Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Право на фірмове найменування




 

В останні роки в Україні активно формується механізм правового регулювання відносин, пов’язаних із комерційними найменуваннями. Глава 43 Цивільного Кодексу України (ЦКУ) присвячена праву інтелектуальної власності на комерційне найменування (статті 489–491). Відповідно до ст. 489 ЦК правову охорону надають комерційному найменуванню, якщо воно допомагає вирізнити певну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо її справжньої діяльності. Право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов’язкового подання заявки на нього чи реєстрації, а також незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки.

Відомості про комерційне найменування можуть бути внесені до реєстрів, порядок ведення яких встановлює закон. Особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізують, а також послуг, які вони надають. Згідно зі ст. 490 ЦК майновими правами інтелектуальної власності на комерційне найменування є:

1) право на використання комерційного найменування;

2) право перешкоджати іншим особам неправомірно використовувати комерційне найменування, у тому числі забороняти таке використання;

3) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної власності на комерційне найменування передають іншій особі лише разом із цілісним майновим комплексом особи, якій ці права належать, або з його відповідною частиною. Як визначає ст. 491 ЦК, чинність майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найменування припиняється у разі ліквідації юридичної особи та на інших підставах, встановлених законом.

Чинність майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найменування припиняється у разі ліквідації юридичної особи та на інших підставах, встановлених законом.

Правове регулювання фірмових найменувань в Україні безпосередньо пов’язане з розвитком держави, гармонізації законодавства згідно з нормами Європейського Союзу. Для України це буде одним із кроків, який не тільки наблизить її до інтеграційного процесу з Європейським Союзом, але й дозволить створити належну правову базу законодавства, яка слугуватиме загальновизнаним демократичним засадам у державі.

Для цього українська держава розпочала побудову ефективної системи захисту прав інтелектуальної власності, про що свідчить наявність в Цивільному кодексі України окремої четвертої Книги, присвяченої праву інтелектуальної власності.

Розвиток ринкових відносин в Україні, активізація підприємницької діяльності, поява великої кількості господарюючих суб’єктів, посилення конкурентної боротьби зумовили зростання значення та ролі спеціальних ідентифікуючих позначень, які використовуються цими суб’єктами для виокремлення себе з поміж інших.

Зміни, які відбуваються в економіці нашої держави, спричинили необхідність впровадження відповідних правових механізмів регулювання відносин, пов’язаних із використанням та охороною фірмових найменувань юридичних осіб. Їх створенню мають передувати ґрунтовні наукові дослідження правової природи фірмових найменувань, які базуються на аналізі положень вітчизняного та зарубіжного законодавств, вимогах міжнародно-правових документів, досягненнях юридичної науки.

На жаль, існують фактори, що протидіють процесу впровадження відповідних механізмів. Це, по-перше, відсутність спеціального закону про фірмові найменування в галузі їх використання, порядку державної реєстрації, захисту суб’єктивних прав на фірмові найменування. По-друге, норми існуючих законів не відповідають кодифікованим правовим актам.

Необхідність розробки та впровадження дієвих правових механізмів охорони прав на фірмові найменування та захисту прав їх суб’єктів сьогодні обумовлена також потребою гармонізації українського законодавства з міжнародно-правовими нормами в галузі охорони інтелектуальної власності.

З вищенаведених положень ЦК України можна зробити певні висновки. Сучасне визначення поняття фірмового найменування, ґрунтується на положеннях нового цивільного законодавства України. Отже, під фірмовим найменуванням слід розуміти незмінюване повне чи скорочене найменування юридичної особи, яке ідентифікує її та відрізняє від інших юридичних осіб у процесі здійснення своїх прав та участі в цивільно-правових відносинах.

Фірмове найменування є носієм ділової репутації того чи іншого виробника стосовно якості товарів, що він виробляє, або послуг, що він надає. Воно не вказує на конкретні товари чи послуги, однак наголошує на юридичній особі, яка виробляє той чи інший вид товару чи надає послуги. Фірмове найменування індивідуалізує саме підприємство, а не його власника.

Слід звернути увагу на те, що поняття «комерційне найменування» є більш широким, ніж поняття «фірмове найменування». Так, із самої назви «фірмове найменування» випливає його приналежність структурі, організації, підприємству. Поняття ж комерційного найменування можна розглядати як таке, що може належати будь-якому суб’єкту (як юридичній, так і фізичній особі), який здійснює комерційну діяльність. Таким чином, комерційне найменування включає в себе два підвиди: 1) фірмове найменування юридичної особи; 2) найменування, під яким здійснюють свою діяльність фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності.

Фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності не може мати фірмове найменування, а може мати комерційне позначення, під яким виступає в цивільному обороті. Таке найменування фізичної особи слід розглядати як підвид комерційного найменування.

Скорочене фірмове найменування є невід’ємною частиною повного фірмового найменування, яке включається за бажанням власника, і, як і фірмове найменування юридичної особи, повинне підлягати правовому захисту незалежновід його реєстрації.

У випадку зміни власника підприємства його фірмове найменування має залишатися незмінним, якщо інше не буде передбачено договором між попереднім і новим власниками. Новий власник має повідомити споживачів та клієнтів про перехід до його власності підприємства та про відповідну зміну власника фірмового найменування.

Актуальною сьогодні є необхідність розробки й прийняття окремого нормативно-правового акту, який би детально визначив особливості правового регулювання фірмових найменувань в Україні, у тому числі основні принципи їх співіснування з іншими засобами індивідуалізації господарюючих суб’єктів, а також їх товарів та послуг.

На жаль, поки що законодавство України про охорону фірмового найменування знаходиться лише на стадії свого розвитку. Отже, сьогодні необхідно передусім деталізувати положення ЦК України про фірмове найменування в окремому законі. Відповідно до положень ЦК право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов’язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки. Це положення потребує роз’яснення і тлумачення з метою забезпечити найвищий рівень захисту фірмових найменувань в Україні.

Сьогодні недобросовісна конкуренція є одним з найбільш поширених порушень прав на фірмові найменування. Використання схожих або тотожних фірмових найменувань суб’єктами господарювання, що працюють на різних ринках товарів, і якщо географічні межі товарних ринків, на яких вони функціонують, не співпадають, це є порушеннями прав на фірмові найменування як недобросовісна конкуренція. Право на фірмове найменування належить саме тій юридичній особі, яка була першою зареєстрована у відповідних органах державної влади. Тому використання навіть на різних ринках товарів та послуг схожих або тотожних фірмових найменувань має розглядатися як порушення.

Однією з основних причин порушень у сфері недобросовісної конкуренції стало посилення конкурентної боротьби за зниження рівня монополізації ринків у процесі появи і вступу до них нових учасників правовідносин.

Організаційно-правова форма за умови збігу додаткових частин фірмового найменування не має вирішального значення при вирішенні питання щодо схожості або тотожності фірмових найменувань. Саме тому дії юридичної особи, яка неправомірно використовувала фірмове найменування (схоже або тотожне лише в частині додаткового елементу структури фірмового найменування) з метою неправомірного досягнення вигоди для себе, повинні розглядатися як недобросовісна конкуренція і притягаються до конкретних видів відповідальності за даний вид правопорушення.

Прояви недобросовісної конкуренції у сфері використання фірмових найменувань можуть бути лише у вигляді активних дій, які спрямовані на порушення права іншої особи. Неможливе використання чужого фірмового найменування шляхом бездіяльності. Тому недобросовісна конкуренція у сфері порушення прав на фірмові найменування може виявлятися лише в діях суб’єктів господарювання.

 






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных