Крива виробничих можливостей

Крива лоренца.

Крива Лоренца - це графічне зображення нерівності розподілу доходів серед населення. Запропонована в 1905 р. американським економістом і статистиком Максом Отто Лоренцом (1876-1959). Крива описує, яку частину сукупного доходу суспільства отримує кожна частка низькодохідних і високоприбуткових домогосподарств.Розглянемо механізм побудови кривої Лоренца. По осі Х відкладається частка населення (20%, 40% і т.д.), а по осі Y - частка доходів у суспільстві. Лінію, відкладену під кутом 45 градусів (лінія ОА), можна вважати лінією рівномірного розподілу або абсолютної рівності. Природно, адже перших 20% (найбідніших) населення володіють відповідними 20% багатств, 40% населення - 40% багатств і т.д. Реальний розподіл буде завжди відрізнятися від цієї прямої.Розподіл доходів по лініях ОВ-ВА відповідає абсолютній нерівності, тому що всі 100% доходів належать всього одному домогосподарству, інші ж не мають нічого.

Крива Лаффера

Крива́ Ла́ффера — крива, яка характеризує залежність державних доходів від середнього рівня податкових ставок у країні. Крива показує наявність оптимального рівня оподаткування, за якого державні доходи досягають свого максимуму. «Крива» названа іменем американського економіста 80-х років Артура Лаффера.За часів президента Рональда Рейгана ця діаграма допомогла суттєво послабити податковий прес у США, і, таким чином, економічними стимулами піднести промислове виробництво. згідно з кривою Лаффера, якщо діючі податкові ставки є надмірними, то їхнє оптимальне зниження дозволить збільшити виробництво за умов незмінності або навіть зростання податкових надходжень. Але такий подвійний ефект від зниження податкових ставок — це лише гіпотеза, певне логічне припущення. Для перетворення цієї гіпотези в теорію потрібно дістати відповідь на декілька принципових питань: як знайти ту точку на кривій Лаффера, де знаходиться економіка в цей час; як визначити той оптимальний рівень податкових ставок, який здатний забезпечити максимальну величину податкових находжень.

Крива виробничих можливостей

Крива виробничих можливостей — залежність, що графічно ілюструє можливості одночасного виробництва двох продуктів з урахуванням обмеженості ресурсів, що витрачаються на виробництво цих продуктів. Крива виробничих можливостей відображає в кожній своїй точці максимальний обсяг виробництва двох продуктів при різних їх поєднаннях, які дозволяють повністю використовувати ресурси. Пересуваючись від однієї альтернативи до іншої, економіка перемикає свої ресурси з одного товару на інший. Точка F всередині кривої виробничих можливостей означає неповне використання ресурсів. Точка G поза кривої недосяжна при даній кількості ресурсів і наявної технології. Будь-яка економіка знаходиться в точці F, тобто завжди існує резерв ресурсів. При русі до кривої можливий тільки один, кращий варіант руху, який дає максимальний результат при мінімальних витратах. Крива виробничих можливостей показує сукупність всіх точок чи рішень, в межах яких слід вибирати оптимальний варіант. Всі інші точки являють собою упущені можливості або альтернативні витрати. Крива виробничих можливостей показує: а) тенденції зростання альтернативних витрат виробництва в умовах збільшення виробництва одного з товарів; б) рівень ефективності виробництва.Будь-яка точка на кривій означає стан ефективності - це стан економіки, при якому ресурси розподілено таким чином, що жоден учасник виробництва не може збільшити ступінь задоволення потреб хоча б однієї людини, не погіршуючи при цьому положення іншого члена суспільства. Крива виробничих можливостей може відображати відмінності у виробничих можливостях різних країн.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: