Поняття і ознаки законів

Тема: Закони

Поняття і ознаки законів

Види законів

Порядок прийняття законів в Україні

Поняття і ознаки законів

Закон — це нормативний правовий акт вищої юридичної си­ли, прийнятий в особливому порядку вищим представницьким органом держави або безпосередньо народом, який визначає від­правні засади правового регулювання суспільних відносин. ( Юридична сила є властивістю нормативних актів, яка визначає їх спів­відношення за змістом з іншими нормативними актами і залежить від компе­тенції правотворчого органу та його місця в механізмі держави.)

Закони відрізняються від інших видів нормативних правових актів за такими ознаками:

а) приймаються вищим представницьким органом держави (парламентом) або безпосередньо народом (шляхом референду­му). В Україні прийняття законів є компетенцією Верховної Ради України. Народ України здійснює законодавчі повноваження че­рез всеукраїнський референдум;

б) регулюють найважливіші, соціальне значущі суспільні від­носини. Згідно з Конституцією України (ст. 92) тільки законами визначаються права, свободи, обов'язки людини і громадянина, правовий режим власності, територіальний устрій України, організація і порядок проведення виборів і референдумів, органі­зація і діяльність органів виконавчої влади, основи місцевого са­моврядування, судоустрій, основи цивільно-правової відпові­дальності, діяння, які є злочинами, адміністративними чи дис­циплінарними правопорушеннями, і відповідальність за них та ін.;

в) містять первинні юридичні норми, є базою поточної правотворчості;

г) мають вищу юридичну силу щодо усіх інших нормативних правових актів. Вища юридична сила закону означає, що норма­тивні акти Президента України, органів і посадових осіб держав­ної виконавчої влади і місцевого самоврядування приймаються на основі і на виконання законів і не можуть суперечити їм і тому є підзаконними; закони змінюються чи скасовуються тільки інши­ми законами;

ґ) приймаються в особливому порядку, передбаченому Кон­ституцією. Законодавчий процес в Україні відбувається за пев­ною процедурою, яка передбачає законодавчу ініціативу, підго­товку, розгляд та обговорення законопроектів, прийняття та вве­дення в дію законів.

Усі закони є законодавчими актами, але не всі законодавчі акти суть закони. Поняття "законодавчий акт" є ширшим за обсягом, ніж власне закон. Законодавчим актом є не лише закон, виданий парламентом, а й акт делегованого законодавства. Останній можна назвати "квазі-законом" (замінювальним) зако­нодавчим актом. У деяких країнах світу (Франція, Велика Британія та ін.) такими законодавчими актами є акти президента, уряду, видані в порядку делегування їм парламентом законодавчих повнова­жень відповідно до конституції. У Франції - це ордонанси, прийня­ті урядом; в Італії - законодавчі декрети уряду, декрети президен­та, що мають силу законів, у Великій Британії - накази, що вида­ються урядом від імені королеви і Таємної Ради. В Україні делего­вана законотворчість не передбачена чинною Конституцією. Таким чином, закон і законодавчий акт - поняття тісно взаємозалежні, але не взаємозамінні.

Види законів

Види законів за юридичною силою (або за значущістю регульова­них суспільних відносин):

1. Конституція - основний закон громадянського суспільства і держави, який має найвищу юридичну силу, прийнятий народом шляхом референдуму або від його імені парламентом, що регламен­тує основи суспільного, політичного, економічного життя суспіль­ства, права і свободи громадян, визначає межі здійснення державної влади і слугує юридичною базою всіх національних форм права.

2. Конституційні закони -законодавчі акти, які виходять із консти­туції і мають за мету конкретизувати основні конституційні положен­ня шляхом регулювання найбільш важливих суспільних відносин або внести до неї (конституцію) зміни та володіють стосовно інших норма­тивних актів, окрім конституції, вищою юридичною силою.

Є конституційні закони двох видів:

а) органічн і ("названі", "номінальні"), тобто закони, необхідність прийняття яких прямо передбачена чинною конституцією; їх перелік, організаційна назва визначені в конституціїі (в Україні - в законах про вибори народних депутатів, про все­український та місцеві референдуми, про вибори Президента, про Кабінет Міністрів тощо). Вони не включаються в текст конституції, діють разом із конституцією, бо їх ухвалення органічно випливає з її змісту. Проте процедура їх ухвалення відрізняється від процедури ухвалення Конституції можли­вістю використання стосовно них права "вето" Президента;

б) "реформуючі", тобто закони, якими вносяться зміни, доповнення до чинної конституції. На відміну від "названих" (органічних) законів конституційні реформуючі закони після затвердження (прийняття) набувають вищої юридичної сили і стають складовою частиною конституції, її змістом (за від­сутності оскарження їх конституційності). На них, як і на конституцію, не поширюється право "вето" президента. Кон­ституційні закони приймаються з додержанням особливої ускладненої процедури конституційною більшістю голосів: в Україні - 2/3, у Росії - 3/4.

3. Звичайні (ординарні) - акти поточного законодавства, що містять найважливіші правові норми певної галузі (підгалузі, інсти­туту) права або вводять у дію (змінюють, скасовують) інші закони і міжнародні договори і наділені вищою юридичною силою стосовно підзаконних актів. Звичайні закони приймаються більшістю консти­туційного складу парламенту і підписуються главою держави.

Види законів за значенням в механізмі правового регулювання:

1) основні - здійснюють первинне правове регулювання суспільних відносин

2 ) допоміжні (оперативно-забезпечувальні) - надають чинності іншим законам, міжнародним договорам (їх підтверджують) чи скасовують їх:

• імплементаційні - закони, що регулюють порядок (про­цедуру) введення в дію інших законів;

• ратифікаційні - закони, що дають згоду і обов'язковість міжнародних договорів;

• скасувальні - закони, що припиняють дію законів (пряма відміна).

Особливість означених законів полягає в тому, що від них залежить строк набрання чинності законами і міжнародними договорами, а також втрата ними чинності. В цих законах зазвичай немає інших приписів, крім одного, яким констатується введення в дію або скасування закону (чи договору). Такі закони оперативно забезпечують прийняття (скасу­вання) інших законів чи договорів, їх можна назвати "актами про акти".

Закони за структурною формою (або ступенем концентрації нормативних приписів):

1) кодифікаційні - юридично цільні, внутрішньо погоджені законодавчі акти, якими регламентовані основи життя суспільства (Конституція України), найважливіші, основні правові норми конкретної галузі права (Кримінальний кодекс) або галузі суспільних відносин (Кодекс торговельного мореплавання) чи законодавства (Основи законодавства про охорону здоров'я);

2) звичайні - первинні і поточні (тематичні закони з окремих питань), які не підлягають систематизації (кодифікації).

Закони за суб 'єктом прийняття: 1) прийняті народом (громадян­ським суспільством) у результаті референдуму; 2) прийняті законо­давчим органом держави - парламентом; 3) прийняті у порядку деле­гованої законотворчості - главою держави, урядом.

Закони за територіальним масштабом дії: у федеративній держа­ві - федеральні закони (РФ) і закони суб'єкта федерації (Башкорстан); у регіональній унітарній державі - загальнодержавні закони (Італія) і законодавчі акти регіону (політичної автономії) (Сицилія).

Закони за терміном дії:

1 ) постійні - діють без обмеження строку (наприклад, закони про захист економічної конкуренції, транспорт, розвідувальні органи країни та ін.);

2) тимчасові - діють з обмеженням строку (наприклад, закони про оподаткування, бюджет, випуск державних позик на певний строк та т. п.).

3) надзвичайні (як різновид тимчасових законів) - ухвалюються у певних, передбачених конституцією ситуаціях і діє на період надзвичайного стану (наприклад, проголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної небезпеки, оголо­шення війни). Їх особливість полягає в тому, що вони припи­няють дію інших законів. Так, закон про введення воєнного стану припиняє дію трудового кодексу.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: