Гуманізація художньої освіти

Контрольна робота

з інтегрованого вивчення галузі «Мистецтво»

Підготувала

студентка ЗПО-64

Хомишена Е.Я.

Хмельницький

2016

ПЛАН

1.Гуманізація художньої освіти

2.Світоглядна функція мистецтва

3.Конспекти уроків для 3 класу з образотворчого мистецтва

Гуманізація художньої освіти

Гуманізація художньої освіти розглядається крізь призму розвитку суб'єктності майбутніх фахівців художнього профілю, яким притаманні духовна свобода, національна самосвідомість, активність, освіченість, творчість, професійна компетентність. Досягти такого рівня підготовки фахівців художнього профілю можливо за умови забезпечення професійними художніми навчальними закладами інноваційного освітнього середовища на засадах гуманізації.

Філософське осмислення гуманізації освіти, на думку М.П. Бердяєва, полягає у тому, що людська особистість належить не тільки часу, а й духовному світу, вічності [4]. До цієї думки схиляється і К.Т. Кантор, який визначає гуманізацію освіти, як шлях і засіб відродження в суспільстві духовності і культури, і навпаки, відчуження особистості від культури і освіти породжує бездуховність, морально-психологічну кризу особистості [7].

Поняття «гуманізація», на думку Г.О. Балла, тісно пов’язане із поняттям «гуманізм» (світоглядна орієнтація), витоки якого сягають античних часів, що сформувався в епоху Відродження, розвинувся в добу Просвітництва і набув особливої актуальності в сучасну епоху, коли вельми загрозливі для людства глобальні проблеми загострюються через різноманітні конфлікти. Гуманність у людських стосунках, вчений визначає як один із принципів гуманізму [3].

Гуманізація, тобто «олюднення освіти», як зазначає В.В.Краєвський спрямована на посилення положень вітчизняної і зарубіжної особистісно-орієнтованої педагогіки, згідно з якою сутність освітнього процесу полягає у цілеспрямованому перетворенні соціального досвіду в особистий [8].

Важлива роль в гуманізації освіти відводиться мистецтву, яке на думку О.Г. Асмолова, перетворює людину через її неусвідомлену сферу. Він стверджує, що в мистецтві ми даруємо, передаємо свою особистість іншим, відкриваємо нові духовні висоти [2].

Цінною у дослідженні проблеми гуманізації освіти і, зокрема, художньої є розроблена Б.Г. Ананьєвим структура знань про людину як особистість. Зокрема у монографії «Людина як предмет пізнання» Б.Г. Ананьєв пише: «У процесі вивчення людини як особистості особливо

виділяються: статус особистості, тобто її положення в суспільстві (економічний, політичний, правовий, суспільні функції), який зреалізовує особистість відповідно до цього положення й історичної епохи у формі різних ролей; мотивація її поведінки і діяльності в залежності від цілей і цінностей, що утворюють її внутрішній світ; світогляд і вся сукупність відносин особистості до навколишнього світу (природи, суспільства, праці, інших людей, самого себе); характер і нахили» [1, с.84].

Ці характеристики особистості, як стверджує вчений, визначають її світогляд, життєву спрямованість, суспільну поведінку, основні тенденції розвитку. Про утвердження особистісно-орієнтованої педагогічної системи, яка могла б зреалізовувати принцип дитиноцентризму в навчально-виховному процесі як відображення людиноцентристської тенденції у розвитку сучасного світу, зазначає В.Г. Кремень. Це завдання, на його думку, набуває особливої актуальності для України, де впродовж цілої епохи пошанування особистості, культивування її свободи, м’яко кажучи, не були сильною стороною суспільства. Навпаки, зневага до особистості людини, заперечення її права на індивідуальність та самовияв сутності з одночасною абсолютизацією інших цінностей, чужих природі людини, вели не тільки до трактування людини як гвинтика великого механізму, а й до фізичного знищення мільйонів людей. Водночас В.Г.Кремень наголошує, що ми повинні зробити все можливе для заміни авторитарної педагогіки педагогікою толерантності, суб’єктно-об’єктних відносин між учителем і учнем – суб’єктно-суб’єктними, здійснити інші демократичні зміни, з тим щоб із навчальних закладів виходили люди самодостатні, підготовлені до свідомої та ефективної життєдіяльності в різних сферах життя. Тільки так можна утвердити стабільну демократію та громадянське суспільство в країні, адже лише самодостатня особистість здатна брати на себе відповідальність і бути ефективною в ринковій економіці [9].

Результати теоретичного вивчення проблеми дослідження дали змогу дійти висновку, що гуманізація художньої освіти, насамперед, ґрунтується на позитивних ідеях провідного світоглядного принципу – гуманізму, згідно з яким визначаються безмежні можливості особистості у неперервному професійному та художньому вдосконаленні, її права на вільний прояв своїх здібностей, переконань. Під впливом цих важливих положень зміст, форми і методи навчання майбутніх фахівців художніх промислів набувають особистісно-орієнтованого характеру і спрямовуються на забезпечення їхнього творчого професійного розвитку.

Гуманізація художньої освіти ґрунтується на врахуванні принципів природовідповідності та культуровідповідності. Згідно з принципом природовідповідності важливе значення відводиться фізичним і психічним процесам розвитку особистості майбутнього фахівця художніх промислів і ремесел. Крім того, методи, форми, педагогічні технології добираються відповідно до природи учня.

Не менш важливим є принцип культуровідповідності, який забезпечує оволодіння особистістю загальнолюдськими, культурними й мистецькими цінностями українського народу, націй і народностей, які проживають в Україні та за її межами. [10].

Гуманізація художньої освіти відбувається у трьох напрямах: оновлення змісту, організація особистісно-орієнтованого навчально-виховного процесу, гуманізація відносин в освітньому і професійно-художньому середовищі.

Згідно з принципом гуманізації добирається такий зміст навчального матеріалу, який забезпечує формування світогляду особистості, її саморозвиток, самонавчання й самовиховання. Зміст нових знань і вмінь художнього навчання проектується з урахуванням попереднього освітнього досвіду особистості з метою забезпечення їх тісного взаємозв’язку.

Реалізація гуманітарної складової змісту художньої освіти забезпечується вивченням учнями знань з етики, естетики, екології, права.

Зауважимо, що зміст цих гуманітарних дисциплін забезпечує формування в учнів гуманітарного відношення до природи, людей, до себе.

Гуманізація художньої освіти зумовлює необхідність здійснення навчально-виховного процесу з урахуванням індивідуального і диференційованого підходів до навчання. Зміст художніх предметів, що вивчаються учнями навчальних закладів, має враховувати їхній інтелектуальний і творчий розвиток, художні здібності, індивідуальні можливості щодо оволодіння начальним матеріалом. З цією метою навчальні завдання добираються на основі особистісної значущості їх змісту, індивідуальної траєкторії навчання, рівня сформованого пізнавального

інтересу.

Гуманістичну основу має і диференційований підхід, що широко використовується в організації самостійної роботи учнів над розв’язанням практичних завдань, виконанням різних за складністю видів художніх робіт тощо. При цьому учням надається право самим вибирати тип і складність завдань. Такий підхід дає учням рівні можливості брати участь у навчальному процесі, поетапно досягати кращих навчальних результатів.

Водночас важливо, щоб педагоги які викладають художні навчальні дисципліни уміли забезпечувати комфортне навчальне середовище на основі реалізації психологічної підтримки учнів, співробітництва, безстресового та успішного оволодіння знаннями й уміннями. Адже, як наголошує І.А. Зязюн, в учнів виникає інтерес до навчальної діяльності лише у тому випадку, коли у цій діяльності є успіх. На думку вченого, розвиток особистості учня буде успішним, ефективним лише в тому випадку, якщо освіта, навчання і учіння супроводжуються позитивними естетичними почуттями, зокрема прекрасного, піднесеного і пов’язаного з ними комічного [6].

Про необхідність побудови навчально-виховного процесу на засадах гуманістично-проектної моделі, наголошує академік І.Д. Бех. Провідною детермінантою цього процесу, на думку вченого, виступає забезпечення глибини проникнення співучасниками інтимно-особистісного діалогу у внутрішній світ один одного. Вербалізуючи свої світоглядні принципи, цінності, ідеали, переживання, прагнення тощо, педагог на розумовому та емоційному рівнях долучає виховання до сутності своєї особистості і цим самим сприяє її моральному перетворенню [5].

За цих умов навчально-виховний процес спрямовується на залучення до дослідно-пошукової діяльності, самостійного опрацювання навчального матеріалу, вироблення власної позиції, співробітництва. Водночас організація процесу художнього навчання ґрунтується на визнанні унікальності й неповторності суб’єктів цього процесу, створенні «ситуації успіху», «ситуації співтворчості». Процес художнього навчання стає цілісним процесом формування конкретних знань, умінь, навичок, досвіду діяльності, поведінки, особистісних якостей (добросовісність, терпимість, відкритість, здатність мислити критично, системно, абстрактно, образно, творчо тощо).

Гуманістична спрямованість навчально-виховного процесу у художніх дисциплінах знаходить свій вияв у дружбі, співробітництві, взаємодопомозі, у всьому, що сприяє всебічному розвитку особистості майбутнього фахівця. Тобто гуманістичні засади організації художнього навчання забезпечують, на оновлених засадах, формування і розвиток психологічно комфортних, ситуативно-адекватних і безпечних для особистості та суспільства способів оволодіння знаннями і вміннями художньої діяльності; розвиток і саморозвиток учнів на основі виявлення їх індивідуальних особливостей, формування пізнавальної й комунікативної компетентності; підвищення рівня мотивації у вивченні загальнохудожніх дисциплін.

Можна зробити висновок, що гуманізація художньої освіти передбачає:

- особистісний характер розуміння учнями художніх творів смислу власного життя, процесу і результатів художньої освіти;

- етнокультурний розвиток їх особистості, залучення до скарбниці народної культури, мистецтва; естетичне й етичне виховання на основі оволодіння системою знань, культурних цінностей;

- формування екологічної й правової культури, громадянськості, почуття патріотизму, національної свідомості;

- особистісне вдосконалення учня;

- саморозвиток і самовиховання.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: