Розділ ІІІ. Відносини між фармацевтичним працівником і пацієнтом

3.1. Фармацевтичний працівник є головним спеціалістом із забезпечення пацієнтів ЛЗ та ВМП, який плідно співпрацює з лікарем та хворим.

Пріоритетом для фармацевтичного працівника повинні бути інтереси пацієнта, турбота про його здоров’я.

3.2. Фармацевтичний працівник зобов’язаний надавати фармацевтичну допомогу кожній людині незалежно від національності, політичних та релігійних переконань, майнового стану, статі, віку та соціального статусу.

3.3. Визначальними у відносинах між фармацевтичним працівником і пацієнтом є повага до пацієнта, а також пріоритет його прав та інтересів.

Фармацевтичний працівник повинен:

• із повагою ставитись до пацієнта, знаходити індивідуальний підхід до кожного відвідувача;

• володіти психологічними навичками спілкування для досягнення довіри та порозуміння між ним та пацієнтом;

• діяти відкрито, чесно та об’єктивно, не використовуючи в особистих інтересах чи в інтересах своєї установи необізнаність та непоінформованість пацієнта про ЛЗ та ВМП, не чинити на нього тиску (у будь-якій формі).

3.4. Фармацевтичний працівник повинен виконувати вимоги деонтології, а саме:

• бути чуйним, доброзичливим та уважним до пацієнта;

• стежити за своїм мовленням, жестами та мімікою, звертатись до пацієнта чітко та достатньо голосно, привертаючи увагу своїм належним виглядом;

• вміти вислухати пацієнта та завжди знаходити з ним спільну мову;

• мати бездоганно чистий, охайний, спеціальний одяг ділового стилю.

Для кожного фармацевтичного працівника повсякденною нормою повинно стати: привітне звертання, ввічливість, прихильність та бажання полегшити хворобу пацієнта, що сприятиме підвищенню авторитету фахівця та довіри до його порад.

3.5. Фармацевтичний працівник зобов’язаний:

• надати пацієнту всю необхідну інформацію про ЛЗ та ВМП (про спосіб вживання, терміни та частоту, протипоказання, побічні ефекти, зберігання в домашніх аптечках, взаємодію з іншими ліками, алкоголем, продуктами харчування тощо);

• здійснити ефективну фармацевтичну опіку щодо профілактики або лікування того чи іншого захворювання;

• дати пацієнту можливість остаточного вибору ЛЗ та ВМП;

• зберігати конфіденційність інформації про хворобу пацієнта, що є професійною таємницею, окрім випадків, передбачених законодавством;

• звертати увагу на можливу взаємодію ЛЗ у разі їх одночасного вживання, інформувати про це пацієнта;

• у разі необхідності надати першу долікарняну допомогу хворому.

3.6. Фармацевтичний працівник має право відмовити у відпуску та продажу ЛЗ у разі, якщо немає рецепта, або коли ЛЗ може зашкодити здоров’ю пацієнта через його вік чи стан (алкогольне сп’яніння, наркотична залежність, відсутність медичних показань, тощо).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: