Загальні правила силогізму,його фігура та модуси.

І-а фігура: ААА, ЕАЕ, АІІ, ЕІО.

ІІ-а фігура: ЕАЕ, АЕЕ, ЕІО, АОО.

ІІІ-я фігура: ААІ, ІАІ, АІІ, ЕАО, ОАО, ЕІО.

ІV-а фігура: ААІ, АЕЕ, ІАІ, ЕАО, ЕІО.

правила термінів силогізму:

1) В даному силогізмі повинно бути тільки три терміни.

2) Середній термін повинен бути розподіленим принаймні в одному із засновків.

3) Якщо крайній термін (S, Р) не розподілений в засновку, то він не повинен бути розподілений і в висновку (і навпаки).

правила засновків силогізму:

1) Принаймні один із засновків силогізму повинен бути стверджувальним судженням.

2) Якщо один із засновків – заперечне твердження, то і висновок повинен бути заперечним.

3) Принаймні один із засновників повинен бути загальним судженням.

4) Якщо один із засновків – часткове судження, то висновок повинен бути частковим.

46.Об’єктивна основа і структура індуктивного умовиводу.+47.види індуктивних умовиводів.

Індуктивне міркування — це міркування, в якому здійснюється перехід від знання про окремі предмети або частину предметів даного класу до загального знання про весь клас предметів.

Термін «індукція» походить від латинського слова «induction і означає «наведення».

Індуктивне міркування, як і будь-яке міркування, складається з засновків і висновку. У засновках ідуктивних міркувань містить ся знання про окремі предмети або групи (частини) предметів, у висновку — знання про весь клас предметів.

Розрізняють декілька видів індуктивних міркувань. Серед них:

♦ міркування за схемою «повна індукція»;

♦ міркування за схемою «неповна індукція».

Повна індукція — це міркування, в якому на підставі наявності якоїсь ознаки у кожного предмета певного класу робиться висновок про її наявність у всього класу предметів.

Індуктивні міркування такого типу застосовуються тільки в тих випадках, коли мають справу із закритими класами предметів: число предметів, що до них входять, є скінченим і повинне легко піддаватися перерахуванню.

Неповна індукція — це міркування, в якому на підставі наявності якоїсь ознаки у частини предметів даного класу робиться висновок про її наявність у всього класу предметів.

Розрізняють два основних види неповної індукції:

♦ індукцію шляхом переліку (популярну індукцію);

♦ індукцію шляхом відбору (наукову індукцію).

Популярна індукція — це міркування, в якому шляхом переліку встановлюється наявність якоїсь ознаки у деяких предметів даного класу і на цій підставі робиться висновок про її наявність у всіх предметів даного класу. Наукова індукція — це міркування, в якому висновок робиться на підставі відбору необхідних та виключення випадкових обставин.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: