнувши в середині XX століття, він на сьогодні набув величезних масштабів і перетворився в один із найважливіших джерел фінансових ресурсів, став визначальним фактором господарського життя.

Найважливішим-сектором міжнародного фінансового ринку є ринок позикових капіталів. Основним джерелом вільних коштів є економіка промислово розвинутих країн, вони ж, ці країни, і є найбільшими позичальниками. Тобто відбувається процес перерозподілу ресурсів між державами з метою досягнення високих темпів економічного розвитку і підвищення суспільного добробуту.

Звичайно, ринок позикових капіталів все більше поширюється на країни, що розвиваються, оскільки там при певних ризиках забезпечується вища дохідність. З кінця 80-х років одержувачами позик стали постсоціалістичні країни, де найвищі процентні ставки зумовлені кризовими явищами в економіках.

Динамізму міжнародному ринку позикових капіталів надало створення синдикованих позик, тобто позик, для надання яких створюються банківські синдикати, пули або консорціуми.

Ці об'єднання фінансують великі проекти. Обсяги позик, що надаються синдикатами і консорціумами, щорічно перевищують 600 млрд. дол. США.

Досить активно розвиваються ринки міжнародних цінних паперів — бондів, векселів, акцій. Бонди продаються у валюті країни-позикодавця. Існує також ринок бондів у євровалюті або так звані євробонди. Ринок євробондів не має національних кордонів і працює за фіксованою і плаваючою відсотковими ставками. Можна дійти висновку, що нині міжнародні фінансові ринки набувають інтенсивного розвитку.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: