Принципи чисто ринкової економіки

Існує тісний взаємозв'язок між різноманітністю форм власності та свободою підприємництва. Вільний ринок покладає на складові економічні одиниці відповідальність за вибір певних рішень, які враховуються і стають економічно ефективними за максимальної свободи господарської діяльності.

Максимальна свобода підприємництва означає, що за умов чистого ринку приватні підприємства можуть придбати економічні ресурси, організувати процес виробництва із цих ресурсів товарів або послуг за власним вибором і продати цей товар або послуги на ринках за вибором самої фірми. Ніякі штучні перепони або обмеження, що встановлюються урядом чи іншими виробниками, не заважають підприємцям приймати рішення вступити до будь-якої конкретної галузі або вийти з неї.

Свобода вибору власників матеріальних ресурсів і грошового капіталу означає, що вони можуть використати або реалізувати ці ресурси на свій розсуд. Вона також означає, що робітники мають право зайнятися будь-яким видом діяльності, на який вони здатні. Нарешті, вона означає, що споживачі вільні у межах своїх грошових доходів купляти товари і послуги в такому наборі, який вони вважають найнеобхіднішим для задоволення своїх потреб.

Свобода вибору споживачів виявляється найширшою із цих свобод. Споживач займає у ринковій економіці особливе стратегічне становище, у певному розумінні споживач володіє суверенітетом. Межі свободи вибору постачальників людських і матеріальних ресурсів зумовлюються споживчим вибором. Урешті-решт саме споживач вирішує, що повинна виробляти економіка, а вже у цих межах постачальники ресурсів можуть робити свій вільний вибір. Таким чином, постачальники і підприємства не можуть виготовляти товари і послуги, яких споживачі не бажають.

Важливо відзначити, що максимальна свобода товаровиробника є виявом демократизму в основній сфері суспільної діяльності — у сфері виробництва життєвих благ. Це має важливе значення тому, що у побуті поняття "свобода" здебільшого зводять до права кожного брати участь у мітингах, демонстраціях, вільно висловлювати свої думки тощо.

Оскільки чистий ринок виступає як індивідуалістична система, не дивно, що головна рушійна сила такої економіки вбачається у стимулюванні особистого інтересу; кожна економічна одиниця намагається робити те, що вигідно їй самій. Саме тому підприємці ставлять собі за мету максимізацію прибутків своїх фірм або — як варіант — мінімізацію своїх збитків, а власники матеріальних ресурсів, за інших рівних умов, намагаються отримати якнайвищі ціни при продажу або здачі в оренду цих ресурсів.

За конкретну кількість і тягар затрачуваної праці постачальники живої робочої сили також намагаються отримати якнайбільший дохід. У свою чергу і споживачі, купуючи певний продукт, намагаються придбати його за найнижчу ціну. Тобто ринок передбачає, що особистий інтерес формує фундаментальний спосіб дій різних економічних одиниць, коли вони реалізують свій вільний вибір. Мотивування особистого інтересу надає спрямованості й упорядкованості функціонуванню економіки, яка без такого інтересу стала б надзвичайно хаотичною.

Варто відзначити, що дотримання особистого економічного інтересу не треба ототожнювати з егоїзмом. Акціонер, що отримує дивіденди від корпорації, може внести їх частину на розбудову, наприклад, Університету "Києво-Могилянська Академія".

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: