Хід військових дій у 1654 – 1657 рр.

Після укладення союзу між Московією та Укр відбулося перегрупування осн учасників війни: кримські татари перейшли на бік Польщі. У березні 1654 р. польська армія перейшла в наступ на Правобережжя. Осн маса моск військ та загони козаків під командуванням ніжинського полковника Івана Золотаренка розгорнули бойові дії на Смоленщині і в Білорусії. Восени 1654 р. Польща спрямувала свій удар на Поділля. У січні 1655 р. пол-татарське та укр-моск. війська зійшлися під Охматовом (Черкаська обл..). Місце бою назвали «поле дрожі», через великі морози, тому й битв назвали – Дрижипільська. Пол-татар. військо зазнало поразки, проте остаточно звільнити Брацлавщину не вдалося.

У липні 1655 р. Б.Х. рушив в Галичину. 19 вересня 1655 р. під м. Городок пол. війська розбиті. Польща виявилася неспроможною вести далі бойові дії- цим скористалася Швеція - 9 липня оголосила війну Польщі.

Після битви під містечком Озерна 12 листопада було укладено угоду між гетьманом і кримським ханом проне втручання Криму у війну Укр й Московії проти Польщі. Договір дав можливість уникнути неочікуваного нападу з боку татар.

Москва, будучи суперником Швеції, припинила війну проти Польщі і без відома України уклала з нею Віленське перемиря – 24 жовтня 1656 р. Це була на думку Б.Х. зрада царя, тому він почав шукати нових союзників. Реальними претендентами були Трансільванія і Швеція. Відносини з Трансільванією Б.Х. встановив ще у 1648 р. Та вони не були міцними. А вже 8 жовтня 1656 р. було укладено угоду про військовий союз проти Речі Посполитої. Трансільванський князь Юрій ІІ Ракоці обіцяв допомогти гетьману відвоювати Галичину і частину Білорусі, визнавав за гетьманом титул князя і підтримав його намір передати цей титул своєму синові Юрію. Дипломатичні зв’язки із Швецією Б.Х. розпочав 1652 р. і підтримував наділі. Проте намагання укласти союз із шведами були марні. Але у грудні 1656 р. Юрій ІІ Ракоці підписав зі шведським королем трактат «вічного миру». Тепер, за умови спільних воєнних дій України і Трансільванії, можна було сподіватися на допомогу Швеції, яка не маючи договірних відносин із гетьманським урядом, підтримувала б трансильванців. Тому 1656 р. зв’язки українців зі шведами стали регулярними, проте перші не спішилися віддавати укр.. землі, що були під Польщею. У січні 1657 р. шведи представили проект союзницького договору козакам, але з визнанням незалежної держави лише на козацькій території – Наддніпрянщині. Б.Х. відмовився від договору. А вже в червні шведський король погодися віддати гетьману укр.. землі під Польщею, частину Білорусі та Смоленськ, собі залишає Польщу. В той час, в грудні 1656 р. Юрій ІІ Ракоці розпочав наступ на Польщу, підмогою були козаки на чолі з київським полковником Ждановичем. Скоро військо здобуло Перемишль, Варшаву, Краків, Люблін, Брест, але становище погіршилось через напад Данії на Швецію і та мусіла повертатись додому. Польське військо в той час вторглось у Трансільванію, тому Юрій Ракоці почав із поляками вести переговори, проте отримавши звістку у липні 1657 р. про наступ татар відійшов додому. Похід проти Польщі не приніс остаточної перемоги над Річчю Посполитою. Звістка про повернення Ждановича додому завдала смертельного удару Б.Х. і той 27 липня 1657 р. у Чигирині помер.

11. Гет Івана Виговського (1657-1659)

початок правління І. Виговського ввійшов в історію як період «Руїни» - третя чверть 17. Соц протиріччя та старшинська боротьба за владу загострилась і переросла у справжню громадянську війну. Гетьманом повинен був стати 16 річний Юрій Хмельницький, адже ще за життя Б.Х. 5-11 квітня 1657 р. старшинська рада винесла ухвалу про передачу влади синові. Проте в життя її не було втілено. А обрано гетьманом ген писаря Івана Виговського, відповідно до повноліття Юрія.

В 1658 р. гетьман зіткнувся з потужною опозицією, яка всіляко підтримувалася Москвою- Мартин Пушкар і кошовий отаман Яків Барабаш. Москва все нахабніше втручається у внутрішні справи Укр держ. Це призводить до рос-укр війни 1658—1659 рр., яка переплелася з громадянською війною в Укр. У такій ситуації Виговський міняє політику. Зовн політика спрямована була на укладення низки союзів, а саме на Корсунській генеральній раді 1657 р. було оформлено договір із Швецією.. рада також ухвалили відновити союзи з Туреччиною та Кримським ханством і укласти переимиря з Польщею. Проте важкими були відносини із Москвою. Оскільки пакт 1654 р. вже перестав фактично діяти, бо сама Москва його грубо порушила ще в 1656 р., гетьман уклав з Річчю Посполитою відомий Гадяцьку угоду 1658 р. На його підставі Україна (під назвою Велике князівство Руське) мала входити до Речі Посполитої як рівноправний член конфедерації з Короною Польською та Великим кн Литовським.

Протидіючи викликаному союзом наступові Москви на Україну, Виговський завдав нищівної поразки стотисячній царській армії під проводом Трубецького 9 липня 1659 р. у битві під Конотопом. Втрати Трубецького були бл 40 тис. чол. рос війська і захопивши в полон близько 15 тис.

Однак Гадяцький договір швидко призвів до народного повстання проти Виговського. Союз із державою, довготривале панування якої в Укр було кілька років тому повалено, вважався народом неможливим. Та й сама Польща не мала наміру дотримуватися угоди, хоча Гадяцький дог був ратифікований сеймом Речі Посполитої. Ця битва не призвела до перемоги у війні, а в Укр піднялася нова хвиля виступів опозиції, яка зробила своїм лідером Юрія(за його спиною стояли досвідчені полковники Іван Богун, Іван Сірко, Яким Сомко й ін). Війни на два фронти, та ще громадянської, Виговський не витримав і склав булаву. На його місце обрали Юрія Хм, котрий під тиском Москви підписав Переяславський договір 27.10.1659 р., що перетворював Укр в автономну одиницю у складі Рос імп.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: