Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Problematic aspects




Newspaper style is a part of publicist style. That why it can’t be individual. It has no situation of communication. Newspaper style to give information, to influence, to represent social, political idea, means of persuade. Its important to concentrate. That is why the text of newspaper style should be organized in the certain style. It must contain elements of stylistic colored words and have certain graphic organization. The articles contain questions, the sentence interrogative, elliptical construction and direct speech is included. The use of political words and expressions, clichés, colloquial words, slang, professionalisms, large amount of stylistic devises, various graphical means. The text of NP style is read by people of different social status.

Belles–lettres style is so many colored. It includes features of all styles if it necessary. The author uses professional words of all levels. The basic function is informative and aesthetic.

In the past this style was distinguished by many scholars as a poetic style. Nowadays it included in Belles– Lettres style.

S. of official Documents includes the language of business documents, the language of legal documents, diplomacy, military, the function – to achieve the agreement between contrastive parts; has very strict organization. All the words are used in the dictionary meanings, a large number of abbreviation, terms, clichés.

Publicistic style in the past was named as oratoric style. The aim of the style is to influence the public opinion. Brevity of expression, strong logic, strict organization of syntactical structure and a wide system of syntactical connection; the use of colloquial words, neutral, direct address to the audience are characteristic here.

Scientific style is the style of reporting and conveying serious scientific idea. It is connected with oral and written forms. Here are included seminars, sc. articles, discussions, written form – monograph, brochures, all kinds of academic publications. The aim is to prove a hypothesis. The use of large number of terms, clarity of expression are characteristic here. The use of references, logical connection with the previous one, interdependence the speeches is usually produced in the second person – we.

Question for self-control:

1. What types of language communication do you know?

2. Enumerate functional styles of contemporary English?

3. What is the status of belles-lettres style among other functional styles?

4. What are the peculiarities of the newspaper style?

5. What is the problem of Colloquial Style?

6. Substyles of the Pubicistic Style.

7. Enumerate characteristic features of Scientific Prose Style

8. Enumerate characteristic features of theStyle of Official Documents

LECTURE 4

Theme: Functional styles of the Ukrainian language

PLAN

1. Стильові риси і мовні засоби, функція, сфера спілкування та жанри реалізації функціональних стилів сучасної української мови

2. Розмовний стиль

3. Художній стиль

4. Науковий стиль

5. Публіцистичний стиль

6. Епістолярний стиль

7.Конфесійний стиль

8. Офіційно-діловий стиль

1.Стилі сучасної української літературної мови. Стильові риси і мовні засоби, функція, сфера спілкування та жанри реалізації

Стиль (від латин. Stilus – паличка для письма). Стиль літературної мови – різновид мови (її функціонувальна підсистема), що характеризується відбором таких засобів із багатоманітних мовних ресурсів, які найліпше відповідають завданням спілкування між людьми в даних умовах. Це своєрідне мистецтво добору й ефективного використання системи мовних засобів із певною метою в конкретних умовах й обставинах. Д. Свіфт влучно зауважив, що стиль – це власне слова на власному місці.

Кожний стиль має:

  • сферу поширення і вживання (коло мовців);
  • функціональне призначення (регулювання стосунків, повідомлення, вплив, спілкування тощо);
  • характерні ознаки (форма та спосіб викладу);
  • система мовних засобів і стилістичних норм (лексику, фразеологію, граматичні форми, типи речень тощо).

Ці складові конкретизують, оберігають, певною, мірою обмежують, унормовують кожний стиль і роблять його досить стійким різновидом літературної мови. Оскільки стилістична норма є частиною літературної, вони не забезпечує останню, а лише використовує слова чи форми в певному стилі чи з певним стилістичним значенням. Наприклад, слова акт, договір, наказ, протокол, угода є нормативними для офіційно-ділового стилю, хоча в інших стилях вони також можуть нести забарвлення офіційності, якщо їх використання буде стилістично виправдане.

Досконале знання специфіка кожного стилю, його різновидів, особливостей – надійна запорука успіхів у будь-якій сфері спілкування.

Термін “стиль мовлення” слід розглядати як спосіб функціонування певних мовних явищ. Розрізнення стилів залежить безпосередньо від основних функцій мови – спілкування, повідомлення і діяння. впливу.

Високорозвинута сучасна літературна українська мова має розгалужену системі стилів, серед яких: розмовний, художній, науковий, публіцистичний, епістолярний, офіційно-діловий та конфесійний.

Для виділення стилів мовлення важливе значення мають форми мови – усна й писемна, розмовна і книжна. Усі стилі мають усну й писемну форми, хоча усна форма більш притаманне розмовному стилю, то інша – переважно писемному. Оскільки останні сформувалися на книжній основі їх називають книжними.

Структура текстів різних стилів неоднакова, якщо для розмовного стилю характерний діалог (полілог), то для інших – переважно монолог.

Відрізняються стилі мовлення й багатьма іншими ознаками. Але спільним для них є те, що вони – різновиди однієї мови, представляють усе багатство їх виражальних засобів і виконують важливі функції в житті суспільства – забезпечують спілкування в різних його сферах і галузях.

У межах кожного функціонального стилю сформувалися свої різновиди – підстилі – для точнішого й доцільнішого відображення певних видів спілкування та вирішення конкретних завдань.

Поряд із функціональними стилями, ураховуючи характер експресивності мовних елементів, виділяються також урочистий, офіційний, фамільярний, інтимно-ласкавий, гумористичний, сатиричний та ін.

 

  1. Розмовний стиль

Сфера використання – усне повсякденне спілкування в побутів, у сім’ї, на виробництві.

Основне призначення – бути засобом впливу й невимушеного спілкування, жвавого обміну думками, судженнями, оцінками, почуттями, з’ясування виробничих і побутових стосунків. Слід відрізняти неформальне й формальне спілкування. Перше – нерегламентоване, його мета й характер значною мірою визначаються особистими (суб’єктивними) стосунками мовців. Друге – обумовлене соціальними функціями мовців, отже, регламентоване за формою і змістом. Якщо звичайне спілкування попередньо не планується, не визначаються мета його і зміст, то ділові контакти передбачають їх попередню ретельну підготовку, визначення змісту, мети, прогнозування, можливих висновків, результатів. У повсякденній розмові мовці можуть торкатися різних, часм не пов’язаних між собою тем, отже, їхнє спілкування носить частіше довільний інформативний характер. Ділова ж мова, як правило, не виходить за межі визначеної теми, має конструктивний характер і підпорядкована розв’язанню конкретних завдань, досягненню заздалегідь визначеної мети.

Основні ознаки:

  • безпосередня участь у спілкування;
  • усна форма спілкування;
  • неофіційність стосунків між мовцями (неформальне);
  • невимушеність спілкування;
  • непідготовленість до спілкування (неформальне);
  • використання несловесних засобів (логічних наголосів, тембру, пауз, інтонації);
  • використання позамовних чинників (ситуація, поза, руки, жести, міміка);
  • емоційні реакції;
  • потенційна можливість відразу уточнити незрозуміле, акцентувати головне.

Основні мовні засоби:

  • емоційно-експресивна лексика (метафори, порівняння, синоніми та ін.);
  • суфікси суб’єктивної оцінки (зменшено-пестливого забарвлення, зниженості);
  • прості, переважно короткі речення (неповні, обірвані, односкладові);
  • часте використовування різних займенників, дієслів із двома префіксами (поп-, пона-, поза);
  • фразеологізми, фальклоризми, діалектизми, просторічна лексика, скорочені слова, вигуки й т.д.);
  • заміна термінів розмовними словами (електропоїзд – електричка, бетонна дорога – бетонка).

Типові форми мовлення – усні діалоги та полілоги.

 

Норми розмовного стилю встановлюються не граматично, як у книжних стилях, а звичаєм, національною традицією – їх відчуває і спонтанно обирає кожен мовець.

Жанри реалізації – бесіда, лист.

 

3.Художній стиль

Цей найбільший і найпотужніший стиль української мови можна розглядати як узагальнення й поєднання всіх стилів, оскільки письменники органічно вплітають ті чи інші стилі до своїх творів для надання їм більшої переконливості та достовірності в зображенні подій.

Художній стиль широко використовується у творчій діяльності, різних видах мистецтва, у культурі й освіті. Як у всіх зазначених сферах, так і в белетристиці (красному письменстві – художній літературі) це стиль покликаний крім інформаційної функції найсуттєвішу – естетичну: впливати засобами художнього слова через систему образів на розум, почуття та волю читачів, формувати ідейні переконання, моральні якості й естетичні смаки.

Основні ознаки:

  • найхарактерніша ознака художнього відтворення дійсності – образність (образ – персонаж, образ колектив, образ – символ, словесний образ, зоровий образ);
  • поетичний живопис словом навіть прозових і драматичних творів;
  • естетика мовлення, призначення якої – викликати в читача почуття прекрасного;
  • експресія як інтенсивність вираження (урочисте, піднесене, увічливе, пестливе, лагідне, схвальне, фамільярне, жартівливе, іронічне, зневажливе, грубе та ін.);
  • зображуваність (тропи, епітети порівняння, метафори, алегорії, гіперболи, перифрази, тощо; віршова форма, поетичні фігури); конкретно-чуттєве живописання дійсності;
  • відсутня певна регламентація використання засобів, про які йтиметься далі, та способів їх поєднання, відсутні будь-які приписи;
  • визначальним є суб’єктивізм розуміння та відображення (індивідуальне світобачення, світовідчуття і, відповідно, світовідтворення автора спрямоване на індивідуальне світосприйняття та інтелект читача).

Основні мовні засоби:

  • наявність усього багатства найрізноманітнішої лексики, переважно конкретно-чуттєвої (назви осіб, рече, дій, явищ, ознак);
  • використання емоційно-експресивної лексики (синонімів, антонімів, анонімів, фразеологізмів);
  • запровадження авторських новаторів (слів, значень, виразів, формування індивідуального стилю митця);
  • уведення до творів, зі стилістичною метою, історизмів, архаїзмів, діалектизмів, просторічних елементів., навіть жаргонізмів;
  • поширене вживання дієслівних форм: родових (у минулому часі й умовному способі): Якби ми знали, то б вас не питали (Н. тв.); особових (у теперішньому й майбутньому часі дійсного способу): Все на вітрах дзвенітиме, як дзбан (Л.Костенко); у наказовому способі: В квітах всі вулиці кричать: нехай, нехай живе свобода! (П. Тичина);
  • широке використання різноманітних типів речень, синтаксичних зв’язків, особливості інтонування та ритмомелодики;
  • повною мірою представлені всі стилістичні фігури (еліпс, періоди, риторичні питання, звертання, багатосполучниковість, безсполучниковість та ін.).

 

За родами й жанрами літератури художній стиль поділяється на підстилі, які мають свої особливості мовної організації тексту:

а)епічні (прозові: епопея, казка, роман, повість, байка, оповідання, новела, художні мемуари, нарис);

б) ліричні (поезія, поема, балада, пісня, гімн, елегія. епіграма);

в) драматичні (драма, трагедія, комедія, мелодрама, водевіль);

г)комбіновані (ліро-епічний твір, ода, художня публіцистика, драма-феєрія, усмішка).

Науковий стиль

Сфера використання – наукова діяльність, науково-технічний прогрес, освіта.

Основне призначення – викладення наслідків дослідження про людину, суспільство, явище природи, обґрунтування гіпотез, доведення істинності теорій, класифікація й систематизації знань, роз’яснення явищ, збудження інтелекту читача для їх осмислення.

Основні ознаки:

  • ясність (понятійність) і предметність тлумачень;
  • логічна послідовність і доказовість викладу;
  • узагальненість понять і явищ;
  • об’єктивний аналіз;
  • точність і лаконічність висловлювань;
  • аргументація та переконливість тверджень;
  • однозначне пояснення причино-наслідкових відношень;
  • докладні висновки.

Основні мовні засоби спрямовані на інформування, пізнання, вплив і характеризуються:

  • великою кількістю наукової термінології (транскрипція, турбуленція, дистиляція, реорганізація, атомна маса й т. ін.);
  • наявність схем, таблиць, графіків, діаграм, карт, систем математичних, фізичних, хімічних та ін. знаків і значків;
  • оперування абстрактними, переважно іншомовними словами (теорема, вакуум, синус, параграф, ценз, шлак та ін.);
  • використовуванням суто наукової фразеології, стійких термінологічних словосполучень;
  • залучення цитат і посилань на першоджерела;
  • як правило, відсутністю авторської індивідуальної манери та емоційно-експресивної лексики;
  • наявністю чіткої композиційної структури тексту (послідовний поділ н розділи, частини, пункти, підпункти, параграфи, абзаци із застосування цифрової або літерної нумерації);
  • окрім переважного вживання іменників та відносних прикметників наявні дієслівні форми, частіше безособові, узагальнені чи неозначені, як правило, теперішнього часу; що констатують певні явища й факти; значну роль відіграють дієприслівникові та дієприкметникові звороти, які додатково характеризують дії, предмети та явища;
  • монологічним характером текстів;
  • переважанням різнотипних складних речень стандартних виразів (кліше).

 

Науковий стиль унаслідок різнорідності галузей науки та освіти складається з таких підстилів:

а) власне науковий)із жанрами текстів: монографія, рецензія, стаття, наукова доповідь повідомлення, курсова й дипломна роботи, реферат, тези, які, у свою чергу, поділяється на науково-технічні та науково-гуманітарні тексти;

б) науково-популярний – застосовується для дохідливого, доступного викладу інформації про наслідки складних досліджень для нефахівців, із використанням у неспеціальних часописах і книгах навіть засобів художнього та публіцистичного стилів;

в) науково-навчальний – наявний у підручниках, лекціях, бесідах для доступного, логічного й образного викладу й не включає використання елементів емоційності.

5.Публіцистичний стиль

Сфера використання – громадсько-політична, суспільно-виробнича, культурно-освітня діяльність, навчання.

Основне призначення:

  • інформаційно-пропагандистськими методами вирішувати важливі актуальні, злободенні суспільно-політичні проблеми;
  • активний вплив на читача (слухача), спонукання його до діяльності, до необхідності зайняти певну громадську позицію, змінити погляди чи сформувати нові;
  • пропаганда певних думок, переконань, ідей, теорій та активна агітація за втілення їх у повсякдення.

Основні ознаки:

  • доступність мови й формування (орієнтація на широкий загал);
  • поєднання логічності доказів і полемічності викладу;
  • сплав точних найменувань, дат, подій, місцевості, учасників;
  • висловлення наукових положень і фактів з емоційно-експресивною образністю;
  • наявність низки яскравих засобів позитивного чи негативного авторського тлумачення, яке має здебільшого тенденційний характер;
  • широке використання художніх засобів (епітетів, порівнянь, метафор, гіпербол тощо).

Основні мовні засоби:

  • синтез елементів наукового, офіційно-ділового, художнього й розмовного стилів;
  • лексика насичена суспільно-політичними та соціально-економічними термінами, закликами, гаслами (електорат, багатопартійність, приватизація та ін.);
  • використовується багатозначна образна лексика, емоційно-оцінні слова (політична еліта, епохальний вибір та ін.), експресивні сталі словосполучення (інтелектуальний потенціал, одностайний вибір, рекордний рубіж), перифрази (чорне золото – вугілля, нафта, легені планети – ліси та ін.);
  • уживання в переносному значенні наукових, спортивних, музичних, військових та інших термінів (орбіти співробітництва, президентський старт і под.);
  • із морфологічних засобів часто використовується іншомовні суфікси і ст. (ист), - атор, - акція та ін. (полеміст, реваншист, провокатор); префікси псевдо; - нео-, сурес-, ін тре- та ін. (псевдотеорія, неоколоніалізм, супердержава, інтернаціональний);
  • синтексисові публіцистичного стилю властиві різні типи питальних, окличних та спонукальних речень, зворотний порядок слів, складні речення ускладненого типу з повторюваними сполучниками ті ні.);
  • ключове, вирішальне значення мають влучні, афористичні, інтригуючи заголовки;
  • ключове, вирішальне значення мають влучні, афористичні, інтригуючі заголовки.

 

Публіцистичний стиль за жанрами, мовними особливостями та способом подачі інформації поділяється на такі підстилі:

а) стиль ЗМІ – засобів масової інформації (часописи, листівки) радіо, телебачення. тощо);

б) художньо-публіцистичний стиль (памфлети, фейлетони, політичні доповіді, нариси тощо);

в) есе (короткі нариси вишуканої форми);

г) науково-публіцистичний стиль (літературно-критичні статті, огляди, рецензії тощо).

6.Епістолярний стиль

Сфера використання – приватне листування. Цей стиль може бути складовою частиною інших стилів, наприклад художньої літератури, публіцистики (“Посланія” І. Вишенського, “Листи з хутора” П Куліша та ін.).

Основні ознаки – наявність певної композиції: початок, що містить шанобливе звернення; головна частина, у якій розкривається зміст листа; кінцівка, де підсумовується написане, та іноді постскриптум. (Р.S. – приписка до закінченого листа після підпису).

Основні мовні засоби – поєднання елементів художнього, публіцистичного та розмовного стилів.

Сучасний епістолярний стиль став більш лаконічним (телеграфним), скоротився обсяг обов’язкових раніше вступних звертань та заключних формувань увічливості.

 

7.Конфесійний стиль

 

Сфера використання – релігія та церква.

Призначення – обслуговувати релігійні потреби як окремої людини, так і всього суспільства. Конфесійний стиль утілюється в релігійних відправах, проповідях, молитвах (усна форма) й у “Біблії” та інших церковних книгах, молитовниках, требниках тощо (писемна форма).

Основні засоби:

  • суто церковна термінологія і слова – символи;
  • непрямий порядок слів у реченні та словосполученні;
  • значна кількість метафор, алегорій, порівнянь;
  • наявність архаїзмів.

Конфесійний стиль від інших стилів відрізняє небуденна урочистість, піднесеність.

 

8.Організаційно-діловий стиль

Офіційно-діловий стиль – функціональний різновид мови, який слугує для спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю.

Основне призначення – регулювати ділові стосунки в зазначених вище сферах обслуговувати громадські потреби людей у типових ситуаціях.

Під функціональним різновидом мови слід розуміти систему мовних одиниць, прийомів їх виокремлення та використання, обумовлених соціальними завданнями мовлення.

Мовленню у сфері управління притаманна наука специфічних особливостей. Учасниками ділового спілкування є органи та ланки управління – організації, заклади, підприємства, посадові особи, працівники, Характер і зміст інформаційних зв’язків, у яких вони можуть бути задіяні, залежить від місця установи в ієрархії органів управління, її компетенції, функціонального змісту діяльності. Ці стосунки стабільні й регламентуються чинними правовими нормами.

Специфіка ділового спілкування полягає в тому, що незалежно від того, хто є безпосереднім укладачем документа й кому безпосередньо його адресовано, офіційним автором та адресатом документа майже завжди є організація в цілому.

Іншою важливою характеристикою ділового спілкування є контракт на адресність інформації.

Суттєвим фактором ділового спілкування, що впливає на характер управлінської інформації, є повторність дій і ситуацій. Управлінська діяльність – це завжди – “гра за правилами”. Як наслідок цього повторність управлінської інформації приводить до регулярності використовування весь час однакових мовних засобів.

Наступною характерною рисою ділового спілкування є тематична обмеженість кола завдань, що вирішує організація, а це у свою чергу, є наслідком певної стабільності її функції. Отже, можна вирізнити такі властивості управлінської інформації в умовах ділового спілкування:

  • офіційний характер;
  • адресність;
  • повторюваність;
  • тематична обмеженість.

Специфіка офіційно-ділового стилю полягає в певних стильових рисах (ознаках), що притаманні лише йому, а саме:

  • нейтральний тон викладу змісту лише у прямому значенні;
  • точність та ясність повинні поєднуватись з лаконічністю, стислістю й послідовністю викладу фактів;
  • документальність (кожний офіційний папір повинен мати характер документа), наявність реквізитів, котрі мають певну черговість, що дозволяє довго зберігати традиційні стабільні форми;
  • наявність усталених одноманітних мов6них зворотів, висока стандартизація вислову;
  • сувора регламентація тексту для чіткої організації текст поділяє на параграфи, підпункти.

Ці основні риси є визначальними у формуванні системи мовних одиниць і прийомів їх використання в текстах ділових (управлінських) документів.

Мовні засоби та способи викладу змісту, які дозволяють найефективніше фіксувати управлінську інформацію й відповідати всім вимогам, що до неї висуваються, а саме:

  • широке використовування суспільно-політичної та адміністративно-канцелярської термінології (функціонування закладу, узяти участь, регламентація дій);
  • наявна фразеологія повинна мати специфічний характер (ініціювати питання, висунути пропозицію, поставити до відома);
  • обов’язкова відсутність будь-якої авторської мовної індивідуальності та емоційно-експресивної лексики;
  • синонімія повинна бути зведена до мінімуму й не викликати двозначності сприймання;
  • наявність безособових і наказових форм дієслів у формі теперішнього часу із зазначенням позачерговості, постійності дії;
  • чітко регламентоване розміщення та будова тексту, обсяг основних частин, наявність обов’язкових стандартних стійких висловів, певних кліше (що дозволяє користуватися готовими бланками);
  • до мінімуму зведено використання складних речень із сурядним і підрядним зв’язком, натомість широко використовуються безсполучникові, прості поширені (кілька підметів при одному присудку, кілька присудків при одному підметі, кілька додатків при одному з головних членів речення тощо).

 

Офіційно-діловий стиль має такі функціональні підстилі:

Законодавчий – використовується в законотворчій сфері, регламентує та обслуговує офіційно-ділові стосунки між приватними особами, між державою і приватними та службовими особами. Реалізується в Конституції, законах, указах, статутах, постановах та ін.

Дипломатичний – використовується у сфері міждержавних офіційно-ділових стосунків у галузі політики, економіки, культури. Регламентує офіційно-ділові стосунки міжнародних організацій, структур, окремих громадян. Реалізується в конвенціях (міжнародних угодах), комюніке (повідомленнях). нотах (зверненнях), протоколах, меморандумах, договорах, заявах, ультиматумах і т.ін.

Юридичний використовується у юриспруденції (судочинство, дізнання. розслідування, арбітраж).

Цей підстиль обслуговує й регламентує правові та конфліктні відносини:

  • між державою та підприємствами й організаціями всіх форм власності;
  • між підприємствами, організаціями та установами;
  • між державою та приватними особами;
  • між підприємствами, організаціями й установами всіх форм власності та приватними особами;
  • між приватними особами.

Question for self-control:

1. Назвіть основні стильові риси

2. Назвіть відомі Вам стилі сучасної української мови

3. Які характерні риси розмовного стилю сучасної української мови?

4. Які характерні риси розмовного стилю сучасної української мови?

5. Які характерні риси художнього стилю сучасної української мови?

6. Які характерні риси наукового стилю сучасної української мови?

7. Які характерні риси публіцистичного стилю сучасної української мови?

8. Які характерні риси епістолярного стилю сучасної української мови?

 

9. Які характерні риси конфесійного стилю сучасної української мови?

10. Які характерні риси організаційно-ділового стилю сучасної української мови?

 

Seminar 2: Functional styles of the English and Ukrainian languages

1. Styles and sublanguages

2. Enumerate functional styles of contemporary English and give their characteristic features

ü The style of official documents

ü The style of scientific prose

ü The newspaper style

ü The publicist style

ü The belletristic style. What is the status of the belles-lettres style among other functional styles?

ü Literary colloquial style and informal colloquial style

ü Specific colloquial English

3. Стилі сучасної української літературної мови. Стильові риси і мовні засоби, функція, сфера спілкування та жанри реалізації

4. Функціональні стилі сучасної української мови

ü Офіційно-діловий стиль

ü Науковий стиль

ü Публіцистичний стиль

ü Художній стиль

ü Розмовний стиль

ü Епістолярний

ü Конфесійний

 






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных