Характеристики вибуху.

Одна з основних характеристик вибуху – питома витрата ВР q_о – витрата ВР на одиницю об’єму розроблюваної породи. Ця величина залежить у першу чергу, від виду основної ВР, міцності породи та площі перерізу виробки.

Орієнтовне значення q_о за таблицею: q_о=1.7 кг/м³.

Кількість шпурів.

де: Р_о=23.171 м – периметр виробки по проектному зовнішньому окресленню оправи, на якому розміщуються контурні заряди;

Р_n=10.956 м – довжина лінії підошовних шпурів;

а_о=0,25 м крок контурних шпурів;

а_n^ср=1,1 м крок підошовних шпурів;

S’=63.13 м² – площа ядра;

d=3,2 cм – діаметр патрона;

К₃=0,8 – коефіцієнт заповнення шпура;

=1,2 г/см³ – густина заряду;

К =1,1 – коефіцієнт ущільнення ВР у процесі зарядження.

Кількість врубових зарядів N_вр=6 шт, а кількість контурних зарядів – від їх кроку N_к=92 шт. Кількість підошовних зарядів N_п=11 шт. Орієнтовну масу ВР на підривання однієї заходки визначимо за фор­мулою:

Довжину кожного виду шпурів призначаємо з урахуванням його коефіцієнту використання η і нахилу до площини вибою.

Комплектація контурних зарядів.

У породах (f=12) може застосовуватися контурний заряд з довгими дерев’яними прокладками, донна частина заряду складається з двох донних пат­ронів ВР підвищеної бризантності (скельовий амоніт №1), один з яких – бойо­вик. Останні патрони відокремлюються один від одного за допомогою прокладок довжиною до 15 см. Така конструкція заряду забезпечує концентрацію ВР у межах 0,5-0,5 кг/м.

Як правило, патрони-бойовики контурних зарядів комплектуються електро­детонаторами короткосповільненої дії одного ступеня сповільнення.

А А-А

А

де: 1. Патрон-бойовик;

2. Донний патрон високобризантної ВР;

3. Патрон зниженої бризантності контурних зарядів;

4. Детонаторні проводи;

5. Відрізок детонуючого шнура;

6. Дерев’яні прокладки;

7. Набійка шпура.

Комплектація відбійних, врубових та підошвенних зарядів.

Відбійні, врубові та підошовні заряди споряджаються патронами ВР, які щільно прилягають до контура виробки і один до одного. Патрон-бойовик у цьо­му випадку досилається в шпур останнім.

Б Б-Б

Б

де: 1. Патрон-бойовик;

2. Патрон ВР;

3. Набійка шпура;

4. Детонаторні проводи.

Витрати ВР.

Додержуючи наведені рекомендовані значення концентрації ВР контурних за­рядів з урахуванням їх кількості, визначимо витрату ВР на ці заряди Q_k.

Округлюємо в більший бік, отримуючи 13 патронів в кожному шпурі.

Середній заряд усіх останніх шпурів (з точністю 0,1 кг) визначимо за форму­лою:

Маса заряду врубового шпура:

q_вр = 1,2×q_сeр = 1,2х1,43 = 1,716 = 1,75 кг

Підошовні заряди мають наважку ВР таку, як і відбійні, але комплектуються високобризантною ВР.

Визначимо довжини патронів окремо по кожному виду шпурів:

Довжина патрона-бойовика складає:

3.3. Електропідривна мережа

Джерелом струму для ведення вибухових робіт може бути силова або освіт­лювальна мережі, а також переносні підривні машинки – магнітоелектричні, ди­намоелектричні, конденсаторні та високочастотні.

У тунелебудуванні найчастіше використовують мережі змінного або постій­ного струму. Для передачі електричного струму до підривної мережі в момент вибуху обладнують мінні станції. До складу стаціонарної мінної станції входять два послідовно з’єднаних двополюсних рубильники. До клем першого рубильни­ка приєднують електричну мережу, до клем другого – підривну. Мінну станцію монтують у запираючій шафі, де, крім рубильників, знаходяться підключені до мережі електровимірювальні прилади і контрольна лампа, яка вказує на наяв­ність струму в мережі.

Крім стаціонарних можуть використовуватися переносні мінні станції ПМС-220, які працюють від мережі змінного струму.

Для передачі струму від джерела до електродетонаторів застосовують дето­наторні, з’єднувальні та магістральні провідники.

Опір провідника визначають за формулою:

де: ρ_п – питомий опір матеріалу провідника (для міді 0,0175 Ом.мм²/м);

l – довжина провідника, м;

S – площа перерізу провідника.

Застосовуємо послідовно-паралельну схему, при якій всі електродетонатори розбиваємо на 4 групи, у кожній групі їх з’єднуємо послідовно, а групи підключаємо до магістралі паралельно. При розрахунку електропідривної мережі обчис­лимо гарантований струм, який повинен бути при одночасному підриванні понад 100 детонаторів не менше 1,3 А при постійному струмі, а при змінному – не мен­ше 2,5 А. В нашому випадку беремо підривну машинку ВМА-50/100 з напругою 400 В. Тоді обчислимо силу струму:

тоді струм, що підходить до кожного детонатора:

тобто 1.3 A<2.22 A, що вказує на виконання умови.

Для перевірки електропідривної мережі застосовують лінійні підривні міст­ки (ЛМ-48, Р-343), випробувачі підривного кола (ИВЦ-1, ИВЦ-2), омметр ОВЦ-2 та інші контрольно-вимірювальні прилади. Виміряний опір мережі повинен від­різнятися від розрахункового не більше ніж на 10%.

3.4. Техніка безпеки при буровибухових роботах

До роботи підривником на підземних роботах допускаються особи не молод­ше 20 років, які пройшли медичний огляд, мають освіту не нижче 8 класів, стаж на прохідницьких роботах у підземних гірничих виробках і в очисних вибоях не менше одного року, які склали іспити кваліфікаційній комісії і отримали «Єдину книжку підривника» та мають спеціальний допуск на поводження з вибуховими речовинами.

Заново поступаючи на роботу повинні пройти ввідний інструктаж і первин­ний інструктаж на робочому місці. Після проведення ввідного інструктажу і пе­ревірки знань робиться запис у журналі реєстрації ввідного інструктажу (особис­тій картці інструктажу) з обов’язковими підписами інструктуючого і інструктора.

Первинний інструктаж необхідно проводити з кожним підривником індиві­дуально на робочому місці відповідно до інструкцій з охорони праці і з урахуван­ням Системи стандартів безпеки праці (ССБП).

Особи, які склали іспити кваліфікаційній комісії і отримали «Єдину книжку підривника», можуть бути допущені до самостійної роботи після стажування протягом місяця під керівництвом досвідченого підривника.

Допуск до самостійної роботи оформлюється наказом по підприємству і

присвоєнням номера для маркування отримуваних для роботи електродето­наторів.

Повторний інструктаж з безпеки праці необхідно проводити з підривником не рідше одного разу на три місяці.

При зміні правил з охорони праці, застосуванні нових видів вибухових мате­ріалів, при перервах у роботі більше ніж 30 календарних днів необхідно проводи­ти позаплановий інструктаж. Після перерви в роботі за своєю кваліфікацією біль­ше одного року підривник може бути допущений до ведення вибухових робіт тільки після повторного іспиту кваліфікаційній комісії і декадного практичного стажування.

Повторну перевірку знань підривника необхідно проводити не рідше одного разу на два роки в комісії підприємства під головуванням представника гірничо­технічної інспекції Мінтрансбуду. Така перевірка може бути проведена після ви­явлення порушень підривником вимог Єдиних правил безпеки при вибухових ро­ботах.

До перевірки знань, яка спричинена порушенням вимог безпеки, підривник звільняється від ведення вибухових робіт.

Особи, які не склали іспит, позбавляються звання підривника і можуть бути допущені до здачі іспиту не раніше ніж через 3 місяці.

За порушення вимог Єдиних правил безпеки при вибухових роботах підрив­ник позбавляється талона №1, який погашається та передається у відділ кадрів підприємства. При повторному порушенні вимог Правил підривник позбавляєть­ся талона №2.Якщо підривник, маючи тільки талон №3, знову порушить Єдині правила безпеки при вибухових роботах, то позбавляється разом з талоном №3 «Єдиної книжки підривника» і права ведення підривних робіт.

«Єдину книжку підривники», навіть за наявності всіх талонів, відбирають у тому випадку, коли підривник допустив грубе порушення, або якщо це порушен­ня призвело чи могло призвести до тяжкого нещасного випадку.

При переведенні з одного виду вибухових робіт на інший підривник повинен пройти спеціальну підготовку з нового виду робіт і скласти іспит кваліфікаційній комісії під головуванням представника органів гірничого нагляду. Після складан­ня іспиту необхідно зробити запис в «Єдиній книжці підривника».

Підривник, якого превили на новий вид робіт, повинен перші шість змін працювати під наглядом досвідченого підривника.

Підривник повинен знати типи і властивості вибухових речовин, правила їх зберігання, видачі, транспортування, випробування і знищення.

Підривник несе відповідальність за забезпечення постійного нагляду за от­риманими ним ВР, не допускаючи передачі їх іншим особам, втрати, самовіьного знищення; за використання ВР за призначенням, а також за своєчасне повернен­ня на склад залишку невикористаних ВР у кінці роботи і за правильне свідчення і підтвердження їх в наряд-путівці.

Підривник забов’язаний вести нагляд за транспортуванням вибухових речо­вин до місця роботи, залучаючи для цього стажерів-підривників.

Переносити вибухові речовини дозволяється в заводській упаковці або в міцній сумці. При цьому ВР та засоби підривання необхідно переносити в окре­мих сумках або касетах. Детонатори і бойовики може переносити тільки підрив­ник.

При сумісному перенесені ВР і ЗП підривник може переносити не більше 12 кг. При перенесенні в сумках або касетах ВР без ЗП норма може бути збільшена до 20 кг.При перенесенні ВР у заводській упаковці на відстань не більше 300 м при зручному шляху з підйомом не більше 0.02 норма може бути збільшена до 40 кг.

Підривнику заборонено виконувати не доручену цому роботу (за винятком аварійних випадків).

Заборонено застосовувати непридатні ВР, які не відповідають технічним умовам і державним стандартам. Їх потрібно знищувати у встановленому по­рядку.

При проведенні вибухових робіт двома і більше підривниками в межах од­нієї небезпечної зони одного з них необхідно призначити старшим (бригадиром), за умови, що він має стаж роботи не менше одного року.

Під час будь-яких операцій з ВР заборонено штовхати, кидати, волокти, кан­тувати та вдаряти ящики з ВР.

Опускати ВР у шахту дозволено в кліті або бадді. Заборонено переміщувати ВР у стволі шахти під час підйому або спуску людей. Під час навантаження, роз­вантаження або переміщення ВР у стволі шахти на приствольному дворі і над­шахтній будівлі дозволяється знаходитись ільки підривнику, роздавачу, вантаж­никам ВР, рукоятнику, стволовому та особі нагляду, яка відповідає за зберігання та транспортування ВР у шахті. Доставка ВР у вагонетках від ствола до складу повинна доручатись не менше ніж двом особам.

Переміщувати ВР у стволі шахти дозволяється тільки після того, як диспет­чер (черговий по шахті) сповістить про це машиніста, рукоятника, стволового та особу, яка відповідає за підйом.

Ящики та мішки з ВР повинні займати не більше 2/3 висоти кліті. Ящики з ВР І групи дозволяється ставити тільки в один ряд.

Під час опускання ВР у вагонетках ящики з ВР не повинні виступати вище бортів вагонетки і останні повинні бути міцно закріплені в кліті.

Детонатори необхідно опускати в кліті окремо від ВР і укладати не більше ніж в один ряд.

При опусканні підривників з ВМ у похилих виробках в людських вагонетках на кожному сидінні вагонетки повинно бути не більше одного підривника або підношувача.

Дозволяється одночасно опускати або підніматися в одній кліті кільком під­ривникам із сумками з ВМ та підношувачам з сумками з ВМ із розрахунку І м2 підлоги кліті на одну людину на поверсі.

Підривники з ВМ повинні опускатися і підніматися у стволі шахти поза чер­гою.

Підривники і робітники, які перевозять ВМ, повинні мати при собі справні рудникові світильники або запобіжні бензинові лампи.

При перевезенні ВМ електровозами їх повинні супроводжувати підривник або роздавач. Крім машиніста електровоза, підривника або роздавача, а також ро­бітників, які зв’язані з перевезенням ВМ, у поїзді нікого не повинно бути; при цьому всі перераховані особи, крім машиніста електровоза, повинні розміщува­тися в вагонетці, яка прикріплена в кінці поїзда і обладнана для перевезення лю­дей сидіннями.

ВР та засоби підривання дозволяється перевозити спеціальними та попутни­ми порожняковими составами, при цьому ВР і ЗП повинні знаходитись в різних вагонетках, відокремлених одна від одної такою кількістю порожніх вагонеток, при якій відстань між вагонетками і електровозом повинна бути не менше 3 м. У составі, який перевозить ВМ, не повинно бути вагонеток з іншим вантажем.

Підривник повинен користуватися засобами індивідуального захисту, які пе­редбачені в типових галузевих нормах.

Підривникам заборонено в нетверезому стані поводитись з ВМ.

Порушення підривником вимог даної інструкції веде до відповідальності.

Під час вибухових робіт на межах небезпечної зони повинні бути виставлені пости охорони цієї зони. В окремих випадках з дозволу місцевих органів гірни­чотехнічного нагляду Мінтрансбуду дозволяється з початку заряджання вистав­ляти попереджувальні знаки на межах небезпечних зон з обов’язковим вистав­ленням постів безпосередньо перед підриванням. Підривник несе відповідаль­ність за ведення вибухових робіт у відповідності з проектом або паспортом БВР, з яким він повинен бути ознайомлений під розписку.

Під час ведення вибухових робіт обов’язкове застосування звукових сигна­лів. Подавання сигналів голосом заборонено. Звукові сигнали подає підривник, а при одночасній роботі кількох підривників – керівник вибухових робіт (старший підривник) у такому порядку:

а) перший сигнал – попереджувальний (один довгий). Усі люди, які не зай­няті заряджанням та підриванням, повинні відійти за межі небезпечної зони або в безпечне місце, завчасно вказане особою, яка відповідає за проведення підрив­них робіт, а біля місць можливого входу до небезпечної зони повинні бути вис­тавлені пости охорони; підривники виконують монтаж електропідривної мережі, а також перевірку справності її з безпечного місця;

б) другий сигнал – бойовий (два довгих). За цим сигналом підривники запа­люють вогнепровідні шнури і відходять у сховище або за межі небезпечної зони, а при електричному підриванні – вмикають струм;

в) третій сигнал – відбій (три коротких) – подається після огляду місця під­ривання і означає закінчення підривних робіт. На підземних роботах при повтор­ному підриванні дозволяється об’єднувати перший і другий сигнали шляхом без­перервного звучання сирени з обов’язковою подачею сигнала «відбій» (відхід людей і виставлення постів охорони виконується до вмикання сирени).

Місця ведення вибухових робіт повинні бути освітлені відповідно до діючих норм.

4 Паспорт анкерного кріплення виробки

При спорудженні тунелю в гірничогеологічних умовах, передбачених зав­данням, стійкість покрівлі виробки забезпечується встановленням клинощілинних анкерів. Так як відстань між тріщинами становить 0,4 м, то анкери застосовуємо з арматурною сіткою з дроту діаметром 2 мм з комірками 50х50 мм, яка підвішується за допомогою опорних шайб.

Анкери встановлюємо по бісектрисі кута між вертикальним і нормальним до окреслення виробки напрямами.

Стрижень і клин металевих анкерів виготовляють з вуглецевої сталі з діаметром 20 мм при довжині менше 1.8 м. Довжина щілини анкера – 150 мм, клин береться на 25 мм меншим за довжину щілини. Похил граней клина 1:12.

Анкерне кріплення розраховують у такій послідовності.

Довжина робочої частини анкера:

Обчислюємо повну довжину анкера:

Визначаємо розрахункову довжину анкера:

де: l_з – довжина замкової частини анкера, яка для клинощілинних анкерів береться на 100 мм більшою від довжини щілини, але не менше 250 мм.

Несуча здатність клинощілинного анкеру:

Визначимо відстань між анкерами:

Згідно з умовою а<l_p, приймаємо а=0.8.

Розрахункове навантаження на анкер з коефіцієнтом перевантаження 1,5:

Обчислимо потрібний діаметр стрижня анкера:

Значення d_ст не відповідає обраному діаметру стрижня 20 мм і становить 8мм.

5 Технологічна схема проходки і циклограма ведення робіт

Тривалість циклу проходки способом суцільного вибою складається з чотирьох основних частин:

,

де t_б – час буріння шпурів під заряди, який визначається з об’єму бурових робіт і норми часу на буріння,

t_з – час заряджання шпурів, монтаж електропідривної мережі та її перевірка, який становить при роботі одного підривника 0.1 год. на 1 шпур плюс 0.5 год., при роботі двох підривників цей час становить 60% від визначеного раніше,

t_в – час провітрювання вибою і приведення його в безпечний стан, враховуючт огляд і обкол вибою, а також необхідність ліквідації негабаритів і відказів, у даній роботі становить 0.5 год.

t_п – час навантаження породи і встановлення анкерного кріплення, склад бригади для кріплення вибою підбирають таким чином, щоб у відведений час вона встановила анкерне кріплення в межах підірваної заходки.

У відведені інтервали t_б, t_з, t_в, t_п передбачається переставлення риштування і відповідного устаткування, а також виконання інших допоміжних робіт.

У сумі t_б, t_з, t_в, t_п доцільно призначати кратними числу змін.

6 Заходи з техніки безпеки і охорони праці

До роботи роздавачем вибухових матеріалів на підземних складах допуска­ються особи не молодше 18 років, які пройшли медичний огляд, спеціальну під­готовку за програмою для завідуючих складами ВМ, склали іспити кваліфікацій­ній комісії і отримали спеціальний допуск до робіт з ВМ, або підривники, які пройшли п’ятиденне стажування на іншій посаді.

Роздавач призначається на посаду наказом по підприємству (організації) і підпорядковується завідуючому складом ВМ.

Заново вступаючі на роботу повинні пройти ввідний, а також первинний інструктаж на робочому місці. Після проведення ввідного інструктажу і перевір­ки знань робиться запис у журналі реєстрації ввідного інструктажу (особистій картці інструктажу) з обов’язковими підписами інструктуючого і інструктора.

Первинний інструктаж на робочому місці з властивостей і особливостей ви­бухових матеріалів та заходів безпеки при поводженні з ними необхідно прово­дити з кожним роздавачем індивідуально.

Усі роздавачі після первинного інструктажу на робочому місці і перевірки знань протягом перших 2 – 5 змін (залежно від стажу, досвіду і характеру робо­ти) виконують роботу під наглядом завідуючого складом ВМ.

Повторний інструктаж із роздавачем необхідно проводити не рідше одного разу на 3 місяці.

При порушенні роздавачем вимог безпеки праці, які могли призвести до травми, аварії, вибуху або пожежі, при надходженні на склад нових видів ВМ та інших факторів, які впливають на безпеку праці, а також, якщо перерва в роботі становила більше ніж 30 календарних днів, із роздавачем необхідно проводити позаплановий інструктаж.

Знання, отримані під час інструктажу, перевіряє робітник, який проводив ін­структаж.

Після проведення первинного інструктажу на робочому місці, повторного і позапланового особа, яка проводила інструктаж, робить запис у журналі реєстра­ції інструктажу на робочому місці (особовій картці інструктажу) з обов’язковими підписами інструктованого і інструктора. Після реєстрації позапланового інстру­ктажу необхідно зазначити причину, яка зумовила його проведення.

Роздавач, який пройшов інструктаж але показав незадовільні знання, до ро­боти не допускається.

Роздавач повинен знати типи і властивості вибухових матеріалів, правила їх зберігання, видачі, випробування, ліквідації, транспортування на поверхні, у стволі шахти і до складу.

Роздавач зобов’язаний вивчити і знати систему та порядок обліку вибухо­вих матеріалів, будову складів і сховищ, правила освітлення складів та їх охоро­ни.

Роздавач повинен уміти користуватися встановленою сигналізацією, вогнега­сником.

Роздавач повинен знати розташування головного і запасного виходів на по­верхню і правила особистої поведінки під час можливої аварії.

Роздавачу заборонено виконувати не доручену йому роботу (за винятком аварійних випадків), залишати своє робоче місце, залучати до роботи інших осіб та змінювати встановлений на складі внутрішній розпорядок.

Роздавач зобов’язаний пропускати на склад ВМ тільки тих осіб, які мають спеціальну перепустку, підписану керівником підприємства, а співробітників гір­ничотехнічної інспекції та міліції – за їх службовими посвідченнями. На складі ВМ повинні бути зразки перепусток і підписів осіб, які мають право підписувати наряди-накладні, наряди-путівки, отримувати ВМ і підтверджувати їх фактичну витрату, завірені керівником підприємства. Видавати ВМ за документами, які підписані іншими особами, заборонено.

У всіх осіб, які прибули на склад, роздавач повинен відібрати вогнепальну зброю, сірники і запалювальні речі, а при виході повернути їх власникам.

Вхідні двері на складі ВМ повинні бути постійно зачинені на замок, а в неробочий час повинні ще опечатуватися. На видаткових складах ВМ з цілодобо­вим чергуванням роздавачів, опломбування або опечатування не виконується.

У приміщеннях для зберігання ВМ забороняється користуватися відкритим вогнем і електроопалювальними приладами.

Допущення сторонніх осіб, а також робітників у нетверезому стані на склад ВМ забороняється.

Порушення роздавачем вимог даної інструкції веде до відповідальності.

Технічні характеристики бурового агрегату БА-1

Технічна характеристика навантажувальної машини ПБК-3к

7 Список використаної літератури

1. Волков В. П. «Тоннели» - М.: Транспорт, 1970 г. – 408с.

2. Методичні вказівки до виконання курсової роботи з дисципліни “Проектування і будівництво тунелів” для студентів спеціальності 2911 “Мости і транспортні тунелі”. / Укл. Ю.М. Айвазов, О.В. Підгорний. – К.: УТУ, 1998р. – 48с.

3. Навчальний посібник до виконання курсових та дипломних робіт за тематикою пов’язаних з будівництвом підземних транспортних споруд. Для студентів спеціальності 8.092106 “Мости і транспортні тунелі” / Уклад. О.В. Підгорний. – К.: УТУ, 1999р. – 117с.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: