Категорії діалектики

Нежива природа

позитивний - негативний заряд

чорне - біле

Живаючи природа

асиміляція - дисиміляція

Людина

душа - тіло

раціональне (розум) - ірраціональне (емоції)

смерть - безсмертя

Суспільство

матеріальна культура - духовна культура

Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін - це закон, відповідно до якого істотні якісні зміни об'єкта відбуваються тоді, коли кількісні зміни переростають рамки міри; у розвитку відбувається якісний стрибок - поява нової якості. Визначимо основні категорії у формулюванні цього закону.

Якість - тотожна з буттям визначеність речі, так що щось перестає бути тим, що воно є, коли воно втрачає свою якість. Не слід плутати поняття "якість" і "властивість" (наприклад, якість стола - це стіл - предмет меблів, призначена для певної діяльності, а властивості: високий, низький, дерев'яний, пластмасовий, білий, коричневий і т.п.).

Кількість -зовнішня визначеність об'єкта відносно байдужа до його конкретного змісту і якісної природи (наприклад, коли ми говоримо два, то в цю характеристику можемо вкласти будь-який зміст: два камені, два світи, два чоловіки і т.п.).

Міра - межі, рамки, у яких можуть змінюватися кількісні характеристики об'єкта без зміни якості. Межі міри в більшості випадків рухливі і індивідуальні (наприклад, певна доза ліків - для одного - цілюща, для іншого - отрута); тому традиційно знання міри вважається високою мудрістю. На питання: "Яку якість я волію в людях і намагаюся зростити в собі?" - я б відповіла: "Знання міри".

Стрибок - порушення міри, поява нової якості. Стрибок необов'язково відбувається моментально, швидко, наприклад процес антропосоціогенезу (поява людини) ішов від 3 до 5 мільйонів років (за різними даними).

Для прикладу взаємозв'язку кількості і якості приведемо наступне зауваження Наполеона. Порівнюючи, французьку армію з мамлюками, він відзначав, що мамлюки кращі воїни і перевершують французів у бойовому мистецтві і верховій їзді, але уступають у дисципліні і тому: два мамлюки безумовно перевершують трьох французів; сто мамлюків були рівні по силі 100 французам; 300 французів брали гору над 300 мамлюками, а 1000 французів побивали 1500 мамлюків.

Отже, кількість і якість пов’язані через міру, адже саме міра відображає закономірний взаємозв’язок якісної і кількісної визначеності предметів і явищ об’єктивного світу. Вона вказує на межі кількісних змін предметів і явищ матеріального світу. Порушення міри призводить до зміни якості, до перетворення певного предмета на інший. Момент переходу від однієї міри до іншої називається стрибками (або точками) переходу з одного якісно-кількісного стану в інший, а ввесь шлях періодів від однієї міри до іншої в процесі розвитку – вузловою лінією мір.

Друга особливість кількісних змін полягає у тому, що ці зміни носять відносно повільний, прихований, рухливий, безперервний характер. Зовсім інший характер носять якісні зміни. Вони відбуваються різко, відкрито, стрибкоподібно, у вигляді вирішального переходу від старої якості до нової. Мають рухливий характер.

Згідно з особливостями розвиток виступає, як єдність форм руху, що різняться між собою, але взаємопов’язані: перервності і неперервності. Неперервність у розвитку – це стадія повільних, непомітних, кількісних змін, коли у процесі розвитку не відбувається суттєвих змін якості, а вносяться у нього лише кількісні зміни. Перервність і стрибкоподібність у розвитку – це стадія корінних якісних змін предметів і явищ.

Часто поступові кількісні зміни називаються еволюцією, а докорінні кількісні зміни – революцією.

Перехід з одного якісно-кількісного стану в інший, тобто зміна мір, завжди зумовлюється розв’язанням суперечностей і становлять стрибок.

Стрибок – це сам процес переходу від одного кількісного складу до іншого, зміну старої якості новою.

Стрибком є виникнення життя на Землі, виділення людини зі світу тварин, зміна одного суспільного ладу іншим, видатні наукові і технічні відкриття.

Форми стрибків різноманітна і залежить від природи явища, що розвивається, а також від конкретних умов, в яких здійснюється його якісне перетворення..

Стрибки розрізняються за тривалістю перетворення (швидкі, повільні), за формою перетворення («з вибухом» і «без вибуху»), за характером перетворення зміни елементів системи або структури в цілому). За швидкістю протікання у часі розрізняються стрибки, що тривають мільйонні частки секунди, наприклад, у ядерних реакціях, і ті, що тривають кілька тисяч чи навіть мільйонів років, у процесі виникнення.

Закон взаємного переходу кількісних змін у якісні має велике світоглядне і методологічне значення. Воно полягає у тому, що по-перше, цей закон дозволяє виявити кількісну і якісну визначеність, міру об’єкта; по-друге, він дає можливість оцінювати нове, що народжується, форму стрибка з урахуванням конкретних умов; а по-третє, дозволяє керувати якістю, кількістю, мірою практично необхідного стану явища.

Закон заперечення заперечення - це закон прогресивного розвитку, відповідно до якого в процесі заперечення старої якості новим зберігається (у потенційному виді) все позитивне і проявляється в другому запереченні.

Закон заперечення заперечення, по-перше, виявляє напрям розвитку, показує, у якому напрямку він іде, яка загальна тенденція розвитку, а по-друге, він розкриває спадкоємний зв’язок між різними стадіями розвитку, між старим і новим, між тим що вмирає і народжується. Цей закон показує у якій формі і як здійснюється взаємозв’язок процесу розвитку між старим і новим. По-третє, він розкриває форми поступального розвитку і демонструє, що розвиток іде не по замкненому колу, не по прямій лінії, а по складеній спіралеподібній формі.

Закон заперечення заперечення – один з основних законів діалектики, який відображає поступальність, спадкоємність, а також специфічну діалектичну форму розвитку предметів і явищ об’єктивної дійсності. Закон показує, що розвиток відбувається не по колу, а від простого до складного, від нижчого до вищого.

Діалектичне заперечення виступає насамперед, як зумовлена суперечливістю предмета внутрішня неминучість його якісного перетворення.

Процес розвитку суперечностей має свої етапи: перший – висхідний стан об’єкта; другий – роздвоєння єдиного, розгортання протилежностей, перетворення об’єкта на свою протилежність; третій – розв’язання суперечливості, перетворення цієї протилежності на свою протилежність, що виявляє собою ніби повернення висхідного. У цьому процесі кожний з етапів виступає запереченням попереднього, а ввесь процес запереченням запереченням.

Таким чином, діалектичне заперечення означає не просте, механічне відкриття старої якості, а її подолання, що включає процес внутрішнього зв’язку зі старим, утримання на збереження позитивного змісту старої якості і тим самим становить умови дальшого розвитку, можливість нового заперечення. Сутністю закону є відображення напряму і форми процесу розвитку і внутрішніх етапів окремого розвитку явища.

Закон відображає спадкоємність як характерну рису процесу розвитку, бо на кожному новому ступені розвитку зберігається позитивне, що було на попередніх стадіях розвитку – у вихідному пункті та його запереченні.

Закон відображає висхідний характер розвитку, поступальність руху, розвиток, який ніби повторює пройдені вже ступені, але повторює їх інакше, на вищій базі (заперечення заперечення), розвиток по спіралі, а не по прямій лінії.

Отже, сутність закону заперечення заперечення – саморозв’язуюча суперечливість, ця сутність детермінує зміст закону – єдність поступовості та повторюваності, виникнення нового і спадкоємності. Такий зміст визначає форму розвитку – спіралеподібність.

Світоглядне і методологічне значення закону заперечення заперечення полягає у тому, що він по-перше дозволяє виявляти внутрішнє необхідне заперечення, що дозріває, по-друге, дає змогу оцінювати характер зв’язку і боротьби того, що заперечує, і того, що заперечується, а також, по-третє, дає можливість впливати на перехід до більш високого ступеня розвитку.

Таким чином:

1. Закон єдності і боротьби протилежностей вказує на джерело розвитку.
2. Закон взаємного переходу кількості у якість вказує механізм розвитку.

3. Закон заперечення заперечення вказує напрям розвитку.

Категорії діалектики

При вивченні категорій діалектики, слід чітко усвідомити, що категорії філософії є: 1) поняття, в яких і через які здійснюється філософське мислення; і, 2) що це найбільш фундаментальні, вузлові поняття.

Категорії — це гранично широкі, універсальні поняття, в яких здійснюється ідеальне відображення світу і які служать вихідними принципами пізнання і духовно-практичного перетворення дійсності.

Типи категорій:

1) категорії, що відображають універсальні зв’язки буття (одиничне і загальне, сутність і явище, зміст і форма);

2) категорії, що відображають універсальні зв’язки впливу явищ (причина і наслідок, необхідність і випадковість, можливість і дійсність).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: