Модель інформаційної сфери.

Інформаційне суспільство: ознаки та стадії становлення.

Міжнародно-правові основи формування інформаційного суспільства.

Інформаційна функція держави та державна політика у галузі формування інформаційного суспільства.

Поняття інформації як категорії науки та нормативне визначення за законодавством України.

Підстави класифікації інформації за роллю в правовій системі та порядком доступу до неї.

Юридичні особливості та властивості інформації.

Модель інформаційної сфери.

Законодавство

1. Декларация принципов “Построение информационного общества – глобальная задача в новом тысячелетии” (Женева, 12.12.2003 г.) // www.rada.gov.ua +

2. Хартия глобального информационного общества (Окинава, 22.07.2000 г.) // www.rada.gov.ua +

3. Закон України “Про Національну програму інформатизації” від 4 лютого 1998 року в ред.від 01.08.2016 // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 27-28. – Ст. 181. +

4. Концепція Національної програми інформатизації. Затверджено Законом України від 4 лютого 1998 року в ред..від 11.08.2013 // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 27-28. – Ст. 182. +

5. Закон України “Про інформацію” від 2 жовтня 1992 р. (в ред. від 25.06.2016 р.) // Відомості Верховної Ради. – 2011. – № 32. – Ст.313.

6. Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки. Затв. Законом України від 9 січня 2007 р. // Відомості Верховної Ради. – 2007. - № 12. - Ст.102.

7. Розпорядження Кабінету міністрів України від 15.05.2013 №386-р «Про схвалення Стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні». – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/386-2013-%D1%80

8. Постанова Верховної ради України «Про Рекомендації парламентських слухань на тему: «Реформи галузі інформаційно-комунікаційних технологій та розвиток інформаційного простору України» // ВВРУ. – 2016. - № 17. – Ст.191.

9. Марущак А.І. Інформаційне право: Доступ до інформації: Навчальний посібник. - К.: КНТ, 2007. - 532 с.

10. Синєокий О. В.Інформаційне право України та електронне право високих технологій: [ електронний ресурс ] (електронний курс лекцій українською мовою) / – Запоріжжя: ЗНУ, 2010. – 215 ел. с.

11. Основи інформаційного права України: Навч. посіб. B.C. Цимбалюк, В.Д. Гавловський, В.В. Гриценко та ін.; За ред. М.Я. Швеця, Р.А. Калюжного та П.В. Мельни­ка. — К.: Знання, 2004. — 274 с.

12. Хахановський В.Г. Інформаційне право: навчально-методичний комплекс. – Київ: НАВСУ, 2013.

І питання. Інформаційне суспільство: ознаки та стадії становлення (роль інформації в житті особистості, суспільства, держави).

Існування людства на планеті Земля, формування та розвиток суспільства та держави пов’язані з інформацією та обумовлені нею. Недаремно навіть у Біблії зазначено, що спочатку було слово.

Інформація в історії розвитку цивілізації завжди відігравала визначальну роль та слугувала основою для прийняття рішень на всіх рівнях та етапах розвитку суспільства та держави. В історії суспільного розвитку можна виділити кілька інформаційних революцій, пов’язаних з кардинальними змінами у сфері виробництва, обробки та обігу інформації, які призвели до радикальних перетворень суспільних відносин. У результаті таких перетворень суспільство набувало в певному розумінні нової якості.

Перша інформаційна революція пов’язана із виникненням писемності, що призвело до гігантського якісного та кількісного стрибка в інформаційному розвитку суспільства. З’явилась можливість фіксувати знання на матеріальному носії, тим самим відчужувати їх від виробника та передавати від покоління до покоління.

Друга інформаційна революція (середина ХУІ ст.) викликана винаходом книгодрукування (першодрукарі Гутенберг та Іван Федоров). З’явилась можливість тиражування та активного поширення інформації, зросла доступність людей до джерел знань. Ця революція радикально змінила суспільство, створила додаткові можливості залучення до культурних цінностей одразу широких верств населення.

Мовні засоби передачі інформації — усні, письмові, друковані, ніколи не втрачали свого значення. За даними ЮНЕСКО, на початку 90-х років XIX ст. у світі видавалося понад 8 тисяч щоденних газет загальним тиражем понад півмільярда примірників. Насиченість друкованими засобами масової інформації є одним з найважливіших показників рівня культурного розвитку країн і нині. За критеріями ООН, мінімальна для цивілізованої країни кількість газет на 1000 осіб населення повинна становити не менше 100 примірників. Світовими лідерами є Японія та Швеція (понад 500 примірників). В Україні в середині 90-х років XX ст. видавалося до 450 газет загальним тиражем понад 11 млн (приблизно 300 примірників на 1000 осіб).

Третя інформаційна революція (к. ХІХ ст.) обумовлена винаходом електрики, завдяки якій з’явився телеграф, телефон, радіо, які дозволяють оперативно передавати та накопичувати інформацію у значних обсягах. У XIX ст. настала епоха технічних засобів передачі інформації. У травні 1844 р. було передано перше телеграфне повідомлення, яке починалося словами: «What hath God wcoughi...» («Спочатку створив Бог...»). Телеграф міг передавати лише умовні позначення (азбука Морзе). Телетайп, факс здатні відтворювати текст комунікатора. На початку березня 1876 р. Томас Ватсон — помічник винахідника телефону Олександра Белла, почув слова: «Мені потрібен Ватсон...» Наступного року у Франції з´явився «палеофон» — попередник сучасних магнітофонів, дещо пізніше — радіо, кіно й телебачення, відеомагнітофонна техніка тощо.

Наслідок цієї революції – підвищення ступеню поширюваності інформації, підвищення інформаційного “охоплення” населення засобами мовлення. Збільшилась роль ЗМІ як механізмів поширення повідомлень та знань на великих територіях та забезпечення ними населення, що на них проживає, підвищився доступ членів суспільства до повідомлень та знань. Суттєво зросла роль інформації як засобу впливу на розвиток суспільства та держави, з’явилась можливість оперативного спілкування людей між собою.

Четверта інформаційна революція (середина ХХ ст.) пов’язана із винаходом обчислювальної техніки та появою ПК, створенням мереж зв’язку та телекомунікацій. Стало можливим накопичувати, зберігати, обробляти та передавати інформацію в електронній формі. Зросли оперативність та швидкість створення та обробки інформації, в пам’яті комп’ютера стали накопичуватись майже необмежені об’єми інформації, збільшилась швидкість передачі, пошуку та отримання інформації.

Сьогодні ми переживаємо п’яту інформаційну революцію, пов’язану з формуванням та розвитком транскордонних глобальних інформаційно-телекомунікаційних мереж, які охоплюють усі країни та континенти, проникають до кожної домівки, впливають одночасно і на кожну людину окремо, і на великі маси людей. Найяскравіший приклад такого явища та результат п’ятої революції – Інтернет. Сутність цієї революції полягає в інтеграції у єдиному інформаційному просторі по всьому світу програмно-технічних засобів, засобів зв’язку та телекомунікацій, інформаційних запасів та запасів знань як єдиної інформаційної телекомунікаційної інфраструктури, в якій активно діють юридичні та фізичні особи, органи державної влади та місцевого самоврядування. Як наслідок надзвичайно зростають швидкість та обсяги оброблюваної інформації, з’являються нові унікальні можливості виробництва, передачі та поширення інформації, пошуку та отримання інформації, нові види традиційної діяльності в цих мережах.

Ми є свідками суттєвого підвищення ролі та місця інформації в житті особи, суспільства, держави, впливу інформації на розвиток особи, суспільства, держави. інформація сьогодні перетворилась у потужний реально відчутний ресурс, який має навіть більшу цінність, ніж природні, фінансові, трудові та інші ресурси. Інформація стала товаром, який продається та купується. Інформація перетворилась на зброю, виникають та припиняються інформаційні війни. Найактивнішим чином розвивається та входить до нашого життя транскордонна інформаційна мережа Інтернет.

Це все серйозно трансформує життя особи, суспільства, держави. Цивілізація в цілому і кожний з нас, зокрема, перебуваємо на стадії формування суспільства нового типу – інформаційного суспільства. Це суспільство залишається ще для багатьох незрозумілим. Соціальна система та право як один з основних регуляторів цієї системи суттєво відстають від темпів розвитку інформаційного суспільства, від неосяжних швидкостей “наступу” на нас нових інформаційних технологій та всесвітньої павутини Інтернет – “будівельного матеріалу” інформаційного суспільства.

Що ж являє собою інформаційне суспільство? Згідно із концепцією З.Бжезінського, Д.Белла, О.Тоффлера, яка підтримується і іншими зарубіжними вченими, інформаційне суспільство – різновид постіндустріального суспільства. Розглядаючи суспільний розвиток як “зміну стадій”, прибічники цієї концепції інформаційного суспільства пов’язують його становлення із домінуванням “четвертого”, інформаційного сектора економіки, який іде за трьома відомими секторами – сільським господарством, промисловістю та сферою послуг. При цьому вони стверджують, що капітал та праця, як основа індустріального суспільства, поступаються місцем інформації та знанням в інформаційному суспільстві.

Інформаційне суспільство – суспільство особливе, не відоме історії. Дати його визначення досить складно, проте можна перерахувати його основні особливості та характеристики:

1. наявність інформаційної інфраструктури, яка складається із транскордонних інформаційно-телекомунікаційних мереж (ТІТМ) та розподілених в них інформаційних ресурсів як запасів знань;

2. масове використання ПК, підключених до ТІТМ. Саме масове, інакше це не суспільство, а сукупність окремих його членів;

3. підготовленість членів суспільства до роботи на ПК та в ТІТМ;

4. нові форми та види діяльності в ТІТМ або у віртуальному просторі (повсякденна трудова діяльність в мережах, купівля-продаж товарів та послуг, зв’язок та комунікація, відпочинок та розваги, медичне обслуговування тощо);

5. можливість кожному майже миттєво отримувати із ТІТМ повну, точну та достовірну інформацію;

6. практично миттєва комунікація кожного члена суспільства з кожним, кожного з усіма і усіх з кожним (наприклад, “чати” по інтересам в Інтернеті);

7. трансформація діяльності ЗМІ, інтеграція ЗМІ та ТІТМ, створення єдиного середовища поширення масової інформації – мультімедіа;

8. відсутність географічних та геополітичних кордонів держав – учасників ТІТМ, “зіткнення” та “ломка” національних законодавств країн в цих мережах, становлення нового міжнародного інформаційного права та законодавства.

Типовий приклад інформаційної інфраструктури такого інформаційного суспільства – Інтернет. Сьогодні Інтернет активно заповнює інформаційний простір в усіх країнах та на всіх континентах і є основним та активним засобом формування інформаційного суспільства.

Існує дві оцінки обсягів інформаційного наповнення Інтернету. За одними даними (контрольований Інтернет) на початок 2000 р. в Інтернеті нараховувалось більше 1 млрд. документів на 4 млн. серверів, за іншими даними (т.зв. “невидимий” або “глибинний” Інтернет) в ньому міститься більше 550 млрд. документів. В цілому ж обсяги інформаційних ресурсів зростають в Інтернеті експоненційно.

США та Європа крокують до інформаційного суспільства дещо різними шляхами.

США були свого роду піонером у формуванні основ практичного здійснення інформаційної інфраструктури – технологічної основи інформаційного суспільства. У 1993 р. уряд США підготував доповідь із планами розвитку національної інформаційної інфраструктури (НІІ) (Agenda of Action). Для вивчення проблем, пов’язаних із створенням НІІ, була створена Робоча група з Інформаційної Інфраструктури (Information Infrastructure Task Force). У спеціально підготовленій доповіді були рекомендовані основні принципи формуванні інформаційного суспільства:

̶ заохочення приватних інвестицій;

̶ концепція універсального доступу;

̶ забезпечення інтерактивного доступу;

̶ допомога у технологічних інноваціях;

̶ захист приватного життя, безпеки та надійності мереж;

̶ покращене управління спектром радіочастот;

̶ захист прав інтелектуальної власності;

̶ координація державних зусиль;

̶ забезпечення доступу до державної інформації.

Згідно із цією доповіддю США взяли курс на побудову інформаційної супермагістралі як технологічного засобу, що дозволяє кожному знайти інформацію, розвагу за власним смаком, і яка визначається як сукупність усіх технологій, пов’язаних із виробництвом, обробкою, зберіганням та поширенням інформації, будь то телебачення, комп’ютерні мережі, супутникове мовлення, комерційні онлайнові компанії.

Доповіді робочих груп, покликаних вивчати пов’язані з цими процесами проблеми, присвячені гуманітарним темам – охороні здоров’я, освіті, збереженню недоторканості приватного життя та інформації, охороні прав інтелектуальної власності тощо. З урахуванням глобального характеру змін, які відбуваються під впливом інформаційних та телекомунікаційних технологій, ініціатива із національної поступово переростає у глобальну.

В Європі також приділяється багато уваги формуванню інформаційного суспільства. Розроблена стратегія входження Європи до інформаційного суспільства, підготовлені та реалізуються рекомендації щодо входження до нього. Резолюції та документи Ради Європи присвячені різним аспектам становлення інформаційного суспільства в європейських країнах. Європейська комісія у лютому 1995 року заснувала Форум для обговорення загальних проблем становлення інформаційного суспільства. 128 його членів представляють користувачів нових технологій, різні соціальні групи, постачальників змісту та послуг, мережевих операторів, державні та міжнародні інститути. Мета роботи Форуму:

̶ прослідкувати процес становлення інформаційного суспільства в таких сферах, як вплив на економіку та зайнятість;

̶ створення соціальних та демократичних цінностей у “віртуальному співтоваристві”;

̶ вплив на громадські, державні служби;

̶ освіта, перекваліфікація, навчання в інформаційному суспільстві;

̶ культурний вимір та майбутнє ЗМІ;

̶ сталий розвиток, технологія та інфраструктура тощо.

Звертається увага на те, що якщо Європа не зможе швидко та ефективно адаптуватись до умов інформаційного суспільства, її очікує втрата конкурентоспроможності перед США та азіатських економік, а також соціальне відчуження всередині європейської спільноти. Проблеми розвитку інформаційного суспільства викладені у першій щорічній доповіді Форуму “Мережі для людей та співтовариств”.

Практично кожна із країн Європи має програму, присвячену формуванню національної політики у справі побудови інформаційного суспільства, причому ця політика сприймається не як данина моді, а як імператив, невиконання якого загрожує втратою конкурентоспроможності усієї країни в цілому, порівняним зниженням рівня життя, втратою темпів розвитку та відкиданням з передових економічних, торгівельних, технологічних позицій.

Якщо розглядати проблеми формування інформаційного суспільства в цілому, то специфіка сучасного моменту виражається в тому, що подальший прогрес інформаційних та телекомунікаційних технологій залежить не стільки від проривів власне у технологіях, скільки від того, наскільки швидко будуть пристосовані до нових реалій старі норми, які регулюють традиційно різні сектори, - телекомунікації, телебачення, інші ЗМІ. Найбільш кваліфікованою відповіддю на нові вимоги, що ставляться до регулювання інформаційної сфери, можна назвати новий закон про телекомунікації у США, підписаний у лютому 1996 року.

2 питання. Міжнародно-правові основи формування інформаційного суспільства.

̶ Хартія глобального інформаційного суспільства, 2000 р. (Окінава, Японія);

̶ Декларація принципів та План дій, напрацьовані на Всесвітніх зустрічах з питань інформаційного суспільства (Женева, грудень 2003 р.; Туніс, листопад 2005 р.)

Одним з ключових міжнародних актів, автори якого спробували окреслити основні принципи і шляхи формування інформаційного суспільства, безперечно, є Хартія Глобального інформаційного суспільства. Вона була прийнята лідерами “вісімки (США, Канада, Японія, Росія, Італія, Німеччина, Франція, Великобританія)” найбільш розвинених країн світу 22 липня 2000 р. в м. Окінава (Японія).

Згідно з положеннями цієї Хартії, сутність стимульованої інформаційно-комунікаційними технологіями економічної та соціальної трансформації полягає в її здатності сприяти людям та суспільству у використанні знань та ідей. Інформаційне суспільство, як його розуміють автори Хартії, дозволяє людям використовувати свій потенціал і реалізовувати свої прагнення.

Визначається, що при формуванні інформаційного суспільства, головним принципом повинно бути те, що “всі люди скрізь” без винятку повинні мати можливість користуватись перевагами інформаційного суспільства”, а сталість такого суспільства ґрунтується на демократичних цінностях. Зокрема на таких, як вільний обмін інформацією та знаннями, взаємна терпимість та повага до особливостей інших людей.

“Вісімка” проголосила основні положення, які країни застосовуватимуть при здійсненні політики по формуванню та розвитку інформаційного суспільства.

Це наступні положення:

1. Одним із найважливіших факторів, який впливає на формування суспільства у ХХІ т.., є і нформаційно-комунікаційні технології (ІКТ). Їх революційний вплив стосується способу життя людей, їх освіти та роботи, а також взаємодії уряду країни з громадянським суспільством. ІКТ швидко перетворюються на життєво важливий стимул розвитку світової економіки. Вони також надають можливість усім приватним особам, фірмам та спільнотам, які займаються підприємницькою діяльністю, ефективніше та творчо вирішувати економічні та соціальні проблеми. Перед усіма нами відкриваються великі можливості.

2. Сутність економічної та соціальної трансформації, яка стимулюється ІКТ, полягає у її здатності сприяти людям та суспільству у використанні знань та ідей. Інформаційне суспільство дозволяє людям ширше використовувати свій потенціал та реалізовувати свої прагнення. Для цього керівники країн “вісімки” будуть вживати заходи, щоб ІКТ служили досягненню взаємодоповнюваних цілей забезпечення сталого економічного зростання, підвищення загального добробуту, стимулювання соціальної злагоди та повної реалізації їх потенціалу у сфері зміцнення демократії, транспарентного та відповідального управління, міжнародного миру та стабільності.

3. Прагнучи досягти ці цілі, керівники країн “вісімки” підтверджують своє схвалення принципу участі в цьому процесі, виходячи з того, що всі люди скрізь, без виключення повинні мати можливість користуватись перевагами глобального інформаційного суспільства. Стабільність глобального інформаційного суспільства демократичних цінностях. Які стимулюють розвиток людини, і до яких відносяться такі як, вільний обмін інформацією та знаннями, взаємна терпимість та повага до особливостей інших людей.

4. Керівники країн “вісімки” будуть здійснювати керівництво зусиль урядів по зміцненню відповідної політики та нормативної бази, які стимулюють конкуренцію та новаторство, по забезпеченню економічної та фінансової стабільності, по оптимізації глобальних мереж, боротьбі із зловживаннями, які підривають цілісність мережі, по скороченню розриву в цифрових технологіях, інвестуванню в людей та забезпеченню глобального доступу та участі в цьому процесі.

5. Керівники країн “вісімки” зазначають, що Хартія є, насамперед, закликом до усіх як у державному, так і в приватному секторі, ліквідувати міжнародний розрив в галузі інформації та знань. Солідна основа політики та дій в галузі ІКТ може змінити методи взаємодії країн у сфері соціального та економічного прогресу в усьому світі. Ефективне партнерство сере учасників, включаючи спільне політичне співробітництво, також є ключовим елементом раціонального розвитку інформаційного суспільства.

У Хартії виділяється чотири розділи:

І. використання можливостей цифрових технологій. Завдання полягає не лише у стимулюванні та сприянні переходу до інформаційного суспільства, але також і в реалізації його економічних, соціальних, культурних переваг. Для досягнення цих цілей важливо будувати роботу по наступних ключових напрямах:

- проведення економічних та структурних реформ з метою створення обстановки відкритості, ефективності, конкуренції та використання нововведень, які б доповнювались заходами по адаптації на ринку праці, розвитку людських ресурсів та забезпеченню соціальної злагоди;

- раціональне управління макроекономікою, що сприяє більш точному плануванню з боку ділових кіл та споживачів та використання переваг нових інформаційних технологій;

- розробка інформаційних мереж, які забезпечують швидкий, надійний, безпечний та економічний доступ за допомогою конкурентних ринкових умов та відповідних нововведень до мережевих технологій, їх обслуговування та застосування;

- розвиток людських ресурсів, які б відповідали вимогам інформаційного часу, шляхом освіти та постійного навчання та задоволення зростаючого попиту на спеціалістів в галузі ІКТ у багатьох секторах економіки;

- активне використання ІКТ в державному секторі та сприяння наданню в режимі реального часу послуг, необхідних для підвищення рівня доступності влади для усіх громадян.

ІІ. подолання електронно-цифрового розриву. Питання про подолання електронно-цифрового розриву всередині держав та між ними посіло важливе місце в національних дискусіях. Кожна людина повинна мати можливість доступу до інформаційних та комунікаційних мереж. Мобілізація знань та ресурсів в даній галузі – необхідна умова врегулювання даної проблеми.

З метою максимізації соціальної та економічної вигоди інформаційного суспільства “вісімка” згідна із наступними основними принципами та підходами та рекомендує їх:

ü продовження сприяння розвитку конкуренції та відкриттю ринків для інформаційних технологій та телекомунікаційної продукції та послуг, включаючи недискримінаційне та основане на витратах підключення до основних телекомунікацій;

ü захист прав інтелектуальної власності на інформаційні технології. це має важливе значення для просування нововведень, пов’язаних з ІКТ, розвитку конкуренції та широкого впровадження нових технологій. “Вісімка” вітає спільну працю представників органів влади країн по захисту інтелектуальної власності та доручає своїм експертам обговорити подальші напрями роботи у цій сфері;

ü підтверджується зобов’язання урядів використовувати лише ліцензійне програмне забезпечення;

ü ряд послу, включаючи телекомунікації, транспорт, доставку посилок, мають важливе значення для інформаційного суспільства та економік. Підвищення їх ефективності та конкурентоспроможності дозволить розширити переваги інформаційного суспільства. Митні та експедиторські процедури також важливі для розвитку інформаційних структур;

ü розвиток транскордонної електронної торгівлі шляхом сприяння подальшій лібералізації, покращення мереж та відповідних послуг та процедур в контексті жорстких рамок ВТО, продовження роботи у сфері електронної торгівлі у ВТО та на інших міжнародних форумах та застосування відповідних торгівельних правил ВТО до електронної торгівлі;

ü послідовні підходи до оподаткування електронної торгівлі, які ґрунтуються на звичайних принципах, включаючи недискримінацію, рівність, спрощення та інші ключові елементи, узгоджені в контексті роботи Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР);

ü продовження практики звільнення електронних переказів від митних зборів до тих пір, поки вона не буде знову розглянута на наступній міністерській конференції ВТО;

ü підвищення довіри споживача до електронних ринків згідно із основними принципами ОЕСР, в т.ч. через ефективні саморегулюючі ініціативи, такі як кодекси поведінки, маркування та інші програми підтвердження надійності, вивчення варіантів усунення складностей, яких зазнають споживачі в ході транскордонних спорів, включаючи використання альтернативних механізмів розв’язання спорів;

ü розвиток ефективного та значимого механізму захисту приватного життя споживача, а також захисту приватного життя при обробці особистих даних, забезпечуючи при цьому вільний обіг інформації.

ІІІ. сприяння всезагальній участі. Ключовою складовою стратегії повинен стати рух у напрямку всезагального доступу для всіх. Цьому сприятиме:

ü встановлення сприятливих ринкових умов, необхідних для надання населенню послуг у сфері комунікації;

ü знаходження додаткових можливостей, включаючи доступ через установи, відкриті для широкої громадськості;

ü надання пріоритетної уваги вдосконаленню мережевого доступу, особливо у відсталих міських, сільських та віддалених районах;

ü приділення особливої уваги потребам та можливостям людей, які користуються меншою соц. захищеністю, людей з обмеженою працездатністю, а також старших людей, і активно вживати заходів, спрямованих на надання їм легшого та зручнішого доступу.

Приватний сектор відіграє життєво важливу роль у розробці інформаційних та комунікаційних мереж в інформаційному суспільстві. Проте, завдання створення передбачуваної, транспарентної та недискримінаційної політики та нормативної бази, необхідної для інформаційного суспільства, лежить на урядах. Необхідно подбати про те, щоб правила та процедури, які мають відношення до ІКТ, відповідали докорінним змінам в економічних угодах з урахуванням принципів ефективного партнерства між держаним та приватним секторами, а також транспарентності та технологічної нейтральності. Такі правила повинні бути передбачувані та сприяти зміцненню ділової та споживчої довіри.

Зусилля міжнародного співтовариства, спрямовані на розвиток глобального інформаційного суспільства, повинні супроводжуватись узгодженими діями по створенню безпечного та вільного від злочинності кіберпростору. “Вісімка” бере на себе зобов’язання забезпечити здійснення ефективних заходів у боротьбі із злочинністю в комп’ютерній сфері. “Вісімка” буде і надалі сприяти встановленню діалогу з представниками промисловості про безпеку та довіру в кіберпросторі. Необхідно також знайти ефективні політичні розв’язання актуальних проблем, як, наприклад, спроби несанкціонованого доступу або комп’ютерні віруси.

ІV. подальший розвиток. Зусилля по подоланню міжнародної розрізненості у вирішальній мірі залежать від ефективного співробітництва між усіма учасниками. Для створення рамочних умов для розвитку ІКТ важливу роль і у подальшому відіграватиме двостороннє та багатостороннє співробітництво. Міжнародні фінансові інститути, включаючи багатосторонні банки розвитку, особливо Всесвітній банк, достатньо придатні для цієї мети та можуть розробляти та здійснювати програми, які сприятимуть зростанню та боротьбі із бідністю, а також розширюватимуть зв’язки, доступ та навчання. Центральною залишається роль приватного сектору в просуванні ІКТ в країнах, які розвиваються.

Таким чином, Окінавська Хартія є важливим документом, який покликаний організувати та активізувати діяльність країн та урядів на шляху активного формування глобального інформаційного суспільства планети Земля. Велика роль в цьому складному комплексному процесі в Хартії відводиться нормативному забезпеченню. “Вісімка” говорить про необхідність створення та зміцнення нормативної бази інформаційного суспільства, про його подальший розвиток, про підготовку спеціалістів у нормативній сфері, рух міжнародного співробітництва в галузі нормативного забезпечення інформаційного суспільства.

Інформаційне право становить нормативну базу інформаційного суспільства. Інформаційне право як нормативна база інформаційного суспільства, як і саме інформаційне суспільство, лише формується на даному етапі розвитку світового співтовариства в цілому та інформаційного суспільства зокрема.

На сьогодні в Україні також було би доцільно створити (поряд з вже існуючою Національною програмою інформатизації, затвердженою ЗУ від 4 лютого 1998 року) власний комплексний законодавчий акт концептуального характеру з усього кола питань інформаційного розвитку держави і суспільства – політичних, економічних, соціальних, військових, врахувавши при цьому положення Окінавської хартії. Вітчизняним законодавцем у прийнятій ним Постанові від 31.03.2016 р. «Про Рекомендації парламентських слухань на тему: «Реформи галузі інформаційно-комунікаційних технологій та розвиток інформаційного простору України» закріплені напрямки державної політики у сфері ІКТ та низка пов’язаних із заходів. Проте єдиного комплексного законодавчого акту до сих пір немає.

Окреслені в цій Хартії проблеми слід на сьогодні відносити до прогностичної сфери державної інформаційної політики. Це обумовлено тим, що реалізація відповідних її напрямів (інформатизація, захист інформаційного ринку, проблеми інформаційної зброї та інформаційного тероризму) впливає не так на сьогоднішню ситуацію в інформаційній сфері в Україні, як на те, наскільки Україна в майбутньому буде готова до викликів глобального інформаційного суспільства з його глобальними перевагами і такими ж глобальними загрозами.

3 питання. Інформаційна функція держави та державна політика у галузі формування інформаційного суспільства.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: