Політ статус, амін. устрій Правобережжя та політика щодо неї лівобережних гетьманів в ост чверті 17 ст.

Слободищенський трактат 7 жовтня 1660 започаткував поділ Гетьманщини на Прав та Лів. Нова угода з Польщею не була сприйнята більшою частиною лівоб козацтва. Влітку 1662 р. за підтримки польсько-татарських загонів Ю Х здійснив останню спробу відновити свою владу на Лівобережжі-невдала. 1663 р. Ю. Х зрікся булави, а гетьманом обрали Павла Тетерю (1663-1665), який повінстю потрапив під вплив пол короля, хоча намагався обєднати укр.. землі. Проте на Лівобереж- гет Брюховецький (1663-1668), визнав протекцію Москви і надалі продовжував боротьбу за Правобережжя. Протягом 1664 р. на Правобережжі точилися братовбивчі бої. восени 1665 р. гетьманом став Петро Дорошенко (1665-1676). В той час Річ Посполита та Москва ведуть мирні переговори, які закінчились підписанням Андрусівського перемиря (30 січня 1667), яке стосувалося в основному укр.. земель. Пермиря укладалося без погодження з українським правлінням. Під владою Московщини залишалися Лівобережжя, їй поверталися Сіверщина, Смоленщина та на 2 роки – Київ. За Польщею закріплювалися землі Білорусі та Правобережжя.

Але Дорошенко прагнув обєднати Україна. Насамперед він взявся до заходів спрямованих на покращення внутрішнього становища, закріпився підтримкою Туреччини, з якою підписав 1669 р. договір про турецький протекторат. Але цим ще більше посіяв розбрат на Правобережжі. Це призвело до боротьби за гетьманську булаву між Дорошенком, Петром Суховієм та Михайлом Ханенком. Наприкінці травня 1672 р. турецький султан Моххамед 4 рушив на Брацлавщину, найстрашніше те, що українці брали у ній участь у складі обох армій: Дорошенко на боці Туреччини, а Ханенко – Польщі. 18 жовтня 1672 р. було підписано Бучацький мирний договір: Польща віддала Туреччині все Подільське воєводство з Камянцем; Брацлавщиною і Київщиною мав опікуватися Дорошенко пі протекторатом Туреччини; у складі Польщі залишалася Галичин, Волинь та Пн. Київщина. Цей договір не приніс Правобережжю бажаного миру, оскільки Польща не збиралася відмовлятися від укр. земель. Намір Дорошенка вибороти Україні незалежність у союзі з Туреччиною та Кримським ханством стали для правобережжя справжньою трагедією. Край перетворився на пустку. Відчайдушна боротьба за єдину гетьманську булаву виявилась безрезультатною. Дорошенко зрікся булави.

Турки висунули на гетьмана знову Ю.Х. (1677-1681). Разом з ним він двічі ходи визволяти Чигирин: у 1677 та 1678 рр. Проте тодішній гетьман Самойлович зумів ати йому відсіч. Ю.Х. поступово втрачав укр.. прибічників, а також довіру турків, які його стратили 1781 р. у Камянці.

З того часу право Укр втратила рештки своєї політ самостійності. Населення масово переселялося на лівобережжя. сусідні держ поділили між собою Правобережжя. За Бахчисарайським миром 13 січня 1681 р. Московщина забезпечила собі Київ, з найблищою околицею; Туреччина – Чорноморське узбережжя і Поділля, а землі між Дніпром та Бугом мали залишитися незаселені.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: