Електропривід синхронним двигуном

Синхронний двигун, подібно до асинхронного, складається зі статора і ротора. Статор виконаний так само, як статор асинхронного двигуна. На роторі синхронного двигуна знаходиться обмотка збудження, яка живиться від джерела постійного струму і створює сталий магнітний потік. Взаємодією обертового магнітного поля статора і поля ротора утворюється електромагнітний момент, який зумовлює обертання ротора. Ротор обертається синхронно (з однаковою кутовою швидкістю) з магнітним полем статора. Тому такі двигуни використовують в електроустановках, де необхідна стала швидкість обертання.

У синхронних машинах малої потужності на роторі замість обмотки збудження використовують постійний магніт.

Механічна характеристика (залежність моменту на валу від частоти обертання ротора) синхронного двигуна є жорсткою і не залежить від навантаження. Тому електропривід із синхронним двигуном відрізняється відносною стабільністю механічного навантаження та нечастими пусками.

Перевагою синхронного двигуна є здатність генерувати в мережу реактивну потужність залежно від значення струму збудження у обмотці ротора. Якщо ЕРС двигуна перевищує прикладену до нього напругу мережі, то двигун генерує реактивну потужність у мережу (працює з випереджувальним cos φ). Якщо двигун недозбуджений, то він споживає реактивну потужність з мережі живлення. Тому під час проектування синхронного електроприводу часто враховуються не тільки його механічні характеристики, але й зазначені енергетичні властивості.

У сучасних синхронних двигунів коефіцієнт корисної дії η= 0,9 – 0,97, причому більші значення відповідають двигунам більшої потужності.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: