Гуманістичні ідеї представників українського Ренесансу.

Зачинателями гуманістичної культури в Україні і визначними гуманістами XV-XVI ст. вважаються Юрій Дрогобич, Павло Русин та Станіслав Оріховський.

Розвиток ренесансно-гуманістичних ідей в Україні пов'язаний з діяльністю плеяди вчених, філософів, культурних діячів, митців-людей європейської освіти, блискуче ерудованих, із широким колом інтересів (богослов'я і філософія, етика і психологія, історія і природничі науки, мова, література, ораторське мистецтво, медицина тощо). Серед них Ю. Дрогобич-Котермак, П. Русин, С. Оріховськіш-Роксаіан, І. Туробінський-Рутенець, Григорій Чуй Русин, Ю. Тичинський-Рутенець, Ю. Рогатинець, К.-Т. Ставровецький та багато інших. Вони здобули освіту і викладали в європейських університетах, активно діяли на грунті європейської культури, засвоюючи гуманістичні цінності (право на задоволення земних потреб людини, свободу волі і вибору, ствердження гідності особи, ідеалів справедливості, обов'язку і громадського служіння, оспівування краси і величі земного світу тощо).

Юрій Дрогобич, або Ю.Котермак з Дрогобича (1450-1494), вчився в Краківському та Болонському університетах. Після здобуття ступеня доктора філософії та медицини у Болоньї викладав там у 1478 - 1482 pp. астрономію та математику, а в 1481-1482 pp. займав посаду ректора університету медиків та вільних мистецтв. Повернувшись до Кракова, працював професором медицини і астрономії. Праці його відомі в Італії, Франції, Німеччині, Угорщині.

Павло Русин із Кросна (1470-1517) Народився в м. Кросна.Автора називають першим гуманістичним поетом України та Білорусії. 1509р. у Відні вийшла його збірка «Пісні Павла Русина із Кросна». У творі автор дав власне розуміння поезії як синтез глибокої асоціативності та підтексту. Він писав, що поезія повинна всередині показати свою сутність. Твори є глибоко автобіографічними. Він посилається на власний досвід. Він створює неперевершені зразки ностальгічної лірики, оскільки все його життя пройшло не на Україні. вчився в Краківському та Грейс-фельдському (Німеччина) університетах. У 1506 р. переїхав до Кракова, де працюючи магістром університету, викладав курс античної літератури. Русин - перший поет-гуманіст в українській літературі, водночас засновник гуманістичної латинської поезії в Польщі.

Ю. Дрогобич-Котермак та П. Русин розглядали історію в людському, а не божественному вимірі, а історичне значення окремої людини вбачали не в титулах, родовитості та походженні, а в її таланті, здібностях та досягненнях.

Станіслав Оріховський - Роксолан -(1513-1566) народився в с Оріховці поблизу Перемишля. Вчився в Краківському, Віденському, Віттен-бергському, Падуанському, Болонському університетах. Повернувшись на Батьківщину 1543 p., брав активну участь у суспільному житті, в промовах та публіцистичних творах піднімав питання про згуртування європейських народів проти турецької експансії. Оріховський - найвизначніша постать у східнослов´янській культурі доби Відродження. В Західній Європі його називали "русинським Ціцероном, "сучасним Демосфеном". Його твори з питань історії, філософії були відомі в Італії, Іспанії, Франції, Німеччині. Оріховський належав до еліти європейських гуманістів та діячів Реформації, спілкувався з Мартіном Лютером, дружив із Дюрером, Кранахом, Ульріхом фон Гуттеном, італійським гуманістом П. Рамузіо; великий вплив на нього справила творчість Е. Роттердамського. Оріховського можна віднести до перших полемістів, які виступали проти папства, догматів католицизму. В дусі Реформації він відстоював примат королівської та світської влади, яка повинна працювати на благо суспільства, громадянина, освіти і виховання народу.

Станіслав Оріховський. Був українсько-польським письменником, який народився на Україна, але життя провів у Польщі. Він був наближений до польського короля, займав високі посади і створював цікаві зразки ренесансної прози. Зокрема, він написав рад послань і повчань о пльського короля Сизігмунда. Залишив низьку філософських і релігійних праць.

Головні ідеї С. Оріховського:

1.Формування образу ідеального правителя:гуманного, демократичного, не авторитарного, який приймає рішення не одноосібно, а радячись із сенатом.

2.С. О. один із перших ставив питання про необхідність скасування целібату у польській церкві. Тобто ідея людських прав є визначальною.

До осмислення проблем держави звертався С. Оріховський-Роксолан, обґрунтовуючи незалежність світської влади від церковної. Розглядаючи державу як результат суспільного договору, який укладають люди через прагнення взаємодопомоги, він уважав головним призначенням держави забезпечення життя громадян згідно з їхніми природними правами: правом на власність, свободу совісті, слова та ін.

Громадянин у свою чергу повинен підпорядковувати приватні інтереси спільному благу, віддано служити державі, бути патріотом.

Поряд зі Станіславом Оріховським працювала ціла плеяда блискуче освічених українських гуманістів. Одним з них був Григорій Чуй-Русин. Григорій Чуй-Русин освіту здобув також у краківському університеті. Протягом життя працював ректором колегії в Перемишлі, викладав поетику і риторику в Клодавській школі, був професором Краківського університету. Вірші Григорія Чуя набули європейської слави.

Ю. Рогатинець та К.-Т. Ставровецький аналізували проблему громадської активності людини - вона може повністю розкрити себе лише у суспільстві, спрямовуючи плідну діяльність на користь іншим. У зв'язку з цим засуджувалися паразитизм, неробство, дармоїдство. Антропоцентрична за своєю сутністю філософія дії протиставлялася середньовічному аскетизму і практиці чернецтва.

ЛУКАШ з Нового Міста (р. н. н. — бл. 1542) — мислитель-гуманіст, філософ, педагог. Народився в містечку Новому Місті побл. м. Самбора. Навчався у Краківському ун-ті (1513 — 15), де згодом викладав як бакалавр (від 1517) і доц. філософії (від 1521), магістр вільних мистецтв. В останні роки життя залишив Краків. Обіймаючи різні громадські посади в Новому місті, підтримував тісні контакти з Краківським університетським середовищем і, очевидно, відвідував гуманістичний гурток, очолюваний П. Русином. 1523 р. Л. видав укладений ним для студентів ун-ту підручник з епістолографії. Гуманісти доби Відродження високо цінували цей предмет, розглядаючи вміння писати листи не тільки як мистецтво, а й як дієвий засіб боротьби за соціальні права.

Про філос. погляди Л. відомо небагато. Написаний ним філос. трактат залишився неопублікований. Викладаючи вчення Арістотеля в Краківському ун-ті, Л. критикував бездумне схиляння перед його авторитетом, що вже саме по собі відігравало значну роль у пробудженні самостійного мислення слухачів. Гол. рушійною силою іст. розвитку і суспільного поступу Л. уважав людей діяльних, творчих, високо освічених.

ВИСНОВОК: Зачинателі української гуманістичної культури зробили вагомий внесок у розвиток правознавчої науки, в числі перших у європейській філософській думці вони заперечували божественне походження влади, висловлювали ідеї освіченої монархії, обмеження її влади законом, виступали проти підпорядкування світської влади духовній. Діяльність українських гуманістів означеного періоду залишила помітний слід в історії української культури, сприяла розвитку й поширенню патріотичних почуттів, пробудженню національної свідомості, поширенню просвітництва й наукових знань в Україні.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: