ТОР 5 статей: Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы КАТЕГОРИИ:
|
Технологічна схема ділової гри
Етап підготовки. Підготовка ділової гри починається з розробки сценарію – умовного відображення ситуації й об'єкта. У зміст сценарію входять: мета, опис проблеми, обґрунтовування поставлених завдань, план, загальний опис процедури гри, зміст ситуацій і характеристик дійових осіб. Далі йде введення в гру, орієнтація учасників і експертів. Визначається режим роботи, видаються пакети матеріалів, інструкцій, правив, установок. Збирається додаткова інформація. При необхідності учні звертаються до ведучого й експертів за консультацією. Негласні правила забороняють відмовлятися від отриманої по жеребу ролі, виходити з гри, пасивно ставитися до гри, пригнічувати активність, порушувати регламент та етику поведінки. Етап проведення – процес гри. З початком гри ніхто не має права втручатися й змінювати її хід. Тільки ведучий може коректувати дії учасників, якщо вони відходять від головної мети гри. Залежно від модифікації ділової гри можуть бути введені різні типи рольових позицій учасників. Позиції, що виявляються стосовно змісту роботи в групі: генератор ідей, розробник, імітатор, ерудит, діагност, аналітик. Організаційні позиції: організатор, координатор, контролер, тренер, маніпулятор. Позиції, що виявляються стосовно новизни: ініціатор, обережний критик, консерватор. Методичні позиції: методолог, критик, методист, проблематизатор, програміст. Соціально-психологічні позиції: лідер, якому віддана перевага, який приймається, незалежний, не приймається, знехтуваний. Етап аналізу, обговорення й оцінки результатів гри. Виступи експертів, обмін думками, захист учнями своїх рішень і висновків. На закінчення вчитель, організатор-вихователь робить загальний висновок за наслідками гри, відзначаючи недоліки. Проектування гри починається з визначення основних етапів гри, значущості й напрямів ігрової взаємодії. Сам зміст – в основному колективна творчість учасників гри, обумовлена соціальним замовленням суспільства. Конструювання творчих справ (І.П. Іванов) складається з шести етапів:
Поетапне моделювання творчої гри має позитивну дію на учасників гри, створює їм умови для мобілізації сил, волі, формування пізнавальних здібностей і особистісних якостей. Конструювання ігор на самопізнання припускає (Т.В. Березовська) такі етапи:
Ігри на самопізнання припускають взаємодію одного індивіда з іншими. Пояснюється це тим, що здібність людини до безконфліктної й гармонійної взаємодії з іншими людьми виявляється, перш за все, через її особистість, її інтегровані якості, які якнайповніше відображаються лише через включеність індивіда у відносини з навколишнім середовищем. За вищевикладеною схемою можна констатувати моделі ігор, що сприяють самопізнанню, на такі теми: а) особистісні якості «Розкажи мені про мене», «Розкажи мені про себе», «Мій родовід», «Зірки в моїй долі», «Кореспондент»); б) норми етикетної поведінки («По країнах і континентах», «Яскраво-червоні вітрила», «Леді і джентльмени», «Театр»); в) пізнавальні здібності («Таємна незнайомка», «Шерлок Холмс», «Археологія»). Гра формує творчу індивідуальність особистості, розвиває самостійність, готує людину до праці й життя. У будь-якій грі акцентується ігрова роль. Гравець може виступати в ролі автора, лідера, організатора або виконавця, спостерігача, бунтаря і т.п. Моделювання ігор на самопізнання орієнтоване на різнобічний, гармонійний розвиток усіх позитивних сторін і якостей особистості школяра, самоактуалізацію й на формування установки:
Процес формування установки на самопізнання вимагає постійної роботи особистості над собою. Щоб стимулювати її, необхідно використовувати різні варіанти ігрових завдань типу:
У ранній юності розкриття власного «Я», утвердження своєї індивідуальності, пильна увага до свого внутрішнього світу може всебічно реалізовуватися в ігровій діяльності. У процесі гри старшокласники самі прагнуть до подолання труднощів, самі ставлять завдання й вирішують їх. Гра – це засіб, коли виховання переходить у самовиховання, розвиток – у саморозвиток. Проте, як показує сучасна педагогічна практика, ігри, що є в арсеналі педагогів, не є націлені на надання допомоги старшокласникам у пізнанні свого «Я». Використовування системи розвивальних ігор і моделювання на їх основі ігор, що сприяють самопізнанню, – це вимога часу.
Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|