ТОР 5 статей: Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы КАТЕГОРИИ:
|
РЕЧЕННЯ З ВІДОКРЕМЛЕНИМИ ДРУГОРЯДНИМИ ЧЛЕНАМИ§ 56. Поняття про відокремлення Відокремлення — це семантичне (змістове) та інтонаційне виділення другорядних членів речення з метою посилення їх змісту і значення, надання їм певної самостійності. Відокремлені члени речення уточнюють висловлену думку, конкретизують опис дії, дають поглиблену характеристику особи чи предмета, вносять у речення експресивне забарвлення. Відокремленим другорядним членам речення властива на-півпредикативна функція, а також функція додаткової характеристики, яка нерідко поєднується з першою (напівпредика-тивною). Напівпредикативна функція — це функція додаткового ствердження якихось ознак ситуації, на думку мовця, менш важливих порівняно з тими, що виражаються присудком. Особливо наочно напівпредикативна функція виявляється у випадках, коли завдяки своїм граматичним особливостям чи лексичному значенню відокремлений другорядний член перетворюється на присудок. Пор., наприклад: В кутку під стіною лежала купа нових книжок, зв'язаних шпагатом (М. К.) і трансформоване: В кутку під стіною лежала купа нових книжок, які були зв 'язані шпагатом; Раптом ззаду я почув голос, чистий і гармонійний (М. К.) і Раптом ззаду я почув голос, який був чистий і гармонійний. Функція додаткової характеристики полягає в спеціальній увазі мовця до додаткових ознак предмета чи явища, що залишилися невираженими через присудок. Ця функція найвиразніше виявляється у відокремлених уточнювальних обставинах та означеннях, у яких додаткова характеристика (місця, часу тощо) нерідко виступає як єдина функція відокремлення. Пор.: Враз за полукіпками, в житі, почулась розмова (М. К.); А там, над нашою головою, гарним шатром розстилається темно-синє небо (П. М.); Дедалі попадались вже сосни, старі, руді, кострубаті (М. К.). Як уже зазначалося, члени речення відокремлюються за допомогою інтонаційного виділення, тобто, якщо відокремлений член стоїть не на початку речення, перед ним підвищується голос, робиться пауза, а також зосереджується фразовий наголос, властивий для інтонаційно-змістових відрізків, на які розчленовується речення. На письмі відокремлені члени речення відділяються розділовими знаками (комами, зрідка тире). Слід також додати, що відокремлені члени речення не утворюють словосполучень з пояснюваними (означуваними) словами. Для відокремлення другорядних членів речення в українській мові використовують такі засоби, як порядок слів, паузи, інтонацію, наголошення, темп вимови. Відокремлюватися може будь-який другорядний член речення: означення, обставини, додатки (як непощирені, виражені одним словом, так і з залежними словами), а також кілька другорядних членів, пов'язаних сурядним зв'язком, як це маємо в останньому з наведених прикладів. Загальні умови відокремлення другорядних членів речення такі: 1) порядок слів, від якого залежить відокремлення означень, прикладок, обставин; 2) ступінь обтяженості члена речення залежними словами, що впливає на відокремлення означень, прикладок, обставин і додатків; 3) уточнювальний характер одного члена речення щодо іншого, що має значення для відокремлення означень, прикладок, обставин, додатків; 4) семантичне навантаження члена речення, що зумовлює відокремлення означень, прикладок, обставин. Окрім загальних на відокремлення впливають також часткові умови, що сприяють відокремленню лише деяких різновидів другорядних членів. До них, наприклад, належать: близькість неоднакових за синтаксичною функцією членів речення, а також неможливість синтаксичної сполучуваності окремих зв'язаних за змістом слів (наприклад, особових займенників і означень чи прикладок до них). § 57. Відокремлені означення Відокремлені означення — це виділені інтонацією (і пунктуацією на письмі) члени речення, що виступають у функції означення. Відокремлюватися можуть як узгоджені, так і неузгоджені означення. Відокремлення узгоджених означень залежить від ступеня, міри їх поширеності, позиції щодо пояснюваного (означуваного) сло-ва-іменника, від його морфологічної природи. Відокремлюватися можуть узгоджені означення, виражені як одиничними прикметниками і дієприкметниками, так і прикметниковими і дієприкметниковими зворотами. Прикметниковим зворотом називається поширене означення, виражене прикметником з пояснювальними словами, а дієприкметниковим — поширене означення, виражене дієприкметником з пояснювальними словами. Узгоджені означення найчастіше відокремлюються у таких випадках: 1) постпозитивні означення, виражені прикметниковим або дієприкметниковим зворотом, які стоять безпосередньо після означуваного слова: У глибоких долинах, зелених від винограду і повних сивої мли, тіснилися кам'яні громади, рожеві од вечір нього сонця або синіючі густим бором (М. К.); Вся країна, пови та красою, Зеленіє, вмивається дрібною росою (Т. Ш.); Степ, оповитий тишею, дихав пахощами росяних трав (П. П.); 2) постпозитивні означення (два і більше), виражені прикмет 3) постпозитивні непоширені означення, виражені прикмет 4) постпозитивні, а також препозитивні означення, виражені 5) препозитивні означення (як поширені, так і непоширені), Відокремлення неузгоджених означень пов'язане з мірою їх поширеності (обсягом відокремлюваної групи), морфологічним вираженням, лексичним значенням означуваного (пояснюваного) слова, а також із синтаксичними умовами контексту. Неузгоджені означення, виражені іменниками у формі непрямих відмінків з прийменниками, а зрідка й без них, відокрем- люються, якщо треба підкреслити виражене ними значення: За Россю, під високою скелею, блищав на сонці новий гарний млин, увесь обтесаний, обмальований, як цяцька (І. Н.-Л.); Прибували з моря рибалки, стали виходити на берег, у своїх зюйдвестках, у важких рибальських чоботях (О. Г.). Завжди відокремлюються неузгоджені означення, виражені іменниками, якщо вони виступають поряд з узгодженими: Перед очима в Маланки витала левада, зелена, весела, над річ кою (М. К.); З воза виставилося покарбоване обличчя бабусі, з пов'язаною чорним платком головою, біла, закустрана борода дідова, з червоним, попеченим сонцем лицем та ясними очима (П. М.). Поширене неузгоджене означення завжди відокремлюється, якщо воно стоїть після означуваного іменника: Яків, з розстебнутим коміром сорочки, лежав на траві і дивився в небо (А. Ш.); На високому березі, з обшитою каменем набе режною, стояло село, незруйноване, мирне (О. Г.); пор. також у поєднанні з узгодженими означеннями: На призьбі сиділа його мати, Маруся Джериха, вже немолода молодиця, бліда, з тем ними очима, з сухорлявим лицем (І. Н.-Л.). Відокремлюються також неузгоджені означення, які відносяться до особових займенників, причому нерідко виступають поряд з відокремленими узгодженими означеннями: Маленька й метушлива, з чубчиком на стриженій голові, з ластовинням на кінчику гострого пташиного носа, вона нагадувала скуйовдженого березневого горобця (О. Донч.). § 58. Відокремлені прикладки Відокремлюватися (як інтонаційно, так і пунктуаційно) може й такий різновид означення, як прикладка. В одних випадках відокремлені прикладки мають тільки атрибутивне значення, в інших до нього приєднуються різні обставинні відтінки, що пов'язано з лексичним обсягом відокремлюваної конструкції, а також місцем її щодо означуваного (пояснюваного) слова, його морфологічною природою. Відокремлюватися можуть і препозитивні, і постпозитивні прикладки, як поширені, так і непоширені, що виражені іменником чи субстантивовано або словосполученням. Основне (атрибутивне) значення відокремленої прикладки нерідко ускладнюється додатковим обставинним значенням. Найчастіше відокремлюються: 1) поширені прикладки, що стоять після власної назви: Ярина, Дмитрова мати, звеліла йому сидітидома (М. К.); Сергійко, Василів хлопчик, трохи старшенький од неї (А. Т.);
2) поширені прикладки, що стоять після означуваного сло 3) пре- і постпозитивні прикладки, що відносяться до особо 4) прикладки — власні назви при загальній назві: Потім 5) прикладки — загальні назви при власній назві: А на Ка 6) прикладки, які приєднуються до означуваного слова Розгорнуті прикладки зі сполучником як відокремлюються не завжди: якщо перед прикладкою стоїть сполучник як і він не має відтінку причинності, то кома перед ним не ставиться і прикладка з пояснювальними словами не відокремлюється: Мова як особлива система знаків; Предикат як центральна синтаксе-ма речення. Уточнювальні або роз'яснювальні слова (сполучники, прислівники, частки) не тільки приєднують прикладки до означу-паного слова, а й слугують синтаксичним засобом відокремлення. § 59- Відокремлені обставини Відокремлені обставини — це виділені за допомогою інтонації і пунктуації члени речення, що виступають у функції різних обставин. Морфологічно відокремлені обставини виражаються: а) дієприслівниками або дієприслівниковими зворотами, тобто дієприслівниками разом з пояснювальними словами; б) прийменниково-відмінковими формами іменників; в) прислівниками. Найпоширенішим різновидом відокремлених обставин є дієприслівниковий зворот. Він може мати значення обставин, зокрема: а) способу дії: А вітер несе на городи сніжок, наміта ючи високі кучугури (М. К.); Припавши до грив, вершники вилетіли на пагорок (П. П.); Тихо стоять верби, журливо схиливши свої віти над водою (А. Ш.); б) часу: Оглядаючи всі віконниці од вулиці, вона прикладала часом до вікна вухо і напружено слухала (М. К.); Панас Кандзюба, вернувшись од сестри з Пісок, оповідав... (М. К.); в) причини: Чіпка, вибившись із сил, лежав (П. М.); Вставало сонце з-за могили, раділи люди встаючи (Т. Ш.); г) умови: Яків трошки запізнився на мітинг і, вибравши для себе зручне місце, сів (А. Г.); Прокинувся ранок та, поздоровкавшись з світом ясного сонця, закутався в сивий туман (П. М.). Відокремлюватися можуть також обставини, виражені дієприслівниками без пояснювальних слів. Найчастіше це буває, якщо: 1) дієприслівник у реченні стоїть перед дієсловом: Над висо 2) у реченні є два або кілька дієприслівників, що залежать Якщо одиничний дієприслівник стоїть після дієслова і має значення обставини способу дії, він не відокремлюється, оскільки рівнозначний звичайному прислівнику: Співають ідучи дівчата (Т. Ш.); Гуркіт канонади ревів не перестаючи (Ю. С). Зрідка можуть відокремлюватися також обставини, виражені прислівниками, якщо вони уточнюють значення попереднього обставинного слова: Колись, давненько вже, поїхав я навесні до одного мого доброго приятеля (О. В.); Там, далеко, на Вкраїні, сяє сонечко ясне (П. Г.); Вся велич того, що робиться на його батьківщині, звідси, збоку, самому Хомі ставала ніби зро-зумілішою і видимішою (О. Г.); Ген-ген за городами, внизу, луки зелено-жовті (А. Г.). Як бачимо, уточнювальними словами нерідко виступають прислівники. Вони відокремлюються і тоді, 138 ' коли уточнювальним словом є обставина, виражена іменником: / тоді, після зборів, як порішили були трьома громадами забрати князеву землю (А. Г.); Там, у Кирмасовому озері, дід Кирило карасі ловить (О. В.). Нерідко відокремлюються обставини, виражені іменниками в непрямих відмінках з прийменниками, які можуть бути як непоширені, виражені одним іменником з прийменником, так і поширені пояснювальними словами. Обставини, виражені іменниками в непрямих відмінках з прийменниками, відокремлюються тоді, коли їх треба виділити серед інших членів речення, надавши їм більшого семантичного навантаження. В усному мовленні відокремлення здійснюється за допомогою пауз та підсилення логічного наголосу, а на письмі — комами. Обставини, виражені іменником, можуть стояти на початку, в середині і в кінці речення. Завжди відокремлюються обставини зі значенням допустовості, виражені іменником із прийменником незважаючи на, наперекір, усупереч: Всупереч зовнішній легковажності, Люба напрочуд чесно уміла зберігати таємниці (О. Г.); Сікач, незважаючи на свою чималу вагу і короткі ноги, дуже прудко бігає (О. В.); Сергієві, незважаючи на веселий вечір, стало журно (В. Коз.); Чіпка, наперекір світові і людям, якийсь веселий, радий (П. М.). Нерідко також відокремлюються обставини: 1) місця, виражені іменником з прийменником, що уточнюють значення попереднього обставинного слова: Там, за горами, давно вже день і сяє сонце (М. К.); Край шляху, в долині, догоряє вогнище (М. К.); А там, за шеренгами придорожніх тополь, у синій далечі знову вставали Альпи, зникаючи верховинами в хмарах (Ю. 3.); 2) часу, виражені іменником з прийменником, що також уточнюють значення попередньої обставини: Це було літом, саме в жнива (М. К.); 3) причини, виражені іменниками з прийменниками завдяки, за, внаслідок, згідно з та ін.: Завдяки масовості, кольоровій кінематографії судилося зіграти незрівнянну роль в задоволенні складних естетичних потреб (О. Довж.); Завдяки розповідям Ференца, він добре уявляє собі внутрішнє розташування готелю (О. Г.); 4) умови, що означають або зовнішню обставину, в якій перебуває предмет, або внутрішній (психічний чи фізичний) стан, у якому перебуває особа: Серед ночі, при тяжкім болі тіла, всі денні пригоди ставали перед ним, як те страховище (П. М.). § 60. Відокремлені додатки Відокремлені додатки — це виділені інтонаційно (а на письмі •а допомогою пунктуації") відмінкові форми іменників з прийменниками чи прислівниковими сполученнями {крім, опріч, за винятком, замість, на відміну від, включаючи тощо), які мають значення включення, винятку, заміни. Відокремлення додатків пов'язане з їх семантичним навантаженням, мірою близькості до головної частини речення, обсягом конструкції, бажанням мовця зосередити увагу на їх ролі в реченні, стилістичним завданням. Зазвичай відокремлені додатки не виражають об'єктних значень, не пов'язані змістом з дією як предмет, на який вона переходить або який є її результатом тощо, у зв'язку з чим віднесення їх до додатків і позначення терміном «відокремлені додатки» вельми умовне. Слід зауважити, що деякі вчені взагалі не виділяють відокремлених додатків. Принаймні підстава для їх виокремлення суто зовнішня — зв'язок прийменникового керування і можливість поставити до них відмінкове запитання. Порівняно з означеннями й обставинами, додатки відокремлюються дуже рідко. їх відокремлення значною мірою залежить від функції самих прийменників. Здебільшого додатки відокремлюються за допомогою таких прийменників та прийменникових сполучень: 1) крім, окрім, за винятком (слова, відокремлені цими прийменниками, означають осіб або предмети, які вилучаються з низки інших однорідних предметів або осіб): ' За винятком баби Оришки, малий Чіпка нікого не любив (П. М.); Опріч Гафійки, було ще два наймити (М. К.); Я не знаю нічого ніжнішого, окрім берези (Л. У.); Більш жодного звуку не донеслося, крім повівання пахучого повітря в розквітлому гіллі саду (М. В.); 2) замість (додатки з цим прийменником означають осіб чи предмети, які можуть заміщатися): На його дворі, замість похилої хатини, стояв веселий будинок (П. М.); Замість сіней, Пилип зробив сяку-таку примостку (П. М.); 3) особливо (додатки з цим прийменниковим словом уточнюють попередній додаток): Ягід навколо, особливо дикої малини, була сила-силенна (О. Донч.). Якщо прийменник замість вживається у значенні за, то додаток із ним не відокремлюється: Замість квіток шаблі, списи виблискують в долині (П. Т.). Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|