Морально-психологічні особливості особистості юриста

Можливості й успіхи особистості в роботі і житті визначаються не тільки

тим, до чого вона прагне, але і чим вона володіє для реалізації своїх

устремлінь, як вона може перетворити їх у життя. Усе це втілено в

операційній сфері особистості юриста, у його ділових якостях, серед яких

важливе місце належить морально-психологічній підготовленості.

Мораль, як відомо, — область життя суспільства і поводження людей, що

володіє характеристиками добра і зла, справедливості і несправедливості,

обов’язку і відповідальності і пов'язана з ними системою норм людського

поводження (моральних норм). Морально підготовлений той, хто завжди і

скрізь наслідує цим нормам, виконує свій обов’язок, захищає добро і

справедливість, бореться зі злом і несправедливістю завжди і скрізь. Будь-

які засоби і методи повинні бути насамперед моральні, особливо — у

правоохоронній діяльності. Можна стверджувати, що правоохоронна діяльність

пронизана мораллю. У ній зливаються правові і моральні початки:

а) мораль і право знаходяться в нерозривному зв'язку, впливають один на

одного. Право має моральні початки. Основні правові норми — це найважливіші

моральні норми, що затвердилися в історії і житті народу і схвалювані ним,

а тому зведені в ранг закону, що стали обов'язковими, охоронювані законом і

захищаємі державою. Правові норми у свою чергу мають силу, якщо вони

моральні, якщо вони стверджують добро і справедливість, захищають пануючу

мораль і відповідають моральним чеканням народу;

б) психологічний механізм дії права немислимий поза впливом моралі;

існує єдність психологічного механізму дії правових і моральних норм;

в) рішення правоохоронних задач — це насамперед захист справедливості,

утвердження добра, боротьба зі злом і несправедливістю. Профілактуючи

правопорушення, розкриваючи і розслідуючи їх, охороняючи суспільний порядок

і вирішуючи інші правоохоронні задачі, персонал правоохоронних органів не

тільки зміцнює законність, але одночасно діє морально, захищає і зміцнює

мораль, віру людей у справедливість і захищеність, в покарання зла;

г) захищаючи справедливість і мораль, будь-який співробітник

правоохоронних органів зобов'язаний сам у своїх діях, поводженні й

особистому житті бути морально зразковим; це не тільки дає йому моральне

право, без цього він просто не може правильно вирішувати моральні проблеми

в професійній діяльності;

д) служба в правоохоронних органах пов'язана з високими морально-

психологічними навантаженнями, витримувати які зобов'язаний кожен юрист,

співробітник, військовослужбовець внутрішніх військ;

е) мораль — не тільки вимога, не тільки невід'ємна сторона, результат

професійних дій, але завжди і характеристика свідомості працівника

правоохоронних органів, його психології, його особистих якостей і

підготовленості. Невідповідність підготовленості морально-психологічним

вимогам, що об'єктивно пред'являє до нього професійна діяльність і служба,

веде до зривів, помилок, неефективності рішення задач, порушенням

законності, підриву авторитету правоохоронних органів і престижу професії

їхнього співробітника, поганій підтримці населенням органів правопорядка,

утраті громадянами віри в справедливість у суспільстві й інших неприємних

наслідках.

Щоб припиняти зло, стверджувати добро і справедливість, працівнику

органів правоохорони треба бути у своїх діях на висоті моральних вимог.

Діяльність випробує і моральну стійкість юриста, здатність устояти перед

спокусами, скористатися деякими перевагами і можливостями положення,

владними повноваженнями, не піддаватися прагненням злочинного світу

підкупити чи забруднити його совість, чесне ім'я, репутацію порядної

людини. Людина, що не володіє високими моральними якостями, завжди

знаходить десятки виправдань для зведення «психологічної міцності», що

обгороджує її совість від каяттів, змушуючи її мовчати чи підсуваючи

«виправдання», що полегшують переживання «по службовій доцільності».

«виправдання», що полегшують переживання «по службовій доцільності».

Морально-психологічна незрілість психології особистості приводить до

допущення аморальності, видимості роботи, професійного зрадництва,

порушенням законності: використанню протиправних засобів примуса, укриттю

злочинів від обліку, припиненню кримінальних справ у вигідних для себе

випадках, прийняттю підношень — хабарів, дій за принципом «ти — мені, я —

тобі» і т.п.

2. Структура морально-психологічних особливостей особистості юриста

Морально-психологічні особливості співробітника, військовослужбовця

внутрішніх військ, судді, прокурора й ін. — не абстрактна, а живуча в його

особистості і діюча мораль. Вона виявляється постійно і скрізь у

поводженні, діях і службі як:

• постійне прагнення, у будь-яких умовах слідувати вимогам цивільного,

патріотичного, професійного, людського обов’язку;

• непохитна націленість у житті і діяльності на утвердження належного

добра і справедливості, боротьбу зі злом і несправедливістю в ім'я людини,

у благо країни;

• знання моральних норм, переконаність у їх цінності і необхідності

підпорядкування їм свого особистого поводження в повсякденному житті і

професійній діяльності на службі;

• глибоке розуміння цінності людини, її гідності, прав, інтересів і

життя як вищої соціальної і духовної цінності;

• розуміння зв'язку своєї професійної діяльності і практично кожного її

елемента з питаннями моралі, переконаність у необхідності досягнення в ході

її й у кожній дії не тільки правових, але і високих моральних результатів;

• уміння і прагнення завжди розбиратися в моральних тонкостях свого

професійного поводження і дій, враховувати їх при рішенні задач;

• володіння звичкою завжди бути на висоті моральних вимог і виконувати

їх не заради контролю, не зі страху перед покаранням, а по внутрішній

моральній потребі;

• володіння високою морально-психологічною стійкістю при дії факторів,

що підштовхують до відступу від моральних норм;

• уміння зберігати оптимальний, бадьорий, здоровий морально-

психологічний настрой у будь-якій ситуації.

Таке поводження і дії регулюються особистісною комплексною

психологічною освіченістю, особливою гранню професійної підготовленості,

професійної культури співробітника правоохоронних органів. Це іменується

морально-психологічною підготовленістю і має свою внутрішню структуру.

Морально-психологічні знання і переконання — власне кажучи це моральний

світогляд юриста, що забезпечує глибоке і правильне розуміння питань

моралей і етики професійного поводження. Вони включають освоєння ним ідей

гуманізму, що виступає нині як загальнолюдський світогляд, і забезпечують

розуміння того, що ні мораль, ні гуманізм не обмежують його можливості, не

«заважають йому працювати» (як це помилково думає частина практиків), а

навпроти - жадають від нього по-справжньому захищати добро і карати зло,

забезпечувати справедливість і цілком реалізовувати принцип невідворотності

покарання. Сформованість знань і переконань забезпечує розуміння того, що

мораль не абстрактна, а конкретна, вона не десь за горами, а поруч, у

кожній професійній дії, що повинна бути оцінена і зважена на вагах моралі.

Кожний повинен зрозуміти грань істини, що полягає в словах: юрист — це не

людина з кодексом, а людина із совістю.

Морально-психологічні установки і ціннісні орієнтації — компоненти, що

виражають перетворення моральних знань в особистісну освіченість, у

внутрішнє прийняття особистістю моральних норм, придбання ними

особистісного змісту (як обов'язкової норми для себе). Це перетворення

означає виникнення у свідомості моральних орієнтирів-норм, що вказують шлях

особистого морального рішення повсякденних проблем і границі його, які

особистість вирішує не переступати. Вони стають критеріями в рішенні

повсякденних питань справедливості, належного, припустимого і заборонного,

породжують бажання і прагнення (установки) утілювати їх у своїх справах.

«Ідеї робляться святими і нерушимими не тоді, коли вони запам'ятовуються, а

тоді, коли живуть у трепеті думки і почутті, у творенні, у вчинках...».

Моральні навички й уміння високоморального поводження на службі й у

побуті — особливий компонент практичної вмілості юриста, який свідчить, що

знання і бажання доповнені практичною можливістю надходити як треба. Цей

компонент морально-психологічної підготовленості виникає не як автоматичний

наслідок дії перших двох. Його необхідно формувати спеціально, тим більше

наслідок дії перших двох. Його необхідно формувати спеціально, тим більше

що в правоохоронній практиці втілення моральних норм при строгому

дотриманні процесуальних вимагає тонких спеціальних умінь.

Звички в широкому розумінні — це окремі дії, що стали потребою,

нестатком даної людини. Моральні звички - продукт перетворення моральних

навичок і умінь в особисту потребу конкретного юриста, дії, що стали для

нього необхідністю. Виникнення тієї чи іншої звички — маленький, але дуже

важливий переворот в особистості людини: вона починає діяти не по

зовнішньому примусу, а по внутрішньому нестатку; виконання дії стає для неї

приємним, супроводжується почуттям виконання особистого обов’язку;

невиконання приносить засмучення, невдоволення, важкі переживання, і вона

намагається не порушувати внутрішньо прийнятих моральних норм, щоб не

випробувати муки совісті. Звички — важливий крок до моральної культури

особистості.

Морально-психологічні якості — стійкі особистісні детермінанти

морального поводження, що виявляються скрізь і завжди, у будь-якому вчинку.

Вони — підсумковий результат і інтегративний продукт зформованості і

взаємодії всіх розглянутих компонентів морально-психологічної

підготовленості юриста й основний показник її рівня.

У змістовному плані всі згадані компоненти поділяються на чотири групи.

• Загальтрудові. Цей вид моральних знань, переконань, навичок, умінь,

звичок, установок, ціннісних орієнтації і якостей регулює відношення

особистості до праці. Вони визначають відповідальність, працьовитість,

сумлінність, активність, самостійність, ініціативність, заповзятливість,

діловитість, організованість особистості і т.п.

• Професійно-трудові. Цей вид змістовних компонентів виступає

регулятором роботи саме юриста-професіонала. Від їх зформованості залежить

ступінь його загостреного відношення до справедливості, істині і правди,

відношення до закону, особистої правослухняності, принциповості,

непідкупності, відданості обов’язку, вірності присязі, непримиренності до

правопорушень і правопорушників і т.п.

Спеціальну значимість має морально-психологічна стійкість. Адже окремі

сторони правоохоронної діяльності, об'єктивно властиві їй, таять у собі

передумови суперечливого впливу на особистість працівника правоохоронних

органів, виникнення професійної деформації і підштовхують до порушень

законності. Так, реалізація владних повноважень, наданих працівнику,

створює можливість свого роду «щиросердечного осліплення», прояву

щиросердечної черствості, неуважності до людей, захват владою, нетерпимості

до думки інших. Позначається і визначена суперечливість рішення службових

задач, що сприяє однобічній захопленості обвинувальною діяльністю

(«обвинувальний ухил»), ігнорування навіть суперечних фактів, некритичного

запозичення деяких прийомів і манер поводження в кримінальних особистостей

і ін.

Нині особливо одержали поширення випадки пропозицій хабарів, послуг,

погроз на адресу юристів і членів їхніх родин з метою домогтися від них

відступів від професійного обов’язку, порушень присяги і моральних норм.

Морально-психологічна нестійкість — зворотний бік морально-психологічної

підготовленості, продукт її низького рівня.

• Людські. Ця група компонентів регулює відношення юриста, будь-якого

працівника правоохоронних органів до інших людей як на службі, так і поза

нею. Професія юриста — глибоко людська професія. Юридичні справи — це

життєві випадки, що виступають як предмети юридичного розгляду.

Співробітникам приходиться вирішувати різні питання, але їхня робота, усі

«виходи» у життя замикаються на людях, завжди мають справу з людьми,

впливають на їхній стан і навіть життєву долю. Юрист покликаний

стверджувати і захищати головні цінності суспільства, захищаючи права

громадян. Тому так важливі для нього повага до людей; розуміння почуття

їхнього особистої гідності, випробуваного горя, приниження, тривог;

прагнення віддавати себе цілком боротьбі за людину, її права, духовне

здоров'я, схоронність особистої власності; готовність прийти на допомогу,

підтримати товариша, громадянина; ввічливість, тактовність і етичність у

спілкуванні; культура поводження в колективі, серед людей; принциповість і

справедливість у рішенні людських проблем; вимогливість, гуманність,

демократичність, повага прав іншої людини на свою думку, позицію і вибір

рішення; чесність і ін.

• Самооцінні. Ці змістовні компоненти регулюють відношення юриста до

самого себе. Від них залежать його самокритичність, самооцінка,

вимогливість до себе, відношення до самовиховання, саморозвитку і

самоосвіти, особисті домагання, здорове честолюбство, совісність,

скромність і ін.

Типи професійної мотивації

Адекватний тип. Ціннісні орієнтації і пов'язані з ними мотиви вступу до юридичного вищого навчального закладу цілком узгоджу­ються з реальною, суспільно значущою поведінкою особистості. В абітурієнта виявляється виражена мотивація "на діло", тобто на бо­ротьбу зі злочинністю, захист інтересів громадян. Така спрямова­ність, як правило, повинна поєднуватися з високим інтелектом, пра­вовою ерудицією, загальною культурою, достатньо ясним уявленням про майбутню професійну діяльність. Людей цього типу відрізняє уміння аналізувати детективну літературу з правового погляду.

^ Ситуативний тип. У цьому разі на вибір професії вирішальний вплив справляють матеріальні міркування, престиж професії, її роман-

Швальбе Б., Швальбе Х. Личность, карьера, успех: Пер. с нем. — М.: Прогресс, 1993. — С. 240.

тична спрямованість. Прагнення поступити до юридичного вузу у та­ких людей обумовлено випадковими факторами (прагнення прести­жного становища в суспільстві без вираженого інтересу до самої спе­ціальності, вибір професії під впливом якогось її представника, а та­кож батьків або інших родичів). Ситуативний тип мотивації, як правило, пов'язаний із тенденцією до розчарування в своїй діяльнос­ті, незадоволеністю нею і як наслідок — формального ставлення до своїх обов'язків.

3. ^ Конформістський тип. Вибір професії відбувається під тиском
референтної групи, норми якої для людини є головним регулятором
поведінки. Цей варіант мотивації стосується осіб, які працюють у
правоохоронних органах на технічних посадах, дітей, батьки яких є
представниками юридичних професій. До конформістського типу
відноситься також мотив прагнення не відставати від ровесників,
будь-що одержати вищу освіту.

Поряд із конформістськими тенденціями в абітурієнтів цієї групи може мати місце й адекватна мотивація, тому до них варто підходи­ти індивідуально.

4. ^ Компенсаторний тип. Ця мотивація трапляється в абітурієнтів,
що обирають юридичну професію як галузь діяльності, де є можливість
змінити себе (перебороти в собі непевність, тривожність, переживання
особистої неспроможності і т. п.). Можливі два варіанти розвитку осо-
бистості абітурієнта з компенсаторним типом мотивації:

а) робота зі спеціальності не дає очікуваних результатів, а навпа-
ки, збільшує переживання своєї неспроможності, сприяє виник-
ненню емоційних стресів;

б) відбувається гіперкомпенсація слабких сторін особистості, фор-
мується надмірна тенденція до домінування, а часом — до про-
яву жорстокості, що призводить до серйозних професійних по-
милок.

5. ^ Кримінальний тип. Хоча цей тип мотивації трапляється серед
абітурієнтів украй рідко, він потребує безумовного виявлення. Осо-
би з таким типом мотивації прагнуть використовувати юридичну
освіту в своїх цілях, що характеризується антисоціальною спрямова-
ністю. Їм властива безпринципність, схильність до авантюри, нечес-
ність і т. п.

Зазначені типи професійної мотивації вступу до юридичних вузів можуть трапляться в різноманітних поєднаннях, бо поведінка люди­ни завжди є полімотивованою.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: