Емпірична філософія Ф.Бекона.

Ф.Бекон – родоначальник нової форми англ. матеріалізму і всієї тогочасної експерементальної науки. Саме він сформував поняття матерії як вираз природи і нескінченної сукупності речей; матерія, за Беконом, перебуває у русі під яким він розумів активну внутрішню силу, “напругу” матерії і назвав 19 видів руху. Рух і спокій Бекон вважав рівноправними властивостями матерії, що ставило його та ін. філософів перед важко вирішуваною проблемою: як, яким чином абсолютний спокій перетворюється на рух і навпаки.

Головне завдання філософії Бекон визначає як пізнання природи і оволодіння її силами,а для цього треба розробити відповідний метод,який би вів до істини,правильно орієнтував пізнавальну і практичну діяльність людини.Новий метод може зустріти на своєму шляху примари,забобони,ідоли, які віволікають пізнання від істини.Він визначив систему примар.”Примари Роду”,вони пов’язані з недосконалістю людського розуму і органів чуття. “Примари Печери”зумовлені індивідуальними особ ливостями людини,вони є суб’єктивне ставлення людини до природи.”Примари Площі”проникають у пізння разом зі словами та іменами.”Примари Театру”пророджуються сліпою вірою людей в авторитети.Щоб очистити пізнання від примар треба бути вільним і самостійним у своїх твердженнях та висновках,бо істина є дочкою часу.Об’єктом пізна-ння у Бекона є природа,а методами-наукова індук-ція та експеримент.

Бекон,будучи засновником методологічного рівня наукового пізнання,виступає проти схоластичної методології,вузького емпіризму. Свою позицію він пояснює за допомогою алегоричного зображення 3 можливих шляхів пізнання:

*шлях павука,тобто спроба людського розуму виводити істини з самого себе;

*шлях мурахи-однобічний емпіризм-пізнання і нагромадження голих фактів;

*шлях бджоли-справ-жній шлях науки,як бджола переробляє нектар у мед,так і справжній науковець перетворює емпіричні факти за допомогою раціональних методів у наукову істину.

Бекон обґрунтував в теорії пізнання принцип емпіризму. З цього принципу він виводить пріоритет індуктивного методу і фактично стає його фундатором. Він глибоко дослідив характер індуктивного методу наукового пізнання: отримання загальних положень, загального значення про світ шляхом вивчення різноманітних індивідуальних речей та їх властивостей. Бекон визначив також систему “ідолів”, тобто видимих і невидимих перешкод в процесі пізнання істини.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: