Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Вітчизняна психологія




Основоположником вітчизняної наукової психології вважається І.М. Сєченов (1829-1905). У його книзі “Рефлекси головного мозку” (1863) основні психологічні процеси отримують фізіологічне трактування. Їх схема така ж, як і у рефлексів: вони беруть початок у зовнішньому впливі, продовжуються центральною нервовою діяльністю і закінчуються діяльністю у відповідь – рухом, вчинком, мовою. Таким трактуванням Сєченов зробив спробу “вирвати” психологію з кола внутрішнього світу людини. Однак при цьому була недооцінена специфіка психічної реальності в порівнянні з фізіологічною її основою, не врахована роль культурно-історичних чинників у становленні і розвитку психіки людини. Важливе місце в історії вітчизняної психології належить Г.І. Челпанову (1862-1936). Його головна заслуга полягає у створенні в Росії психологічного інституту (1912). Експериментальний напрям у психології з використанням об’єктивних методів дослідження розвивав В.М. Бехтерев (1857-1927). Зусилля І.П. Павлова (1849-1936) були спрямовані на вивчення умовно-рефлекторних зв’язків у діяльності організму. Його роботи плідно вплинули на розуміння фізіологічних основ психічної діяльності, однак власної психологічної концепції І.П. Павлов не створив. після революції 1917 р. почала розвиватися на основі діалектичного матеріалізму. У теоретичних дослідженнях 20—30-х років інтенсивно розроблялися методологічні основи і принципи психологічної науки (Павло Блонський (1884—-1941), Лев Виготський (1896—1934), Григорій Костюк (1899—1982), Олексій Леонтьев (1903—1979), Сергій Рубінштейн (1889—1960) та ін.). Саме в цей час у Харкові при Всеукраїнській психоневрологічній академії було створено психологічну школу, в якій у різний час працювали видатні радянські психологи Л. Виготський, Лідія Божович (1908—1981), Петро Гальперін (1902—1989), Олександр Запорожець (1905— 1981), Петро Зінченко (1903—1969), О. Леонтьев, Олександр Лурія (1902—1977) та багато інших.

Чітке визначення методологічних засад окреслило позиції радянської психології у світовій психологічній науці. Проте заідеологізованість науки політичними догмами серйозно стримувала її розвиток, особливо в прикладних дослідженнях.

Лише в середині XX ст. радянська психологія почала інтенсивно розробляти проблему особистості, інші фундаментальні проблеми. Так, становлення і розвиток психіки вивчали О. Леонтьев, С. Рубінштейн; особистість як цілісну систему — Л. Виготський, Борис Ананьєв (1907— 1972), Костянтин Платонов (1898—4984), Г. Костюк та ін.; проблеми установки — Дмитро Узнадзе (1886—1950); мислення — Андрій Брушлінський (1933—2002), Г. Костюк, Тетяна Косма (1905—1973), Олексій Матюшкін (нар. 1929), Олег Тихомиров (1933—2001) та ін.; самосвідомості — Павло Чамата (1898—1968); навичок і вмінь — Євген Мілерян (1913—1983) та ін.; уваги — Микола Добринін (1890—1981); пам'яті — Анатолій Смирнов (1894—1980), II. Зінченко, Григорій Середа (1925—1987) та ін.; сприймання — О. Запорожець, Володимир Зінченко, Давид Елькін (1904—1984) та ін.; темпераменту і здібностей — Борис Теплов (1896 —1965), Володимир Небилицин (1930—1972), Микола Малков (1918—1987), Натан Лейтес (нар. 1918), Вадим Крутецький (1917—1991) та ін.; мовлення — Борис Баєв (1923—1979), Олександр Раєвський (1891—1971), Іван Синиця (1910—1976); розумового розвитку дітей — Данило Ельконін (1904—1985), Василь Давидов (1930—1998), Олександр Скрипченко (нар. 1921) та ін.; навчання і виховання — Г. Костюк, Наталія Менчинська (1905—1984), Мирон Боришевський (нар. 1934) та ін.

Своїми працями вітчизняні науковці зробили вагомий внесок у розвиток світової психологічної науки. І нині у центрі їхньої уваги — найактуальніші проблеми розвитку та функціонування людської психіки.

Їх успіхи стали можливими завдяки творчому розвитку ідей знаменитих попередників, які в загальній здатності матерії до відображення помітили специфічні особливості психічного відображення, що здійснюється за принципом рефлексу. Долаючи порожнечу схоластичних диспутів, ці вчені висловлювали нові прогресивні ідеї, які слугують підґрунтям для подальшого розвитку науки.

 






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных