Аргументи на користь та проти політики протекціонізму. Слід зазначити, що витрати протекціонізму приховані, оскільки тарифи і квоти включені в ціни товарів

Слід зазначити, що витрати протекціонізму приховані, оскільки тарифи і квоти включені в ціни товарів. Таким чином, політичні діячі стикаються з меншими політичними обмеженнями, йдучи назустріч вимогам ввести протекціоністські санкції.

Аналіз попиту і пропозиції виявляє, що захисні мита призводять до підвищення цін і знижують обсяги товарів, на які ці мита поширюються. Іноземні експортери виявляють, що продаж їхніх товарів скоротився. Однак місцеві виробники виграють від зростання цін і збільшення обсягу продажу. Мита ведуть до менш ефективного розподілу внутрішніх і світових ресурсів.

Хоча більшість економістів захищає вільну торгівлю, іноді домінують протекціоністи, їхні аргументи носять швидше військово-політичний, ніж економічний характер: захисні мита потрібні для збереження і посилення галузей, що випускають стратегічні товари і матеріали, необхідні для оборони або ведення війни. Вони вважають, що в нестабільному світі військово-політичні цілі (самозабезпеченість) повинні переважати над економічними (ефективність розташування світових ресурсів). Посилення національної безпеки, з одного боку, і послаблення економічної ефективності, з іншого, супроводжуються перерозподілом ресурсів на користь стратегічних галузей.

Досягнення самозабезпеченості з допомогою мита породжує витрати в формі вищих внутрішніх цін на продукцію захищених галузей. Видатки на обороноздатність розподіляються в обов'язковому порядку між тими споживачами, які купують продукцію цих галузей. Практично всі економісти погоджуються з тим, що прямі субсидії стратегічним галузям, які фінансуються із спільних податкових надходжень, спричинили б рівномірніший розподіл цих видатків. Більшість інших аргументів на користь протекціонізму (збільшення внутрішньої зайнятості, диверсифікація задля стабільності, захист молодих галузей) є напівправдою, емоційними закликами або помилковими твердженнями, які, здебільшого, підкреслюють миттєвий ефект від введення торгових бар'єрів та ігнорують довгострокові наслідки. Можна навести чимало історичних прикладів, які показують, що вільна торгівля стимулює економічне зростання, протекціонізм цьому процесу не сприяє.

Важливим засобом лібералізації торгівлі є економічна інтеграція. Найяскравішим прикладом її ефективності є Європейський Союз, який усунув внутрішні торгові бар'єри, застосовує загальну митну систему стосовно третіх країн і передбачає вільний рух робочої сили і капіталу. Хоча в останні роки спостерігається певне відродження протекціонізму, аналіз емпіричних даних показує, що втрати від протекціоністської політики перевищують її вигоди.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: