Патентно-правові системи світу

Кожна окрема країна має свою патентно-правову систему. Це пояснюється тим, що у світі неоднорідно розвивається науковий прогрес, право, визнання основних демократичних прав і свобод людини. Можна виділяти такі патентно-правові системи:

1. Американська патентна система

У США патентний закон прийняли в 1952 р., однак у 80–90 р.р ХХ ст. патентну систему США кардинально змінили. У 1999 році був підписаний новий патентний закон «Багатоаспектний акт з реформу-вання інтелектуальної власності і комунікацій». Після цього змінено систему подачі заявки, охорони об’єкта. Винахідники в США можуть захищати свої інтереси безпосередньо, а також через посередницькі компанії-«промоутери». За кожну дію з подачі заявки і за підтримку патенту в силі винахідник оплачує збір від 350 до 2290 долл. США. Патентна система цієї держави істотно відрізняється від стандартів правової охорони, прийнятих у більшості розвинених країн.

Американська патентна система впливає на найближчі країни: Канаду, Країни Південної Америки.

2. Англійська патентна система. Окремо виділяється патентна система Великобританії, яка впливає на країни – її колишні колонії, Ісландію, Шотландію. Велику роль у масиві нормативних актів тут відіграє судова практика.

До 1800 р. в Англії склалася судова практика, відповідно до якої створення патентної монополії на винахід стає обов’язковим, якщо новизна задовольняє умови, зазначені у «Статуті про монополії». Принципи англійського патентного законодавства були використані для розробки національних законів, прийнятих на початку ХIХ століття іншими європейськими країнами і США. У Великобританії після подачі заявки на патент, на винахід або корисну модель проводиться попередній пошук заявки на патент і експертиза. Результати пошуку і експертизи з усіма запереченнями видаються у вигляді звіту протягом декількох місяців.

Після листування з експертом у разі усунення всіх заперечень Патентним Відомством Великобританії видається патент. Основні збори з процедури патентування у Великобританії такі: мито за подачу заявки на патент на винахід або корисну модель – 500 фунтів стерлінгів; якщо буде листування з експертом – до 200 фунтів.

3. Французька патентно-правова система поширюється на Бель-гію, Люксембург, Марокко.

Перший французький патентний закон 1791 p. закріплював такі положення: будь-який творчий результат визнавався об’єктом права власності; винаходом визнавався творчий результат у будь-якому вигляді доцільної діяльності людини за умови його відповідності вимогам закону; держава гарантувала охорону прав творця шляхом видачі охоронного документу-патенту; вводилася обов’язкова державна реєстрація винаходів попередньою експертизою заявки по суті. Франція має систему, проміжну між явочною і перевірочною.

4. Німецька патентна система діє у Данії, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії, Японії. Основним нормативним актом цієї системи є патентний закон.

5. Система патентування у Європейському Союзі. Європейський патент діє на території 35 країн, які є учасниками Європейської Патентної Конвенції (ЄПК). Для здобуття патенту на винахід або корисну модель в Євросоюзі перед подачею заявки на видачу патенту проводиться завчасний пошук для того, щоб переконатися, що винахід є новим. У разі отримання позитивних результатів пошуку подається заявка на видачу патенту на винахід. Після цього заявка проходить формальну експертизу, де перевіряється відповідність наявності і правильності складання всіх поданих документів, встановленим Правилам (ЄПК). Після формальної експертизи заявка проходить експертизу по суті, де перевіряється на предмет умови патентоспроможності. Після успішного проходження експертизи по суті приймається рішення про видачу і публікацію патенту на винахід. Протягом 9 місяців з дати публікації патенту на винахід можуть висуватись будь-які заперечення і незгоди з технічним рішенням.

6. Патентно-правова система стран Азіатського і Африканського континенту. Ця патентна система більш спрощена, ніж у Європі, у зв’язку з тим, що ці країни борються за національний прогрес. На країни Азіатського й Африканського континентів сильно впливає англійське і французьке право (право колонізаторських держав). В більшості цих країн ще діють закони, прийняті в період колоніальної залежності. Наприклад, винахідницькі відносини продовжують регулюватися патентним законом безпосередньо англійським (Гана, Замбія, Кенія, Сомалі, Танзанія та ін.) або французьким (Малі, Гвінея). Водночас у деяких державах (Індія, Лівія, Руанда, Бурунди, країни Афро-Малагасійского Союзу та ін.) були прийняті нові патентні закони. Характер правового регулювання винахідницьких відносин у значній мірі спрямований на задоволення інтересів іноземних монополій. Для цього служить, наприклад, інститут ввезеного патенту, що діє в країнах французької системи, і подібний йому інститут зареєстрованого патенту, що діє в країнах англійської системи.

Угоду про заснування Організації промислової власності для англомовної Африки (ARIPO) було прийнято на Дипломатичній конференції, що відбувалася в Лусаці, Замбія 9 грудня 1976 року, на якій були представлені уряди 13 англомовних африканських країн. Ця Угода набула чинності 15 лютого 1978 року. В грудні 1985 року Організація була перейменована в Африканську регіональну організацію промислової власності (ARIPO) за рішенням її Ради. Нині членами ARIPO є 14 країн: Ботсвана, Гамбія, Гана, Кенія, Лесото, Малаві, Сьєрра-Леоне, Сомалі, Судан, Свазіленд, Танзанія, Уганда, Замбія і Зімбабве. Членство в ARIPO відкрито для Ефіопії, Ліберії, Маврикії, Нігерії і Сейшельських Островів, кожна з яких бере участь в діяльності Організації. Штаб-квартира ARIPO міститься в Харарі, Зімбабве.

ARIPO розробила типові закони з патентів і товарних знаків, які допомагають її державам-членам вдосконалювати їх законодавство у відповідних галузях.

Протокол про патенти і промислові зразки, прийнятий на Другій нараді ARIPO в Харарі у грудні 1982 року, набув чинності 25 квітня 1984 року спочатку для Гани, Малаві, Судану, Уганди і Зімбабве. Відтоді до Протоколу приєдналися Ботсвана, Гамбія, Кенія, Лесото, Свазіленд і Замбія, збільшивши кількість країн-членів до 11. Цей Протокол створює систему, відповідно до якої заявки на патенти і промислові зразки розглядаються, видаються або реєструються Відомством ARIPO від імені договірних держав, зазначених у заявках. Система, створена цим Протоколом, дозволяє здійснювати технічний розгляд заявок на патенти і промислові зразки, а також вирішувати адміністративні питання, пов’язані з виданими патентами і промисловими зразками, які повинні здійснюватися центральним органом. Будь-яка держава-учасниця має право видавати патент, якщо заявка не відповідає вимогам національного законодавства, але відповідає Протоколу. Якщо видача, або реєстрація, відбудеться, то така видача, або реєстрація, не буде діяти на території цієї держави. Якщо такої заяви не буде подано, то видача Організацією (ARIPO) патенту промислового зразка має ту ж силу, що й будь-яка видача, або реєстрація, здійснена відповідно до національного законодавства держав, зазначених у відповідних заявках.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняттю «патентне право».

2. Назвіть принципи патентного права.

3. Визначте поняття та види патентних правовідносин.

4. Охарактеризуйте елементи патентно-правових відносин.

5. Дайте визначення поняттю «суб’єкти патентного права».

6. Дайте визначення поняттю «об’єкти патентного права».

7. Назвіть види патентно-правових систем світу.

8. Охарактеризуйте американську патентно-правову систему.

9. Охарактеризуйте франзуську патентно-правову систему.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: