ТОР 5 статей: Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы КАТЕГОРИИ:
|
Хімічні властивості СОАдсорбція. Вугілля (особливо деревне) має велику адсорбційну здатність. Адсорбцією називається властивість вугілля та інших твердих або рідких речовин утримувати на своїй поверхні пари, гази і розчинені речовини. Речовини, на поверхні яких відбувається адсорбція, називаються адсорбентами. Речовини, що адсорбуються, називають адсорбатами. Якщо, наприклад, розчин чорнила збовтати з дрібно розтертим вугіллям, а потім суміш профільтрувати, то у фільтраті буде безбарвна рідина — вода. У цьому випадку вся розчинена фарба адсорбується вугіллям. Вугілля — адсорбент, фарба — адсорбат. У техніці як адсорбенти застосовують алюмосилікати, синтетичні смоли та інші речовини. Адсорбційна здатність вугілля зумовлюється його поруватістю. Чим більше пор, тим більша поверхня вугілля і тим більша адсорбційна здатність. Звичайно пори деревного вугілля частково заповнені різними речовинами, що знижує його адсорбційну здатність. Для підсилення адсорбції вугілля спеціально обробляють — нагрівають у струмені водяної пари, щоб звільнити його пори від забруднюючих речовин. Оброблене таким способом вугілля називають активним. Активне вугілля широко застосовується для очищення цукрового сиропу від домішок, які надають йому жовтого кольору, для очищення рослинних олій та жирів. У медицині таблетки з активного вугілля ("карболен") використовують для видалення шкідливих речовин з організму. Активне вугілля застосовується у протигазах для поглинання отруйних речовин. Фільтруючий протигаз, створений М.Д. Зелінським, застосовувався у світову війну 1914-1918 рр., що дало змогу врятувати життя багатьом десяткам тисяч людей.
Силіцій займає місце в IV підгрупі періодичної таблиці Д.І. Менделєєва безпосередньо перед Карбоном та є повним аналогом останнього. Подібно до Карбону, Силіцій — другий після Оксигену елемент за поширеністю в земній корі – 25,8% від маси земної кори. У вільному стані Силіцій у природі не зустрічається, однак більша частина земної кори складається із силікатних порід. Найбільш поширений кремнезем SіО2, ярій зустрічається, у вигляді піску та кварцу. Крім того, природний Силіцій зустрічається у вигляді силікатів — похідних кремнієвої кислоти: польовий шпат (альбіт) NaAlSi3O8; польовий шпат (ортоклаз) КА1Sі3О8; глина (каолін) А12О3 • 2SіO2 • 2Н2О; азбест 3МgO • 2SіО2 • 2Н2О; слюда КА13[Sі3О10] (ОН, F)2; тальк ЗМgО • 4SіО2 • Н2О; нефелін Меt(А1SіО4) (Меі —Na, К) та ін. Сліди силіцію знайдені в організмах рослин та тварин. Добування. У промисловості силіцій добувають відновленням двоокису силіцію вугіллям в електричних печах: SіО2 + 2С = Sі + 2СО Здобутий таким чином силіцій завжди містить домішки. Більш чистий силіцій добувають відновленням двоокису силіцію алюмінієм або відновленням 4-хлористого силіцію SіСl4 цинком: 3SiO2 + 4Al = 3Si + 2Al2O3 SiCl4 + 2Zn = Si + ZnCl2 Карбон, Алюміній та Цинк є відновниками, Силіцій — окисником. В лабораторії як відновник використовують Магній.
Вуглець у вільному стані є типовим відновником. За нормальних умов вуглець хімічно інертний, але за високих температур дуже активний. Графіт більш здатний до реакцій, ніж інші модифікації. 1. Вуглець та силіцій взаємодіють з киснем: 2С + О2 → 2СО C + O2 → CO2 Si + O2 → SiO2 2. Карбон реагує з воднем: С + 2Н2 → СН4 3. Карбон взаємодіє з вуглекислим газом: С + СО2 → 2СО – Q 4. Реагує з водою: C + H2O → CO + H2 5. Карбон реагує з концентрованими Н2SО4 та НNО3: С + 2Н2SО4(конц.) = СО2↑ + 2SО2↑ + 2Н2О С + 4НNO3(конц.) = СО2↑ + 4NO2↑ + 2Н2О 6. Реагує з активними металами, утворюючи карбіди: Ca + 2C → CaC2 7. Силіцій реагує з хлором: Si + 2Cl2 → SiCl4 8. Силіцій взаємодіє з сіркою: Si + 2S → SiS2 9. Силіцій реагує з лугами: Si + 2NaOH → Na2SiO3 + 2H2↑
Оксид карбону (II) СО — чадний газ. Добування. В лабораторних умовах оксид карбону (II) добувають, додаючи потрохи мурашину кислоту до нагрітої сірчаної кислоти. Остання віднімає від мурашиної кислоти воду, виділяючи оксид карбону: HCOOH = СO + H2O У промисловості CO добувають, пропускаючи кисень крізь розжарене вугілля. При цьому відбувається спочатку окиснення вугілля до оксиду карбону (IV), який, взаємодіючи з вугіллям, відновлюється до оксиду карбону (II). С + О2 = СО2 СО2 + С = СО CO може утворюватися в печах при нестачі повітря. Оксид карбону (IV) СО2 (вуглекислий газ) — за н.у. безбарвний газ із трохи кислуватим запахом та смаком, що застигає в білу снігоподібну масу при сильному охолодженні (сухий лід). Твердий СО2 має молекулярну кристалічну решітку. Не підтримує горіння та дихання (вміст СО2 у повітрі більше 10% призводить до смерті). Добування СО2. У природі СО2 утворюється при гнитті різних органічних речовин, а також при диханні тварин та рослин, Хімічні рівняння реакцій, що протікають, співпадають із рівняннями горіння. Наприклад, процес окиснення глюкози в організмі: С6Н12О6 + 6О2 = 6СО2 + 6Н2О В лабораторіях оксид карбону (IV) звичайно добувають, діючи на мармур СаСО3 соляною кислотою: СаСО3 + 2НС1 = СаС12 + Н2О + СО2 У побуті СО2 виділяється при згорянні різних видів палива, наприклад вугілля в печах або природного газу в газових плитах. С + О2 = СО2 СН4 + 2О2 = СО2 + 2Н2О У промисловості велику кількість СО2 отримують як бічний продукт при випалюванні вапна: СаСО3 = СаО + СО2 або при відновленні вугіллям металів із їх оксидів: 2СuО + С = 2Сu + СO2 2Fе2О3 + ЗС = 4Fе + 3СО2
Хімічні властивості СО 1. Оксид карбону (II) відновлює багато металів із їх оксидів: 2Fе + ЗСО2 = 2Fe + 3CO2 2. Горить у кисні: 2СО + О2 = 2СО2 3. Взаємодіє з їдкими лугами: NаОН + СО = НСООNа 4. На сонячному світлі або в присутності каталізатора з'єднується з хлором С12, утворюючи дуже отруйний газ фосген: СО + С12 = СОС12 5. Реагує з парами води: СО + Н2О = СО + Н2 CO + H2O = HCOOH (мурашина кислота) 6. Взаємодіє з аміаком: СО + NH3 = HCN + Н2О (ціаніста кислота) 7. Реагує з перехідними металами: Mo + 6CO = Mo(CO)6 (карбоніл молібдену) Хімічні властивості СО2 СО2 виступає тільки у ролі окисника. Наприклад, за високих температур він взаємодіє з вугіллям та активними металами. СО2 + С → 2СО 2Мg + СО2 → 2МgO + С Як кислотний оксид (ангідрид вугільної кислоти) СО2 взаємодіє з водою, основними оксидами та з розчинами лугів з утворенням солей вугільної кислоти. CO2 + Na2O → Na2CO3 CO2 + 2NaOH → Na2CO3 + H2O CO2 + H2O ↔ H2CO3 + Q
Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|