Встановлення форми ходу

⇐ Предыдущая 12

Полігонометрічні ходи в загальному випадку мають довільну зігнуту форму (звичайно, що не перечить інструкції). Про те, в деяких випадках ходи можуть мати витягнуту форму - як окремий випадок зігнутих ходів. Тому розрахунок точності починається з встановленя форми ходу. Це пов'язано з фактом існування спрощених розрахункових формул для ходів видовженої форми.

Хід вважається видовженим, якщо він одночасно задовольняє трьом критеріям видовженості полігонометричного ходу. Якщо хоч би одна з вимог критеріїв не виконується, то хід не можна рахувати видовженим. Для перевірки цих умов треба перший хід скопіювати на окрему кальку, щоб не обтяжувати основне креслення надлишковою інформацією. Після цього треба перевірити 3 критерії видовженості полігонометричного ходу. Вони розташовані в порядку посилювання вимог до витягнутості ходу, тобто якщо не дотримується критерій №1, то немає сенсу перевіряти критерій №2 і так далі.

Обрахунок критерію №1: "Відношення периметра ходу до довжини замикальної не повинно перевершувати 1.3".

Перевірка: периметр рівний 8550, а довжина що замикає–7700м. Їх відношення складає приблизно 1.1, отже, хід не задовільняє критерій №1.

[s] = 1,3≥1,3

Оскільки хід не задовольняє критерій №1(відношення периметру та замикаючої менше 1,3), то продовжувати розрахунки немає сенсу. Даний хід не можна вважати видовженим, і для його розрахунку необхідно використовувати формули для ходів довільно зігнутої форми.

3.3 Визначення граничної помилки планового положення точки в найслабшому місці ходу після його врівноваження

Відомо що, середня квадратична помилка положення пункту в слабому місті ходу m (після зрівнювання – це середина ходу) приблизно в 2 рази менше середньої помилки кінцевої точки ходу до його врівноваження:

M

m = ----.

Гранична помилка середньої вершини ходу ∆m рівна 2m, або з урахуванням, що:

M

m = -----.

m=0,0855; ∆= 2m=М;

∆гран= 2m=0,171;

Знайдемо граничну лінійну нев'язку ходу fs;

Оскільки fs=2M, то звідси маємо відношення:

fs = 1;

[s] T

знаходимо: fs = [s] = 8550 = 0.342;

T 25000

де 1/Т – гранична відносна нев'язка полігонометричного ходу.

Отже середня квадратична помилка положення пункта в слабому місці ходу m=0.055, а гранична помилка середини вершини ходу ∆гран= 2m=0,171;

3.4 Розрахунок впливу помилок вимірювання ліній та вибір світловіддалеміра (електронного тахеометра).

За допомогою формули середньої квадратичної помилки положення кінцевої точки полігонометричного ходу обчислюємо вплив помилок вимірювання ліній. ЇЇ величина при обчисленні ходу з виправленими кутами при вимірюванні сторін світловіддалемірами обчислюється за формулою:

І= fs = 0.342 = 0.171;

T 2

Підставляючи конкретні значення M = 0.171 метра і n = 13, отримуємо середній вплив помилки лінійних вимірів m =10,5 мм.

За цим значенням ми обраємо прилад (світлодалекомір), який забезпечить задану точність. Як видно з таблиці №3 світловіддадемір СТ5 "Блеск" повністю забезпечує дану точність вимірювання ліній.

Таблиця №3

Технічні характеристики светловіддалеміра СТ5 "Блеск"

Середня квадратична помилка виміру відстані, мм 10 + 5/км

Вимірювані відстані, м 0.2 - 5000

Споживана потужність, Вт

Напруга живлення, В 6-8

Основна частота модуляції, Мгц

Кількість частот

Час виміру ліній, хв. 0.2

Метод фазових вимірів Цифровий імпульсний

Джерело випромінювання GaAs діод

Температурний діапазон, C -30 +40

Маса приладу без джерела живлення, кг

Його середня квадратична помилка виміру ліній розраховується за формулою m (мм) = 10 + 5/км, тому навіть при максимальній довжині сторони в 2 км., помилка не перевишить 20 мм, таким чином цей світлодалекомір не лише забезпечує задану точність виміру, але і створює деякий "запас" цієї точності.

Вимірювати відстані необхідно як мінімум при трьох наведеннях світловіддалеміра на відбивач з контролем на додатковій частоті. Вимірювання ліній необхідно виконувати в прямому і зворотньому напрямку для контролю грубих помилок. В якості більш надійного значення треба брати середнє значення.

В запроектованому зігнутому полігонометричному ході 4 класу вплив помилок при лінійних вимірюваннях знаходиться за формулою:

М² = 14,621 ;

У більшості світловіддалемірів СКП вимірювання відстаней залежить від довжини ліній і виражається формулою:

m = (a+b*S) мм

де a і b постійні величини для даного типу світловіддалемірів

m=(10+5*1113)=10,5 .

3.5 Розрахунок точності визначення висот пунктів(Нівелювання ІV класу) полігонометричного ходу
Нівелювання – це сукупність вимірювальних робіт з визначення перевищень між точками місцевості, конструкцій споруд, для розв’язання інженерних задач під час вишукувань, відображення рельєфу, будівництва. Нівелірна сітка технічного нівелювання створюється в вигляді окремих ходів, систем ходів і полігонів з вузловими точками. Кожний нівелірний хід повинен опиратися обома кінцями на репери нівелювання вищих класів або на вузлові точки. В необхідних випадках допускаються висячі ходи, які прокладаються в прямому і зворотному напрямках. Кожен пункт Державної геодезичної основи з мережі згущення в будь-якому випадку повинен мати відмітку, причому гранична помилка відмітки найбільш слабкого пункту має бути менше однієї десятої висоти перетину рельєфу карти найбільш крупного масштабу. Звідси маємо співвідношення: грМh 0.1h де грМh- гранична помилка висотного положення пункту;h- в нашому випадку 1м. Нев’язка чисельно рівна подвоєній граничній помилці: Мh= = =29,24 Тут в якості нев̍язки задається допуск для нівелювання IV класу.Тоді IV клас нівелювання повністю забезпечує задану точність. Тому можна вважати що для даного ходу можна обійтися технічним нівелюванням. Але інструкція вимагає передачу висот в полігонометрії 4 класу нівелюванням IV класу, бо полігонометричний хід може бути використаний не лише для прив’язки опознаків, але і для згущення знімальної основи, та обґрунтування великомасштабних зйомок. Дані пункти можуть також використовуватись в якості початкових при технічному нівелюванні.

Висновки до розділу

У даному розділі описано проектування полігонометрії 4 класу, подана загальна характеристика та параметри полігонометричного ходу 4 класу. Після чого була встановлена форма ходу. Для обрахунків було обрано найдовший хід. В результаті встановлено, що хід є видовжений, тому для його розрахунку використовувлися формули для ходів довільно зігнутої форми. Визначення граничної помилки планового положення точки в найслабшому місці ходу після його врівноваження дало такий результат: ∆= 2m=0,171. Далі проводився розрахунок впливу помилок вимірювання ліній та вибір світловіддалеміра (електронного тахеометра). В результаті обрахунків обрано прилад (світлодалекомір), який забезпечить задану точність. Як видно з таблиці №3 світловіддадемір СТ5 "Блеск" повністю забезпечує дану точність вимірювання ліній. Вимірювання ліній необхідно виконувати в прямому і зворотному напрямку для контролю грубих помилок. В якості більш надійного значення треба брати середнє значення. На наступному етапі обраховувалася точність визначення висот пунктів(Нівелювання ІV класу) полігонометричного ходу і визначена нев’язка.

Загальні висновки

1. Згідно з завданням на виконання курсової роботи було запроектовано згущення планово-висотної основи для топографічного знімання в масштабі 1:5000.

2. У першому розділі за отриманими даними ( φ= 48°48'44" λ=22°28'01) було визначено номенклатуру аркуша карти масштабу 1:5 000. Таким чином було визначено що дана точка знаходиться в межах аркуша карти масштабу 1: 10 000 M-34-117-Г-б. За цією номенклатурою було визначено географічні і прямокутні координати вершин рамок трапеції масштабу 1:10000 і трапеції масштабу 1:5000, за географічними координатами було розраховано довжини рамок трапеції масштабу 1:10000, в результаті чого отримала площу трапеції.

3. У другому розділі описано фізико-географічну характеристику об'єкту. В результаті можна сказати, що фізико-географічне положення села є вигідним за рахунок близького розташування до районного та обласного центру- міста Ужгорода, що сприяє економічному розвитку села. У селі сприятливий клімат, рельєф і грунти що позитивно впливає на сільське господарство.

Положення села є вигідним не лише у фізико-географічному положенні, а й у економічному. На території (а саме у заданій трапеції M-34-117-Г-б) збереглися 8 пунктів тріангуляції.

4. У третьому розділі описано проектування полігонометрії 4 класу. Ми отримали 2 окремих ходи без вузлових точок.Спочатку подана загальна характеристика та параметри полігонометричного ходу 4 класу. Після чого була встановлена форма ходу. Для обрахунків обрано найдовший хід. В результаті встановлено, що хід є видовжений, і для його розрахунку використовувлися формули для ходів довільно зігнутої форми. Визначення граничної помилки планового положення точки в найслабшому місці ходу після його врівноваження дало такий результат:

∆= 2m=0,171. Далі проводився розрахунок впливу помилок вимірювання ліній та вибір світловіддалеміра (електронного тахеометра). В результаті обрахунків обрано прилад (світлодалекомір), який забезпечить задану точність. Як видно з таблиці №3 світловіддадемір СТ5 "Блеск" повністю забезпечує дану точність вимірювання ліній. Вимірювати відстані необхідно як мінімум при трьох наведеннях світловіддалеміра на відбивач з контролем на додатковій частоті. Вимірювання ліній необхідно виконувати в прямому і зворотному напрямку для контролю грубих помилок. В якості більш надійного значення треба брати середнє значення. На наступному етапі проводився розрахунок точності вимірювання кутів полігонометричного ходу, після чого обраховувалася точність визначення висот пунктів(Нівелювання ІV класу) полігонометричного ходу. В кінці розділу було визначено типи центрів пунктів полігонометрії.

5. Виконаний проект планової і висотної основи, а також пунктів знімальної мережі на заданому об'єкті відповідає необхідним технічним вимогам згідно інструкції з топографічного знімання.

Список використаної літератури

1. Інструкція з топографічного знімання, 1998.

2. Інструкція. Про типи центрів геодезичних пунктів. ГКНТА. – М.: Надра,1982

3. Литвин Г.М. «Методичні вказівки до виконання курсового проекту» - К.:КНУБА, 2007

4. Островський А.Л., Геодезія, «Львівська політехніка», 2008р.

5. Перович Л.М., Геодезія, Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів Львів, «Новий світ», 2005 р.

6. Селиханович В.Г., Геодезия, Москва, Надра, 1981 г.

7. Таблицы для вычисления координат рамок трапецій в проекции Гаусса-Крюгера на эллипсоиде Красовского. – М.:ГУК.

8. Тревого И.С. Городская полигонометрия. – М.: Недра, 1986.

Список додатків

1.Топографічна карта масштабу 1: 50 000

2.Проектування полігонометричної мережі 4 класу

3.Геометричне нівелювання по лінії ходу полігонометрії 4 класу

⇐ Предыдущая 12

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных