Стилістичні засоби словотвору

Префікси й суфікси звичайно слугують для творення слів з новим значенням: сад, сад ити, сад ов ий, сад івник, сад інн я, пере садж увати. Разом з тим суфікси, рідше префікси можуть використовуватись і для надання слову певного стилістично-емоційного оцінного забарвлення пестливості або згрубілості.

1. Для позначення позитивного ставлення до предмета і, як правило, здрібнілості використовуються суфікси із звуками к, ц, ч:

а) для іменників чоловічого роду -ок, -ик, -ець, -очок, -ечок, -ичок: ліс ок, син ок, пальч ик, дощ ик, вітр ець, горб очок, верш ечок, кот ичок;

б) для іменників жіночого роду -к( а ), -ц( я ), -иц( я ), -очк( а ), -ечк( а ), -ичк( а ): хмар ка, ягід ка, баб ця, удов иця, вод иця, бджіл очка, голів очка, хатин очка, річ ечка, дон ечка, сестр ичка;

в) для іменників середнього роду -к( о ), -ц( е ), -ечк( о ): вуш ко, лич ко, курчат ко, вин це, дерев це, вікон ечко, слов ечко; і чоловічого роду: дяд ечко, бат ечко.

Особливого відтінку пестливості іменникам надають:

а) суфікси - оньк( о ), -оньк( а ), -еньк( о ), -еньк( а ): сокол онько, дівчин онька, брів онька, лич енько, руч енька, ніч енька;

б) суфікси - усь, -ус( я ), -унь, -унь( о ), -ун( я ): дід усь, баб уся, мат уся, брат унь, брат уньо, дід уньо, мам уня.

Для надання відтінку пестливості в прикметниках використовуються суфікси - еньк (ий), -есеньк (ий), -ісіньк (ий), -юсіньк (ий): гарн еньк ий, більш еньк ий, мал есеньк ий, чист есеньк ий, біл ісіньк ий, тон юсіньк ий.

У дитячій мові дієслова можуть діставати суфікси пестливості -к-, -оньк-, -очк-: спат к и, спат оньк и, спат очк и, їст оньк и, пит оньк и.

Пестливі імена творяться, як правило:

а) скороченням імені: Аля (від Аліса, Аліна, Алевтина, Алла, Альбіна), Леся (від Лариса, Олександра, Олена), Вітя (від Віталій, Віктор), Льоня (від Левко, Леонід, Леонтій, Олексій);

б) за допомогою суфіксів: Над юн я, Над юс я, Над юш а, Наді єчк а, Над юсеньк а; зокрема й суфікса -к-: Степан к о, Іван к о, Саш к о, Марій к а, Надій к а, Оксан к а.

2. Для позначення негативного ставлення до предмета і, як правило, збільшеності найчастіше використовуються суфікси -ищ( е ), -иськ (о): вітр ищ е, мороз ищ е, баб ищ е, хлопч иськ о, дід иськ о, вітр иськ о); рідше з цією метою вживаються суфікси - ак( а ), - ук( а ), - уг( а ), ур( а ): злоді як а, розбиш ак а,змі юк а, зл юк а, кат юг а, хап уг а, босяц юр а.

Прикметникам відтінку згрубілості надають суфікси -езн (ий), -елезн (ий), - ущ ий: стар езн ий, груб езн ий, товст елезн ий, зл ющ ий, поган ющ ий.

3. В іменниках на позначення неповноти вияву якоїсь властивості вживаються префікси па-, про-: па росток, па горбок, па морозь, про весна, про зелень. На позначення великої давності в іменниках і прикметниках вказує префікс пра-: пра ліс, пра щур, пра давній, пра вічний.

142. Від поданих іменників та прикметників утворіть якомога більше слів з пестливим відтінком.

1. Сестра, брат, мама, тато, тітка, дядько. 2. Рідний, дорогий, гарний, теплий, сивий.

143. Прочитайте текст. Знайдіть пестливі слова і поясніть, з якою метою їх вжито.

Коли це на луці де взялась дівчина… квітки рве…

Ось баба Пріська:

— Та й пить же, матінко, — підвелась і гука: — Дівчино, винеси відерця нам!

Дівчина так швиденько травою-травою до хати, вхопила — несе. Баба й каже:

— От спасибі, доню, дай же я витягну.

А вона:

— Я сама, я сама… я за людьми так скучила.

Взяла ключ, тягне. І така — боса, в керсетині в латаній, в платочку в старенькому, а гарненька така — брівки чорненькі, оченята карі, худенька…

Витягла й підносить, і так покірливо:

— Здорові пийте.

— Спасибі, доню, дай, Боже, здоров’ячка тобі! — дякує баба, а далі: — Як же тебе звуть, доню?

— Марина.

— Хай же тобі, Маринко, Господь пошле чоловічка доброго.

А баба Омельчиха:

— То ще поки пошле, а то ось і є він, — та й моргнула на Василя, — ось ми, каже, за хлопця за цього й візьмем її.

Дівчина почервоніла-почервоніла та й очі в землю.

А Василь:

— У неї, мабуть, є й без мене… А є ж… хлопець?

Дівчина нічого. Потім так тихенько:

— Не-ма… — та спідлоба зирк-зирк на Василя (А.Тесленко).

Вправа 144. Прочитайте відповідь мовознавця на запитання журналіста. Як ви сприймаєте наведені тут слова? Зробіть висновок, як слід підходити до творення нових слів.

— Неоковирним для мене є слово лідирувати. Що думаєте з цього приводу?

— В українській мові є лише поодинокі слова такого типу утворення, і наше “вухо” сприймає їх як чужі. Слово лідирувати можна замінити синонімічними висловами вести перед, бути попереду, бути лідером тощо. А можна й так міркувати: твірним словом є іменник лідер. В українській мові доволі продуктивною є модель, за якою від іменників, що є назвами осіб, з допомогою активного суфікса -ува- (-юва-) творяться дієслова: гончарувати, ґаздувати, лихварювати, мірошникувати, наймитувати, писарювати, директорувати, учителювати, товаришувати. То чому не можна сказати лідерувати і лідерує, якщо він лідер?

Ще одним покручем такого типу є для мене слово репетирувати, яке наші словники подають як відповідник до російського репетировать. Але тішить те, що від акторів, принаймні тих, яких знаю, я не чула репетируємо чи йду репетирувати, а природні проводимо репетицію, йду на репетицію.

Іще одне слово такого характеру творення — курирувати. В українському тексті воно таки “ріже” вухо: Перший віце-прем’єр, який раніше курирував промисловість в українському уряді, тепер заявив, що дуже завантажений (З газети). С.Караванський до рос. курировать радить вживати укр. опікуватися, наглядати. І це добра рада (За О.Сербенською).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: